Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №140/14426/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14426/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі –відповідач) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.09.2023 до 31.12.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704;

2) зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період з 18.09.2023 до 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

3) визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2024 до 30.04.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30,08.2017 року № 704;

4) зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2024 до 30.04.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

5) Визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати:

-грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплаченої суми, а також компенсації податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої належної суми;

-матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплаченої суми, а також компенсації податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої належної суми;

-грошової компенсації за невикористані дні моєї основної та додаткової відпустки, виплаченої у зв`язку з моїм звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 від 30.08.2017 року №704 з урахуванням раніше виплаченої суми, а також компенсації податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої належної суми;

-грошової допомоги у зв`язку з моїм звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплаченої суми, а також компенсації податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої належної суми;

6) Зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити:

-грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплаченої суми, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої належної мені суми, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

-матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплаченої суми, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої належної мені суми, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки, виплаченої у зв`язку з моїм звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплаченої суми, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої належної мені суми, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплаченої суми, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої належної мені суми, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

7) зобов`язати скласти та видати оновлений грошовий атестат станом на 30.04.2024, оновлену довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії за період з 18.09.2023 до 30.04.2024 та оновлену довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії за період з 18.09.2023 до 30.04.2024, виходячи з нарахованих та виплачених основних та додаткових, щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України станом на 1 січня 2023 року - за період з 18.09.2023 до 31.12.2023, а станом на 1 січня 2024 року - за період з 01.01.2024 до 30.04.2024.

Позивач зазначає, що у період із вересня 2023 року до квітня 2024 року проходив військову службу в Управлінні моніторингу та аналізу інформаційного простору Генерального штабу Збройних Сил України, яке перебувало на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України (далі за текстом - ФУ ГШ ЗСУ). Виплату позивачу грошового забезпечення за вищезгаданий період здійснювало ФУ ГШ ЗСУ.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2024 №90 позивач був виключений зі списків особового складу Управління моніторингу та аналізу інформаційного простору Генерального штабу Збройних Сил України у зв`язку із звільненням з військової служби у запас.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 (набрало законної сили 18.06.2025) визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови №704, якими норму щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовцям змінено на норму 1762 гривні.

Враховуючи зазначене, позивач 22.10.2025 звернувся листом до начальника Генерального штабу Збройних Сил України з проханням здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших похідних виплат з 18.09.2023 до 30.04.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, 2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

18.11.2025 позивач отримав відповідь начальника ФУ ГЗСУ, у якій зазначалось, що визначення розміру грошового забезпечення позивача з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 не належить до компетенції ФУ ГШ ЗСУ, чим було відмовлено у задоволенні заяви.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

03.12.2025 через систему « Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що зміни, внесені постановою №481 до пункту 4 постанови № 704, набрали чинності 20.05.2023. Отже, з дати набуття чинності зазначених змін, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб є стала величина у розмірі 1762 гривні.

Представник відповідача зауважує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025, а отже не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.

Разом з тим, питання перерахунку грошового забезпечення грошового забезпечення з 18.09.2023 по 30.04.2024, що стало підставою для звернення до суду із зазначеною вимогою скласти та видати оновлений грошовий атестат станом на 30.04.2024, оновлену довідку, є спірними.

Верховним Судом у постанові від 18.07.2024 у справі №300/2531/21 зазначено, що судовому захисту підлягають лише порушені права, відтак позовні вимоги, заявлені на майбутнє не можуть бути захищені у судовому порядку.

Просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Суд встановив, що у період із вересня 2023 року до квітня 2024 року проходив військову службу в Управлінні моніторингу та аналізу інформаційного простору Генерального штабу Збройних Сил України, яке перебувало на фінансовому забезпеченні у ФУ ГШ ЗСУ. Виплату позивачу грошового забезпечення за вищезгаданий період здійснювало ФУ ГШ ЗСУ.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2024 №90 позивач був виключений зі списків особового складу Управління моніторингу та аналізу інформаційного простору Генерального штабу Збройних Сил України у зв`язку із звільненням з військової служби у запас.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 (набрало законної сили 18.06.2025) визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови №704, якими норму щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовцям змінено на норму 1762 гривні.

Відтак, позивач вважає, що поновлено його Конституційні права і свободи, існуючий зміст та обсяг яких було звужено прийняттям постанови №481.

Враховуючи зазначене, позивач 22.10.2025 звернувся листом до начальника Генерального штабу Збройних Сил України з проханням здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших похідних виплат з 18.09.2023 до 30.04.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, 2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

18.11.2025 позивач отримав відповідь начальника ФУ ГЗСУ, у якій зазначалось, що визначення розміру грошового забезпечення позивача з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 не належить до компетенції ФУ ГШ ЗСУ, чим було відмовлено у задоволенні заяви.

Також, було надано довідку про суми нарахованого та виплаченого позивачу за період з 18.09.2023 до 30.04.2024 грошового забезпечення, з якої вбачається, що при визначенні розміру окладу за військовим званням та посадового окладу фахівцями ФУ ГШ ЗСУ застосовувалося числове значення 1762 гривні.

Вважаючи, що в ході проходження військової служби обчислення і виплату грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Приписами статті 2 Закону №2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно приписів до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704), якою підвищено грошове забезпечення відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.

Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.

Наведене свідчить, що, починаючи з 29.01.2020, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі -Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

З аналізу наведених правових норм висновується, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Про Державний бюджет України на 2023 рік» виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 19.10.2022 та від 15.06.2023 у справах №400/6214/21 та №380/13603/21 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX (далі – Закон №294-IX), установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 102,00 грн, Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі – Закон №1082-ІХ) установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 270,00 грн, Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ (далі – Закон №1928-ІХ) установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 481,00 грн та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX (далі – Закон №2710-IX), установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 684,00 грн.

Разом з тим суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набрала чинності 20.05.2023.

Таким чином, з 20.05.2023 застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»

Виходячи з викладеного, слідує, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Судом встановлено, що в оскаржуваний позивачем період з 18.09.2023 по 30.04.2024 діяли норми постанови №481, тому здійснення розрахунку грошового забезпечення виходячи з розміру 1762 гривні є правомірним.

Суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2, 6 статті 57 Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено, що дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.

У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025.

Разом з тим, у постанові від 09.04.2025 у справі №826/17907/18 Верховний Суд наголосив, що положення частини другої статті 265 КАС України мають імперативний характер і не допускають множинного тлумачення. Суд позбавлений повноважень визнавати нормативно-правовий акт нечинним з моменту його прийняття, оскільки втрата чинності таким актом настає виключно з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким його визнано протиправним та нечинним. Разом з тим Верховний Суд зазначив, що такі судові рішення мають пряму (перспективну) дію в часі та не поширюються ретроспективно, тобто не впливають на правовідносини, що виникли і реалізувалися під час чинності нормативного акта, навіть якщо останній згодом було визнано протиправним.

Конституційний Суд України також неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1- зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Втрата чинності нормативно-правовим актом настає з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, яким його визнано протиправним та нечинним, і не поширюється на правовідносини, що виникли та були реалізовані під час його дії.

Аналогічної правової позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 20.10.2025 у справі №600/3516/24-а, зазначивши, що рішення про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним має виключно пряму (перспективну) дію в часі.

Таким чином, враховуючи, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025, а отже не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії, чим спростовуються доводи позивача у цій частині.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (03049, місто Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 22990368).

Суддя В.В. Дмитрук