Постанова від 24 листопада 2025 р. у справі №503/345/25 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/345/25

Провадження №3/503/458/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року м. Кодима

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі судового засідання Поліковської О.І.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , адвоката Мартинюка Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративної справи, які надійшли від ВПД №1 Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,

- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

До Кодимського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_1 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №257876, складений 27.02.2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до обставин викладених у цьому протоколі, дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні ним вимоги п.2.9 «а» ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП, за ознаками керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 7 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №257876 від 27.02.2025 року, «27.02.2025 року о 16 год.20 хв. в м.Кодима вул.Соборна, 3 водій керував транспортним засобом «Шевроле Авео» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп`яніння номер 3 від 27.02.2025 року, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР – Керування ТЗ особами в стані алк. на рк. чи ін. сп`яніння що знижують їх увагу ти швидкість реакції».

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додані жодні докази керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, сам протокол складено з грубим порушенням вимог закону. Крім того, огляд на стан алкогольного сп`яніння в лікарні проведено з грубим порушенням вимог закону, внаслідок чого висновок лікаря за результатами огляду є недійсним.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч.2 ст.251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), «Надточій проти України» рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції,що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи,яка склала протокол; відомості про особу,яка притягається до адміністративної відповідальності (уразі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність задане правопорушення;прізвища, адреси свідків і потерпілих,прізвище викривача(за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою,яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Уразі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа,яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Аналіз змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №257876 від 27.02.2025 року, зокрема п.7, та долучених до нього письмових доказів свідчить про те, що у протоколі суть інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, тобто суть висунутого йому обвинувачення, не відповідає об`єктивній стороні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, сформульовано нечітко, з незрозумілими скороченнями, які не дають змоги належним чином чітко та зрозуміло сформулювати висунуте особі звинувачення.

Крім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 керував автомобілем 27.02.2025 року о 16 год.20 хв., однак як вбачається з висновку лікаря №3 від 27.02.2025 року огляд на стан сп`яніння проведено 27.02.2025 року о 16.00 годині, тобто як вбачається з висунутого звинувачення, ОСОБА_1 керував автомобілем після огляду на стан сп`яніння.

Сам висновок про результати огляду на стан алкогольного сп`яніння №3 від 27.02.2025 року не в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначений у ст.266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року №1103(надалі Порядок).

Згідно п.2 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (п.3 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735).

За змістом акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (додаток 3 до Інструкції №1452/735), лікар під час огляду повинен: встановити особа водія; встановити зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо); визначити стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості; визначити стан вегетативно-судинні реакції (стан шкірних покривів, слизових оболонок, очей, язика, спітніння, слинотеча); визначити пульс, артеріальний тиск, ністагм при погляді вбік; визначити рухову сферу, міміку, ходу (поза Ромберга); визначити точні рухи (наприклад підняти монету з підлоги, пальце-носова проба тощо); встановити запах алкоголю з рота; використати технічний засіб для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі.

Як вбачається з висновку №3 від 27.02.2025 огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено та складено висновок щодо особи з іншою датою народження, а саме з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , в той час як згідно протоколу про адміністративне правопорушення та інших наявних у справі документів, датою народження ОСОБА_1 є 31.01.1978 року; висновок містить ніким не засвідченні виправлення у частині дати та часу направлення особи на огляд, що є порушенням вимог п.17 розділу ІІІ Інструкції №1452/735.

З висновку лікаря не вбачається, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку ознайомили з результатами огляду чи він відмовився від такого ознайомлення, чим порушено вимоги п.16 розділу ІІІ Інструкції №1452/735.

Матеріали справи не містять доказів виконання вимог п.19 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 в частині вручення ОСОБА_1 копії висновку лікарня про огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Всі ці розбіжності є суттєвими, органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, у встановленому законом порядку не усунуті.

Згідно п.21 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 27.02.2025 року о 17 годині 20 хвилин, як це вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, а також перебування за його кермом в стані алкогольного сп`яніння, враховуючи, що доданий до протоколу один із дисків DVD-R фіксує події, які відбулися 18.01.2018 року. На іншому диску взагалі не зафіксовано рух автомобіля та факт керування ОСОБА_1 автомобілем. До того ж, інформація, що на них зафіксована не має характеру безперервності, а нарізана частинами.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах обвинувачення, яке міститься у протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує для неї можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п.1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

З урахуванням положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016, Європейський суд з прав людини вказав, що, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Суд зауважує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративніправопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність події та складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283- 285 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя

Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова