Постанова від 29 грудня 2025 р. у справі №949/2734/25 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2734/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2025 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглядаючи адміністративні матеріали, які надійшли від прикордонної застави інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) прикордонної комендатури інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітана, заступника начальника прикордонної застави інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) прикордонної комендатури інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Горохівським РВ УМВС України у Волинській області 10 жовтня 1996 року,

за ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу ЧЦП №338234 від 26 грудня 2025 року 14 листопада 2025 року, в умовах особливого періоду, заступник начальника прикордонної застави інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) прикордонної комендатури інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) капітан ОСОБА_1 , який відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21 жовтня 2025 року №1979-ОС виконував обов`язки за вакантною посадою начальника прикордонної застави, будучи військовою службовою особою, під час вибуття у частину щорічної основної відпустки за 2025 рік допустив порушення встановленого порядку поводження з документами та матеріальними носіями інформації, що містять службову інформацію. Зокрема, здійснив передачу іншому військовослужбовцю підрозділу Журналу бойових дій з грифом «Для службового користування» без здійснення відповідного обліку в Журналі обліку і видачі справ з грифом «ДСК», а також передав ключі від місця зберігання документів з грифом «ДСК» та печатку №406 для опечатування місця зберігання документів з грифом «ДСК» без внесення відповідних записів у Журналі видачі печаток і штампів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №736, чим допустив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснив, що перед вибуттям у щорічну відпустку ним було здійснено фактичну передачу всіх матеріальних цінностей і документів, закріплених за ним, як за посадовою особою, іншому військовослужбовцю, який його заміщав, а також діловоду підрозділу. Передача здійснювалась у присутності особи, що його заміщала, при цьому жодних втрат, пошкоджень чи витоку службової інформації не допущено.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив наведені пояснення, додатково зазначивши, що ведення журналів обліку документів з грифом «Для службового користування» відповідно до функціональних обов`язків покладено на діловода підрозділу, а наказ про проведення приймання-передачі матеріальних цінностей був доведений до нього вже під час перебування у відпустці, у зв`язку з чим належне документальне оформлення передачі було об`єктивно ускладнене. Також він наголосив, що негативних наслідків для інтересів служби не настало, а виявлені в ході службового розслідування недоліки згодом були усунуті. Окремо звернув увагу суду на те, що за результатами службового розслідування до нього вже було застосовано дисциплінарну відповідальність.

Суд оцінює наведені пояснення як логічні, послідовні та такі, що узгоджуються з матеріалами справи й не спростовані іншими доказами.

Дослідивши повно й обєктивно обставини адміністративного правопорушення та матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а його вину доведено повністю, що стверджується письмовими доказами, які не були спростовані під час судового розгляду, зокрема: протоколом серії ЧЦП №338234 від 26 грудня 2025 року (а.с.1); матеріалами висновку службового розслідування за фактом можливого порушення ведення обліку, зберігання та використання документів, що містять службову інформацію на прикордонній заставі інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) прикордонної комендатури інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) (а.с.7-120).

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Водночас сама наявність формальної протиправності ще не означає автоматичної необхідності застосування адміністративного стягнення без урахування інших істотних обставин.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно лише за умови, якщо особа усвідомлювала протиправний характер своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Адміністративна відповідальність за частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлена за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначена норма має бланкетний характер, а тому для встановлення змісту порушених обов`язків суд обґрунтовано звертається до положень Типової інструкції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 736.

Судом встановлено, що інкриміновані ОСОБА_1 дії за своїм фактичним змістом зводилися виключно до неналежного документального оформлення передачі документів та матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію. Водночас судом достовірно встановлено, що фактична передача документів і матеріальних цінностей була здійснена належним чином та у повному обсязі. Документи з грифом «Для службового користування», у тому числі ОСОБА_2 бойових дій, перебували під постійним контролем уповноважених посадових осіб, доступ сторонніх осіб до службової інформації був відсутній, а встановлений режим зберігання документів не порушувався. Матеріалами справи не підтверджено жодного факту втрати, пошкодження, знищення або виведення документів з контрольованого режиму зберігання, так само як і не встановлено будь-яких ознак витоку службової інформації.

Крім того, судом встановлено, що під час вибуття у щорічну відпустку ОСОБА_1 здійснив фактичну передачу матеріальних цінностей та документів особі, яка його заміщала, а також здав документи з грифом «Для службового користування» діловоду підрозділу. Така передача здійснювалася у робочому порядку, у присутності відповідних посадових осіб та в межах службових повноважень. Матеріальні цінності були передані у повному обсязі, без втрат, пошкоджень чи порушення цілісності, що підтверджується поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, матеріалами справи, а також відсутністю будь-яких даних про настання негативних наслідків для інтересів служби або держави.

Суд бере до уваги, що невнесення відповідних записів до журналів обліку не було пов`язане з умисним чи свідомо недбалим порушенням встановленого порядку зберігання службової інформації. Зазначені недоліки були обумовлені організаційними обставинами проходження служби, зокрема розподілом функціональних обов`язків між посадовими особами підрозділу. Ведення облікових журналів документів з грифом «Для службового користування» відповідно до посадових інструкцій належить до функціональних повноважень діловода підрозділу, а не до безпосередніх обов`язків особи, яка вибувала у відпустку.

Окремо суд враховує, що наказ про проведення прийому-передачі матеріальних цінностей був доведений до підрозділу вже під час перебування ОСОБА_1 у щорічній відпустці, у зв`язку з чим відповідні акти приймання-передачі не були визначені та доведені до нього завчасно. За таких обставин належне документальне оформлення передачі було об`єктивно ускладнене, що виключає можливість оцінки допущених недоліків як свідомого або грубого ігнорування встановлених вимог.

Оцінюючи форму вини, суд, керуючись положеннями статті 10 КУпАП, приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 носили необережний характер та були зумовлені організаційними особливостями проходження служби, підвищеним службовим навантаженням в умовах особливого періоду та несвоєчасним доведенням відповідних управлінських рішень.

Матеріалами справи не підтверджено, що він усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав можливість настання шкідливих наслідків або бажав чи свідомо допускав їх настання. Навпаки, сукупність досліджених доказів свідчить про відсутність у його діях умислу або свідомої недбалості щодо порушення встановленого порядку зберігання службової інформації. При цьому, жодних негативних наслідків для обороноздатності держави, інтересів служби чи режиму охорони службової інформації не настало. Порушення мало локальний і формальний характер та не створювало реальної загрози охоронюваним законом суспільним відносинам.

Відповідно до статей 245 та 280 КУпАП завданням провадження є не лише встановлення факту правопорушення, але й вирішення справи у точній відповідності із законом з урахуванням мети адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити особу від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням. Закон не містить будь-яких застережень щодо неможливості застосування цієї норми до правопорушень, передбачених частиною другою статті 172-15 КУпАП, у тому числі вчинених в умовах особливого періоду.

Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, суд відповідно до вимог закону враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, його майновий стан, а також ставлення до вчиненого, у тому числі визнання факту допущення порушення та вжиття заходів для усунення його наслідків.

Судом враховано дані про особу ОСОБА_1 , який за місцем проходження служби характеризується позитивно, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, виконував обов`язки керівника підрозділу в умовах особливого періоду, що свідчить про підвищений рівень службової відповідальності та навантаження.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності, що застосовується з метою виховання особи та запобігання новим правопорушенням, і в даному випадку така мета може бути досягнута без накладення адміністративного стягнення.

У даній справі судом встановлено, що правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 , мало формальний характер, не спричинило жодних негативних наслідків, не призвело до витоку службової інформації, втрати або пошкодження матеріальних носіїв інформації та не завдало шкоди інтересам держави чи обороноздатності. Крім того, суд враховує позитивні дані про особу правопорушника, відсутність попередніх притягнень до адміністративної відповідальності, а також те, що за результатами службового розслідування до нього вже були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності, що свідчить про досягнення виховної та превентивної мети реагування без застосування додаткового адміністративного стягнення.

За таких обставин суд доходить висновку, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу не відповідало б принципу пропорційності та не було б співмірним тяжкості вчиненого діяння, тоді як звільнення його від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження є достатнім, обґрунтованим і таким, що повною мірою відповідає завданням адміністративного провадження, визначеним Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження, органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справу, виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись ст.ст.22, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оголосивши йому усне зауваження.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, відносно ОСОБА_1 — закрити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови виготовлено о 16-00 год. 02 січня 2026 року

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.