Рішення від 18 грудня 2025 р. у справі №569/19133/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/19133/25

Номер провадження 2/570/2398/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2025 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Оскільки відповідач не виконує свої зобов`язання з повернення отриманих ним коштів, то позивач звернувся до суду та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал заборгованість за Кредитним договором № 885901599 від 12.05.2023 року у розмірі 37 676,76 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. покласти на відповідача.

Представник відповідача подала відзив.

Суд зазначає, що наявні підстави для поновлення строку для подання відзиву.

03 листопада 2025 року між Адвокатським об`єднанням "Дірект" в особі адвоката Щербяк Юлії Василівни та ОСОБА_1 булок укладено договір про надання правничої допомоги №101-11/25 у справі №569/19133/25 за позовом ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не отримував копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, то 03.11.2025 року представником відповідача, адвокатом Щербяк Ю.В., було подано до Рівненського районного суду Рівненської області через підсистему "Електронний Суд" заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. 06 листопада 2025 року представнику відповідача було надано доступ до матеріалів електронної справи №569/19133/25 через підсистему "Електронний Суд". Після ознайомлення з матеріалами справи було виявлено відсутність документів, а саме: позовної заяви та доданих до неї матеріалів, тому 10.11.2025 р. через підсистему "Електронний Суд" представником відповідача було подано до Рівненського районного суду Рівненської області відповідне повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі з проханням доповнити електронну справу №569/19133/25 всіма наявними матеріалами по даній справі. Так, 12 листопада 2025 року електронну справу №569/19133/25 було доповнено усіма матеріалами справи, та відповідно стороною позивача отримано електронну копію позовної заяви та додатків до неї, та ухвалу про відкриття провадження у справі. Дата отримання позовної заяви та усіх доданих до неї документів підтверджується долученою копією картки руху документа. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 20.10.2025 р. у справі №569/19133/25 визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали на подання відзиву.

Відтак, суд визнає причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву поважними, з об`єктивних причин, що не залежали від волі відповідача, та поновлює строк на подання відзиву на позовну заяву у справі №569/19133/25 з 12.11.2025 р.

Представник відповідача вважає, що позов є безпідставним та незаконним з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Нарахована попередніми кредиторами заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами здійснена поза межами строку кредитування. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. З довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та заявки на отримання грошових коштів в кредит від 12.05.2023 р. вбачається, що ОСОБА_1 обумовив намір отримати 7 300 гривень, обравши строк кредитування 30 днів із процентною ставкою 2,1% в день. У тексті самого договору кредитної лінії обумовлено те, що орієнтовним є строк кредитування у 30 днів, тобто орієнтовна дата повернення була обумовлена 11.06.2023 р. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Отже, при стягненні заявленої товариством заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування. Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування. Оскільки тіло кредиту становить 7 300 гривень, нараховані проценти з 12 травня 2023 року по 11 червня 2023 року за ставкою 2,1% в день в розмірі складають 4 599 гривень.

Отже, фактичні обставини справи вказують на те, що у відповідача виникло зобов`язання перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зі сплати процентів за кредитним договором у розмірі, що розрахований за процентною ставкою за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, та яке складає 4 599 грн., а загальна вартість кредиту 11 899 гривень (тіло кредиту - 7 300 гривень, та відсотки за користування кредитом - 4 599 гривень).

Щодо відступлення права вимоги за договорами факторингу.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 року "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. є відступлення права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

По своїй суті додаткові угоди не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ "ФК "Таліон Плюс" від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №885901599 від 12 травня 2023 року.

На момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 ще не виникло (не існувало), зобов`язання між первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та боржником ОСОБА_1 , не було укладено кредитних договорів, тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс», на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

Так, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц). Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом відступлення може бути лише зобов`язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення. Під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 виснувала, що положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Частиною першою статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Згідно з положеннями статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1ст.519 ЦК України).

Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно з пунктом 2.1 цього договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Убачається, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином, вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до відповідача на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року не було, і сторони не могли передбачити, що 12 травня 2023 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.

Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, у зазначені вище договори факторингу входити не могло.

Рівненський апеляційний суд постійно констатує у подібних правовідносинах, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу (зокрема, постанова Рівненського апеляційного суду від 23.10.2025 р. по справі №679/1799/24).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Як неодноразово виснував Верховний Суд, зокрема і справі № 753/8671/21 відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (зокрема, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/ інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Таким чином, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» слід відмовити з огляду на відсутність порушеного права позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Нормами законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Правничу допомогу у цій справі позивачу надавало АБ "Тараненко та партнери" згідно з договором №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року. Позивач стверджує, що судові витрати на правову допомогу позивача склали 7 000 грн. 00 коп. та на підтвердження вказаного факту долучив до позовної заяви посвідчені копії: Договору про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, Додаткової угоди №25770782536 та акта прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025. Після ознайомлення з вимогою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважають, що обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги адвоката у цій справі не є значним, визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу адвоката є завищеним та таким, що не відповідає складності справи та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту та клопотання входить у підготовку позовної заяви, вартість якої згідно акту прийому-передачі складає 5 000 грн. Разом з тим при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки наявні підстави для відмови в позові, то понесені судові витрати залишаються на стороні, яка їх понесла - на позивача. Тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду надійшла відповідь на відзив.

Щодо переходу права вимоги.

Щодо договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Предмет договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 18.07.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 240 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 19 838,48 грн (копія долучена до позовної заяви). Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 18.07.2023 тобто після укладання Кредитного договору № 885901599 від 12.05.2023 р.

В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги № 240 від 18.07.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 , до якого включено Кредитний договір № 885901599 від 12.05.2023 укладено 18.07.2025 тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає Відповідач.

Предмет договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024

Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 10/1024- 01 від 10.10.2024 року, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто предметом Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами.

Відповідно до п.1.5. Договору факторингу № 10/1024- 01 від 10.10.2024 встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в Відповідному додатку.

10.10.2024 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 37 676,76 грн (копія долучена до позовної заяви).

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Отже, предметом даного договору, відповідно до його умов, є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, згідно з п. 2.1 Договору факторингу № 10/1024- 01 від 10.10.2024, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - прийняти їх та передати грошові кошти Клієнту на умовах договору.

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.5 цього договору, право вимоги стосується всіх прав Клієнта за Кредитними договорами і фіксується у Реєстрах прав вимоги. Витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 10.10.2024 р. підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором № 885901599 від 12.05.2023 р. відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу.

Договір факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 04.06.2025 р.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю. Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Ціна Продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3. цього Договору. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (п.1.1.). Витяг з Реєстру Боржників долучено до позовної заяви. Згідно п.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому- передачі Реєстру Боржників згідно Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до Договору Реєстр Боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному Додатку (форма Реєстру Боржників) до цього Договору.

Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 37 676,76 грн. (додаток долучено до позовної заяви).

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (копію долучено до позовної заяви).

Щодо витягів з Реєстрів прав вимог Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 10/1024-01 від 10.10.2024 та № 04/06/25- Ю від 04.06.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом з позовною заявою. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу Звертаємо увагу Суду, що на момент подачі позову Позивачем, долучено всі наявні на той час документи, які передані первісним Кредитором та всіма наступними Факторами.

Позивач на підтвердження переходу прав вимоги надав витяги з реєстрів, що відповідають формам погодженим Договорами факторингу та відповідають законодавству України.

Чинне законодавство України не містить чітких вимог щодо форми витягів з реєстрів, які підтверджують перехід права вимоги за договорами факторингу. У контексті статей 512 та 1077 ЦК України, перехід права вимоги може підтверджуватися документами, які належним чином фіксують факт укладення договору факторингу та передачі прав. Це можуть бути засвідчені копії витягів, електронні документи або документи, підписані обома сторонами договору. Законодавець не встановлює вичерпного переліку чи форми таких документів, що вказує на необхідність їх оцінки з точки зору загальних критеріїв допустимості та належності, передбачених ЦПК України.

Реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в статті 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань Крім того, реєстри прав вимоги містять персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних». Відповідно до цього Закону, будь-яка обробка або передача таких даних можлива лише за згодою суб`єкта персональних даних або в межах чітко визначених правових підстав. У разі надання таких даних без правових підстав може виникнути загроза порушення прав осіб, чиї дані зазначені в реєстрі. Також важливо враховувати, що Закон України «Про інформацію» захищає конфіденційну інформацію, до якої належать дані про особу, умови її зобов`язань чи взаємодії із фінансовими установами. Цей закон встановлює, що доступ до такої інформації має бути обмежений та може здійснюватися виключно уповноваженими особами. Враховуючи викладене, сторона, яка уклала договір факторингу, не має права надавати повний реєстр прав вимоги третім особам. Це пояснюється тим, що умови договорів, за якими передаються права вимоги, є предметом конфіденційності. Надання такого реєстру могло б розкрити інформацію, яка не стосується конкретного предмета договору або конкретної передачі прав вимоги, що порушує зобов`язання сторони за договором та чинне законодавство України. Фактор, отримуючи право вимоги до певних боржників, отримує доступ лише до тієї інформації, яка є необхідною для реалізації цих прав. Передача інших даних, що стосуються боржників, права вимоги до яких не передавалися, є неправомірною. Це зобов`язує клієнта забезпечити належний відбір документів та інформації, яка передається фактору, обмежуючись лише витягами або копіями, що стосуються переданих прав. Важливо також зазначити, що надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання.

З матеріалів справи вбачається, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України. Скан-копія витягу з реєстру прав вимоги № 240 від 18.07.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, скан-копія Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 10.10.2024 до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 та скан-копії Витягу з Реєстру Боржників до договору № № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 оформлених у фізичній формі, вони мають усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України, перехід права вимоги має бути підтверджений належними доказами, але конкретної форми витягів з реєстрів у законодавстві не встановлено. Законодавець лише вимагає, щоб передані документи підтверджували зміст зобов`язання та факт переходу права вимоги, що у даному випадку забезпечено. Важливо зазначити, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв`язку з виконанням договору факторингу.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, договір факторингу є двостороннім правочином, який передбачає перехід права вимоги від первісного кредитора до нового, і всі документи, що супроводжують цей процес, можуть мати індивідуальну форму, визначену за домовленістю між сторонами. Таким чином, подані витяги з реєстрів відповідають загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України.

Законодавство України не встановлює чіткої уніфікованої форми таких витягів, а тому важливим є зміст документа, його реквізити та відповідність домовленостям між сторонами договору. Отже, право вимоги за Кредитним договором № 885901599 від 12.05.2023 р. передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, який оформлений належним чином.

Щодо правомірності нарахування процентів за кредитним договором.

Нарахування процентів здійснюється на підставі положень Договору, відповідач до укладення вищезазначеного Договору був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами Відповідач підтвердив шляхом підписання Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Кредитного договору № 885901599 від 12.05.2023 Сторони погодили наступні умови: Згідно з п.3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором Відповідно до п. 8.3.1. За період від дати видачі Кредиту до 11.06.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 748,25 (сімсот сорок вісім цілих двадцять п`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); Нарахування відсотків за Дисконтною ставкою відбувалось за наступною формулою: 7300х2,05/100=149,65 грн. - здійснювалось нарахування процентів за період 12.05.2023 - 11.06.2023 (що вбачається в розрахунку заборгованості, підготовлений ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА").

Згідно з п. 8.3.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 11.06.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 747,34 (сімсот сорок сім цілих тридцять чотири сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка).

Пунктом 8.4. передбачено: після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. Нарахування відсотків відбувалось за наступним чиним: 7300х2,98/100 =217,54 грн. - здійснювалось нарахування процентів за період 12.06.2023-08.10.2023 (що вбачається з розрахунку заборгованості підготовленого ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА").

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 . Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №240 від 18.07.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 19 838,48 грн.

Подальше нарахування за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» не здійснювало.

Таким чином, алгоритм нарахування заборгованості узгоджений Кредитним договором.

Отже, у підсумку загальна сума заборгованості за Кредитним договором № 885901599 від 12.05.2023 року на момент подачі позовної заяви становить 37 676,76 грн.

Зокрема, Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат.

Постанова Верховного Суду України від 25.05.2022 року (справа №219/7527/16) визнає, що розрахунок заборгованості, разом з іншими суміжними документами, може бути належним доказом існування заборгованості. Відтак, суд має перевірити ці документи в сукупності.

Звертають увагу Суду, що в розрахунках заборгованості, наданих попередніми кредиторами, наявне балансове списання, що жодним чином не пов`язане з поверненням Боржником коштів. Балансове списання - це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах. У контексті передачі права вимоги за кредитом, балансове списання означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (Фактору) внаслідок договору факторингу. Дана процедура передбачена Положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ.

Отже графа «сплачено» у розрахунках заборгованості наданих ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» є відображенням списання боргу Відповідача с рахунків компанія. Проте, ніяк не фактичну сплату заборгованості Боржником.

Умови Кредитного договору відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, при укладенні договору Відповідачу надано в повному обсязі всю необхідну інформацію щодо умов кредитування, розміру загальної вартості кредиту, його вартісну величину. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України). Зокрема, варто звернути увагу на 2 ч.1 ст. 1048 ЦК доволі чітко встановлено, що проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. І це абсолютно логічно корегує з ст. 599 ЦК про те, що зобов`язання діятиме допоки не буде належним чином виконане.

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підтвердження переходу права вимоги надало всі наявні документи, а саме : Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимог № 240 від 18.07.2023; Договір факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 та витяг з реєстру прав вимог № 2 від 10.10.2024; Договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, витяг з Реєстру Боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025.

В свою чергу, правовідносини у дані справі відповідають таким критеріям: суть спору зводиться, зокрема, до встановлення факту переходу до Товариства прав вимоги за Кредитним договором на підставі Договорів факторингу виходячи з положень ст.ст. 204, 512, 514, 627-628, 656, 1077-1078 ЦК України, ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (норми права, які підлягають застосуванню за спірних правовідносин) (змістовний критерій); спірними є договори факторингу, які мають спеціальний суб`єктний склад (ст. 1079 ЦК України) (суб`єктний критерій); об`єктом спору є Кредитний договір та відступлені права вимоги за таким договором (об`єктний критерій). Тобто, за жодним з критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, правовідносини у справах № 914/868/17 та № 910/11965/16 не є подібними зі спірними правовідносинами у даній справі № 279/3700/25, що виключає можливість врахування відповідних висновків Верховного Суду у при розгляді даної справи.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані витребуванням доказів проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Пунктом 2 ч. 3. ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір таких витрат має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Так, відповідно до п. 6. ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. До позовної заяви долучено свідоцтво адвоката Тараненко А.І., довіреність надана ТОВ «Юніт Капітал», договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Частинами 2-3 ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25- 01 від 05.06.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Суду були подані заперечення (на відповідь на відзив).

Ключовим аргументом відповідача, який залишається незмінним та принциповим, є те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги. Перш за все позивач у своїй відповіді фактично визнає, що договір факторингу № 28/1118-01 був укладений задовго до виникнення спірного кредитного зобов`язання, однак стверджує, що можливість «майбутніх вимог» та «багаторазового формування реєстрів» начебто робить правочин чинним у частині передачі прав вимоги щодо договору, який виник аж у 2023 році. Таке тлумачення суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

Перший договір факторингу, на який спирається позивач, датований 2018 роком.

У цьому полягає ключова правова проблема, яку позивач оминає, а саме: у 2018 році, на момент укладання першочергового договору факторингу, не існувало і не могло існувати права вимоги за кредитним договором, що був укладений лише у 2023 році.

Це означає, що у 2018 році між ТОВ «Юніт Капітал» та первісним кредитором ще не існувало і не могло існувати жодних правовідносин з відповідачем, а тим більше - жодного кредитного договору, який було укладено лише у 2023 році.

Таким чином, договір факторингу 2018 року об`єктивно не міг визначати, передбачати чи включати право вимоги, яке виникло через п`ять років після його укладення. Будь-які наступні додаткові угоди не усувають цього первинного дефекту, адже додаткові угоди не можуть «розширювати» первісний обсяг правочину за рахунок прав вимоги, які на момент укладення договору факторингу не існували навіть у потенційній формі. Жоден правовий акт України не дозволяє передавати права вимоги щодо правовідносин, які на момент передачі ще не існували й навіть не були передбачені первісним договором. Верховний Суд також неодноразово наголошував, що відступлення «майбутніх вимог» можливе тільки у тому випадку, якщо на момент укладення договору факторингу вже існував первинний договір між кредитором і боржником, з якого в перспективі може виникнути грошове зобов`язання.

Позивач цього не враховує, однобічно тлумачачи норми статей 512-516 ЦК України.

Натомість у цій справі первинний кредитний договір виник на п`ять років пізніше, і жоден договір 2018 року не може бути правовою підставою для передачі прав вимоги за договором 2023 року. Це є юридично неможливим. Будь-які додаткові угоди не можуть «розширювати» договір факторингу у спосіб, який протирічить закону та природі правочину.

Відтак, позивач не довів існування будь-яких правових підстав для передачі прав вимоги щодо договору, який виник лише у 2023 році, що само собою спростовує його позицію про правомірність переходу права вимоги. До того ж усі документи, які позивач подає на підтвердження передачі прав вимоги, наявні в матеріалах справи виключно у вигляді копій, що викликає сумніви у їх достовірності та автентичності, а також позбавляє суд можливості перевірити справжність такого «переходу» права вимоги. Більше того, позивач у своїй відповіді фактично визнає, що в матеріалах справи відсутні повні реєстри прав вимоги, на підставі яких нібито передавалися права. Доводи позивача про «конфіденційність» реєстрів також є абсолютно необґрунтованими, оскільки конфіденційність не є підставою для відмови суду чи стороні у наданні доказів, що підтверджують правочин. Навпаки, відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається. Якщо позивач посилається на перехід прав, він повинен був надати суду документи, якими підтверджується факт такого переходу, а посилання на конфіденційність лише підтверджують, що таких документів у позивача немає.

Розділом 4 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3ст. 656 ЦК України) (п. 62 Постанови ВП ВС від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 виснувала, що договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність. Обов`язковими ознаками договору факторингу є як надання фінансування фактором клієнту, так і повернення фінансування клієнтом фактору, причому з оплатою клієнтом цієї фінансової послуги (близькі за змістом висновки сформульовані в постановах ВП ВС від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, п. 48; від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, провадження № 14- 181цс20, п. 20).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, як і за іншими договорами факторингу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом №542664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17, на яку, до речі, сам позивач посилається, прямо зазначив, що відсутність оригіналів документів, що підтверджують перехід права вимоги, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки в такому разі позивач не доводить обсяг та законність набутого права.

Тобто позивач, цитуючи цю постанову, фактично наводить правову позицію, яка спростовує його ж власні вимоги.

Більше того, у цій же постанові Верховний Суд посилається на усталену практику й підкреслює, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо. Саме такий висновок Верховного Суду повністю узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах ВС, і такий висновок є актуальним, нескасованим і від нього не було відступлено.

Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно п. 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, або зобов`язання провести таку оплату після підписання реєстру прав вимоги, тому у зв`язку саме з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».

Дійсно, за змістом вказаної норми ч. 1 ст.1078 ЦК України можливо передати за договором факторингу право грошової вимоги, строк платежу за якою ще не настав, тобто право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), але на день передачі такого майбутнього права (укладення договору факторингу) саме зобов`язання вже має існувати.

Разом з тим, позивач не довів, що отримав від первинного кредитора право вимоги за договором кредитної лінії №885901599 від 12 травня 2023 року.

Проаналізувавши останню судову практику апеляційних судів, наголошуємо, що в аналогічних спорах за позовами ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» суди відмовляють у задоволенні їхніх позовних вимог у зв`язку з обставинами, що викладені вище, а саме така позиція, зокрема, викладена у постановах Рівненського апеляційного суду від 23.10.2025 р. у справі №679/1799/24, від 18.09.2025 р. у справі №561/41/25, від 12.08.2025 р. у справі №567/1780/24, від 12.08.2025 р. у справі №559/4049/24, від 01.07.2025 р. у справі №570/5289/24, від 26.06.2025 р. у справі №567/1879/24, Харківського апеляційного суду від 17.11.2025 р. у справі №635/12179/24, Закарпатського апеляційного суду від 10.10.2025 р. у справі №303/6604/24, Дніпровського апеляційного суду від 18.11.2025 р. у справі №199/8341/24, від 29.10.2025 р. у справі №191/4748/24, від 16.10.2025 р. у справі №185/8323/24, від 13.10.2025 р. у справі №185/12800/24, Вінницького апеляційного суду від 19.11.2025 р. у справі №132/2319/25, від 28.10.2025 р. у справі №127/10105/25, від 22.10.2025 р. у справі №342/1410/24, Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2025 р. у справі №740/3897/25, від 11.11.2025 р. у справі №728/1795/25, Полтавського апеляційного суду від 13.11.2025 р. у справі №554/418/25.

Крім того, ті постанови, на які позивач посилається у своїй відповіді на відзив, ймовірно є застарілими або стосуються правовідносин, які суттєво відрізняються від обставин цієї справи, оскільки сучасна практика судів чітко вимагає від позивачів доведення всіх ланцюгів передачі прав вимоги належними та допустимими доказами.

Окремої уваги заслуговує те, що відповідь на відзив повністю ігнорує правові висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 625 ЦК України, строків нарахування процентів та припинення права нарахування після спливу строку кредитування.

Відповідь на відзив не містить аргументів, які спростовували б ключові доводи відповідача про недійсність чи недоведеність відступлення права вимоги, неправомірність нарахування відсотків, неправомірність розрахунку загальної суми заборгованості, відсутність належних первинних документів та відсутність реєстрів у повному обсязі. Усі ці обставини у своїй сукупності свідчать про недоведеність позивачем заявлених вимог, що відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України є підставою для відмови у позові.

До суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Щодо відступлення права вимоги.

Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. 28.11.2018 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первинний кредитор) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). Відповідно до п. 8.2. Договору факторингу 1, строк його дії закінчується 28.11.2019. У подальшому Первинний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу 1, зокрема: №19 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2020, № 26 від 31.12.2020, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2021 №27 від 31.12.2021, відповідно до умов якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2023 №32 від 31.12.2023, згідно якої продовжено строк дії Договору факторингу 1 до 31.12.2024. Таким чином, Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Пунктом 1.2 Договору факторингу 1, визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1, під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 Договору факторингу 1, встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору. Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1, клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1, (у редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Згідно п. 4.1. Договору факторингу 1, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора у день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Отже, передача прав вимоги до боржників здійснюється на підставі Реєстрів прав вимоги, що містять перелік конкретних прав вимоги, а не у день укладення Договору факторингу 1. 18.07.2023 Первинний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 240 до Договору факторингу 1, відповідно до якого останній набув право вимоги до Відповідача на загальну суму 19 838,48 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання Відповідача перед Первинним кредитором. Таким чином, перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги.

Отже, факт підписання Реєстру прав вимог після укладення Кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у Первинного кредитора прав, які могли бути передані Фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання.

Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу №10/1024- 01 від 10.10.2024.

10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу №10/1024-01, Реєстр прав вимог № 2 (далі - Договір факторингу 2). Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2, під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п. 5.3.3 Договору факторингу 2, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», на виконання Договору факторингу 2, підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 10.10.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 1. Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу №04/06/25- Ю від 04.06.2025 04.06.2024 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі - Договір факторингу 3), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Розділом 2 Договору факторингу 3 визначено, що ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Позивач зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом. 1.5 Договору факторингу Права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акта прийому- передачі Реєстру Боржників відповідно до Додатку № 2. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач на виконання Договору факторингу 3 підписали Реєстр прав вимоги №б\н від 04.06.2025 до Договору факторингу 3, за яким від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. З метою повного та всебічного розгляду справи разом з позовною заявою надано схему переходу прав вимоги із відображенням та деталізацією кожного етапу такого переходу . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Одним із різновидів правочину, на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні є договір факторингу. Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Стаття 1078 ЦК України встановлює, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. При цьому, відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу. Одночасно, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 та ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі також - «Закон про фінансові послуги») факторинг вважається фінансовою послугою, а саме операціями з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. При цьому, реалізуючи свої повноваження у сфері формування висновків щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, в постановах від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) та від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: «договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги». Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тобто, договір факторингу, як правочин на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, є змішаним договором, до відповідних частин якого підлягають застосуванню положення цивільного законодавства про кредит (позику) та купівлю-продаж (або заставу). В свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі- продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Тобто, з огляду на необхідність застосування до договору факторингу в тому числі положень ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому. Вказане також підтверджується і положеннями ч. 1 ст. 1078 ЦК України, які визначають, що предметом договору факторингу може бути також право вимоги, яке виникне в майбутньому - так звана майбутня вимога. Крім того, п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2014 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» вирішено віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім операцій з цінними паперами, у тому числі похідними цінними паперами, а також операцій інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ), які здійснюються в порядку та в межах, встановлених Законом України "Про інститути спільного інвестування" та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують питання діяльності ІСІ), зокрема, набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення. Більше того, в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 та від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення ст. 1078 ЦК України, фактично визначила, що однією з ознак договору факторингу є його предмет, яким може бути лише право грошової вимоги - такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги. При цьому, згідно неодноразових висловлювань відомих науковців та безпосередньо суддів Верховного Суду під час семінару для суддів першої та апеляційної інстанцій: «(…) розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу, обрано різні критерії. Зокрема, для: а) наявної вимоги - це строк платежу; б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. Тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок, наявна та «недозріла» вимоги існують до або в момент укладення договору факторингу. Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що з`явилися із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу». Тобто, як положення національного законодавства України, так і висновки Великої Палати Верховного Суду, а також висловлювання суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, чітко підтверджують той факт, що за спірними Договорами факторингу до Товариства могли перейти права вимоги за Кредитним договором - грошові права вимоги до Позивача, які виникли після укладення Договорів факторингу. Щодо нарахування відсотків Відповідно до п. 4.1. Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Отже, Правила є у відкритому доступі на Сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/confidentiality/creditrules/ та Відповідач погодився, що ознайомився з ними (п. 4.1. Договору) Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Звертаємо увагу суду, що строк дії Кредитного договору визначено в п. 3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Відповідно до 1.3. На період строку, визначеного п. 8.3.1. За період від дати видачі Кредиту до 11.06.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 748,25 (сімсот сорок вісім цілих двадцять п`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); Згідно з п. 8.3.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 11.06.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 747,34 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). На підставі п. 12.4. Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Пунктом 8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. Згідно з п. 8.10. Продовження строку Дисконтного періоду та настання відкладальних обставин нарахування процентів за ставкою, що застосовується без продовження Дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього Договору та не потребує змін цього Договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови Договору, в тому числі порядок продовження строку дії Договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені Сторонами під час укладення цього Договору. Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» Відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Слід зазначити, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву НЕ оспорюється факт укладання кредитного договору № 885901599 від 12.05.2023 року. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Щодо оплати за договором факторингу Відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів здійснення фінансування фактором клієнту.

Позивач отримав право вимоги щодо Відповідача за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025. Позивач зазначає, що перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачується в даному договорі. Отже, Позивач не зобов`язаний надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки дана обставина не є підставою для переходу права вимоги за договором факторингу. До позовної заяви Представником Позивачем долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акт прийому-передачі, що є належним доказом стверджувати що фактор набув права вимоги. Отже, до позовної заяви представником Позивача долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належним доказом стверджувати що фактор набув права вимоги. До того ж, сам договір факторингу Судом нечинним не визнавався, а тому він є правомірним та обов`язковим до виконання. Проте, дня повного та всебічного розгляду справи, Позивач разом з поданням позовної заяви надав докази про сплату суми фінансування за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 10/1024-01 від 10.10.2024 та №04/06/25-Ю від 04.06.2025. Враховуючи вищезазначене просять позов задоволити.

Представник позивача подав клопотання про витребування доказів. А саме, просив витребувати інформацію щодо підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за укладеним кредитним договором.

Оскільки ні відповідач, ні його представник не заперечували факту отримання 7300 грн. за кредитним договором № 885901599 від 12.05.2023 року, то суд не постановляв ухвалу про витребування доказів.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі.

В судове засідання відповідач не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася. Подала заяву, згідно якої просить справу розглядати без її участі, у задоволенні позову просить відмовити.

Суд вважає, що справу можливо розглянути без участі сторін та їх представників.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

12.05.2023 року відповідач та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклали кредитний договір № 885901599 від 12.05.2023 року. Строк кредитування - до 1826 днів (дисконтний період 1 - 65 днів, з можливістю продовження). Сума кредиту 7300 грн.

Норми права щодо укладення договору.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами. Якщо вказані документи підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суд першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України)».

Сторони не заперечували факту укладання договору, тому суд не зупиняється більш детально щодо процедури укладення договору в електронній формі.

Щодо волевиявлення сторін при укладенні договору.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

«Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами».

Про це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.03.2020 р., справа № 387/554/18.

Норми права щодо виконання договору.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору. Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем укладений Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.

Норми права щодо нарахування відсотків.

Згідно із положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо відступлення права вимоги за договорами факторингу.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 року «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. є відступлення права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Висновки суду.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При розгляді справи встановлено, що боржник отримав грошові кошти, проте їх не повернув. Нарахування відсотків відбулося в межах строків, зазначених у договорі.

Проте суд дійшов про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Представник відповідача зазначила, що по своїй суті додаткові угоди не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ «ФК «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №885901599 від 12 травня 2023 року. Враховуючи викладене вважають, що на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 ще не виникло (не існувало) зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та боржником ОСОБА_1 , не було укладено кредитних договорів, тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

Суд погоджується з позицією представника відповідача.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом відступлення може бути лише зобов`язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення. Під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 виснувала, що положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1ст.519 ЦК України).

Право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином, вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до відповідача на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року не було, і сторони не могли передбачити, що 12 травня 2023 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, у зазначені вище договори факторингу входити не могло.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №885901599 від 12 травня 2023 року, тобто через п`ять років після укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Отже, позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».

За наведеного відсутні підстави для задоволення позову.

Судові витрати

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то понесені судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла - на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 24 грудня 2025 року.