Рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №524/13532/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/13532/25

Провадження №2/524/6496/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2025 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Ткаченко Я.С.,

представника позивача (адвоката) Мудрого М.Д.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

УСТАНОВИВ: 15.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю. Зазначив, що він придбав за власні кошти квартиру АДРЕСА_1 , яку в подальшому оформлено на відповідача ОСОБА_3 , яка є його дочкою. З моменту придбання цієї квартири сторони проживали однією родиною разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 дружиною позивача ОСОБА_4 .

З 2010 року відповідач періодично виїздила у власних справах до Російської Федерації, у подальшому там працевлаштувалась та вийшла заміж. Після смерті матері у 2012 році відповідач набула громадянство Російської Федерації, де постійно і проживає. Можливості для спілкування відсутні, зв`язок не підтримується.

Під час виїзду за межі України відповідач забрала із собою правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач з 2012 року відкрито проживає у цій квартирі, володіє нею понад 10 років, регулярно сплачує комунальні послуги за власні кошти, передає покази лічильників, фактично виконує обов`язки власника квартира, здійснюючи капітальний та поточний ремонти, забезпечуючи доступ уповноважених осіб до внутрішніх комунікацій, тому вважає, що набув на неї право за набувальною власністю.

До позову долучене клопотання про витребування інформації від Державної прикордонної служби та КП «КМБТІ».

27.10.2025 судом отримана інформація про відсутність зареєстрованого місця проживання відповідача на території Автозаводського району міста Кременчука.

29.10.2025 відкрите провадження по справ у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_5 з 08.01.2017 по теперішній час. Витребувано від КП «КМБТІ» інформацію стосовно того на підставі якого документа та коли зареєстроване право власності за ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 .

20.11.2025 судове засідання не відбулося по причині знеструмлення приміщення суду згідно графіків відключень світла по м. Кременчуку та першої неявки відповідача, повідомленої належним чином на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, згідно якої відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

01.11.2025, 04.12.2025, 12.12.2025, 22.12.2025 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла запитувана інформація, згідно якої відомостей про перетинання державного кордону ОСОБА_6 з 08.11.2017 по 01.12.2025 в Базі даних не виявлено. Зазначено, що зберігання у Базі даних інформації з персональними даними осіб протягом 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.09.2022 № 614 (далі – Положення), інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася протягом 5 років у порядку, визначеному наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 472 від 25.06.2007.

17.12.2025 у судове засідання відповідач не з`явилася, повідомлена належним чином на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Оголошено перерву з метою надання стороною позивача інформації щодо набуття квартири, а також з метою повторного витребування від КП «КМБТІ» запитуваної інформації.

25.12.2025 від КП «КМБТІ» надійшла витребувана інформація, згідно якої за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 значиться зареєстроване нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , підстава – свідоцтво про право власності на квартиру, видане Кременчуцьким Управлінням житлово - комунального господарства міської ради від 27.06.1997.

30.12.2025 у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених у позові, не заперечував щодо заочного розгляду справи. Зазначив, що позивач придбав за власні кошти кв. АДРЕСА_1 , яку в подальшому оформлено на його дочку ОСОБА_2 . Після смерті матері у 2012 році відповідач набула громадянство Російської Федерації, де постійно і проживає. Можливості для спілкування відсутні, зв`язок не підтримується. Під час виїзду за межі України відповідач забрала із собою правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 . Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши позивача та його представника, з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, дослідивши докази, 30.12.2025 на підставі ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголосивши, що вступна та резолютивна частини рішення будуть проголошені в цьому судовому засіданні о 16 год.

Судом установлено, що за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 квартира АДРЕСА_1 значиться зареєстрованою на праві власності, власник ОСОБА_2 , підстава – свідоцтво про право власності на квартиру, видане Кременчуцьким Управлінням житлово - комунального господарства міської ради від 27.06.1997.

Як зазначив позивач, власник квартири є його дочкою, однак підтверджуючих документів про родинні відносини суду не надано. До позову долучена копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , однак відомості про зміну прізвища відповідача на « ОСОБА_8 » суду не надано, а також не заявлено відповідного клопотання суду про витребування цієї інформації.

Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано запитувану інформація, згідно якої відомостей про перетинання державного кордону ОСОБА_6 із 08.11.2017 по 01.12.2025 в Базі даних не виявлено. Зазначено, що зберігання у Базі даних інформації з персональними даними осіб протягом 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася протягом 5 років у порядку, визначеному наказом № 472 від 25.06.2007.

У якості правової підстави для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України позивач посилається на те, що відкрито проживає у цій квартирі, володіє нею понад 10 років, регулярно сплачує комунальні послуги за власні кошти, передає покази лічильників, фактично виконує обов`язки власника квартира, здійснюючи капітальний та поточний ремонти, забезпечуючи доступ уповноважених осіб до внутрішніх комунікацій, тому вважає, що набув на неї право за набувальною власністю.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні квитанції про оплату комунальних послуг від імені ОСОБА_2 , відомостей про перетин державного кордону відповідачем судом не встановлено.

Згідно долучених позивачем до справи актів № № 7, 8 від 06.08.2025 голова житлово-будівельного кооперативу № 86/144 ОСОБА_9 та свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили, що ОСОБА_2 не проживає у кв. АДРЕСА_1 з 2010 року по теперішній час, а ОСОБА_1 проживає за цією адресою з 2014 року.

Суд критично оцінює надані стороною позивача акти житлово - будівельним кооперативом, оскільки невідомо чи особи, які його складали та підписували проживали з часу, зазначеного в цих актах.

Суд враховує, що згідно позовної заяви слідує про те, що позивач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд враховує той факт, що позивач завжди знав про те, що володіє чужим майном. Він розумів, що квартира повністю належить іншій особі. Доказів придбання зазначеної квартири позивачем за власні кошти суду не надано. Крім того, як слідує з отриманої від КП «КМБТІ» інформації, ОСОБА_2 є одноосібним власником зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 27.06.1997 Кременчуцьким Управлінням житлово - комунального господарства міської ради.

Вирішуючи справу, суд виходить з такого.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ст. ст. 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах не заборонених законом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦПК України).

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦПК України (ч. 1 ст. 344 ЦК України).

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим, добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, що обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності володіння його майном.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуте право власності на нерухоме майно, що не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17, постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі № 755/16913/16-ц.

Давність володіння могла б вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності.

Приймаючи до уваги, що сам по собі факт користування позивачем зазначеним майном не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на вказане майно з підстав, передбачених ст. 344 ЦК України.

Згідно постанови Верховного Суду від 27.03.2024 по справі № 462/2756/18, суд зазначив, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.11.2022 по справі № 293/1061/21, від 15.06.2023 по справі № 359/8844/20.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17 добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що він проживав у спірній квартирі після смерті його дружини та виїзду власниці квартири за межі України, яка є його дочкою з його слів. З матеріалів справи слідує про обізнаність позивача про належність цієї квартири на праві власності іншій особі. Така обставина свідчить про відсутність ознак безтитульного володіння позивачем квартирою, він знав, що проживає у квартирі ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене, суд вважає, що на час вселення позивача у спірну квартиру вона перебувала у власності ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з огляду на недоведення умов набуття права власності за набувальною давністю на вказану квартиру на підставі ст. 344 ЦК України, оскільки такий факт титульного володіння спірною квартирою виключає можливість застосування положень цієї норми.

Позивач знав, що квартира належить на праві власності іншій особі, отже власник квартири йому відомий, що підтверджено і судовому засіданні позивачем та його представником.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ст. 259 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 137, 141, 229, 256 - 257, 259, 263 - 265, 267, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного тексту рішення - 02.01.2026.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.П. Мельник