Додаткове рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №607/10707/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10707/24Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 22-з/4817/90/25 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

Д О Д А Д К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович, про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у справі №607/10707/24 за апеляційною скаргою Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури - задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року в частині стягнення моральної шкоди змінено, зменшивши розмір моральної шкоди з 855 200 грн до 796 800 грн та викладено резолютивну частину в наступній редакції:

"Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 796 800 гривень на відшкодування моральної шкоди та 75 000 гривень матеріальної шкоди".

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року - залишено без змін.

16.12.2025, через систему «Електронний суд» до Тернопільського апеляційного суду представник позивача - адвокат Хлєбніков С.В. подав заяву, про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути судові витрати на правову (правничу) допомогу за розгляд даної цивільної справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 150 000 грн.

В обґрунтування доводів заяви, зазначає, що попередній розрахунок понесених та запланованих судових витрат, був наданий у відзиві на апеляційну скаргу у відповідності до ч.1ст.134 ЦПК України.

Крім того, вказує, що заява про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу стороною будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення постанови Тернопільського апеляційного суду була зроблена ним в судовому засіданні апеляційного суду, яке відбулось 09 грудня 2025 року та у відзиві на апеляційну скаргу.

На підтвердження цього до заяви долучено договір про надання правової (правничої) допомоги від № 5 від 05.05.2024 з додатком №1 до нього, звіти про надану правову (правничу) допомогу від 20.05.2025 та 12.12.2025, розписки про отримання гонорару від 06.05.2024, 09.09.2025 та 15.12.2025.

15 грудня 2025 року та 29 грудня 2025 року, які були зареєстровані судом 16.12.2025 та 30.12.2025 від ГУНП в Тернопільській області та Тернопільської обласної прокуратури поступили клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 .

Вказують, що позивачем не долучено до договору про надання правової (правничої) допомоги детального опису фактично наданих адвокатом послуг, акта прийому-передачі виконаних робіт та документи, що свідчать про оплату гонорару, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Вважають, що витрати в сумі 105 000,00 грн є суттєво завищеними та неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами заяви про ухвалення додаткового рішення в її межах, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткової постанови підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що 16.12.2025 через систему «Електронний суд» до Тернопільського апеляційного суду представник позивача - адвокат Хлєбніков С.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути судові витрати в розмірі 150 000 грн, в тому числі витрати на правову (правничу) допомогу за розгляд даної цивільної справи в суді першої інстанції в розмірі 45 000 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 105 000 грн

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Хлєбніковим С.В. надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №5 від 05 травня 2024 року, додаток №1 до договору №5 про надання правової (правничої) допомоги від 05 травня 2024 року, звіти про надану правову (правничу) допомогу від 20.05.2025 та 12.12.2025, розписки про отримання гонорару від 06.05.2024, 09.09.2025 та 15.12.2025.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)),

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Указаний строк є процесуальним і за певних підстав може бути поновлений, а при відсутності таких підстав настають наслідки, передбачені статтею 126 ЦПК України, згідно із частиною другою якої документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина восьма статті 141 ЦПК України врегульовує не строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення суду про відшкодування витрат на правничу допомогу, а строк подання сторонами доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (договорів, рахунків тощо) (ухвала Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 161/15179/24, провадження № 61-8934ск25).

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді касаційної інстанції -до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Такий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24)).

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції, встановлено, що у позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хлєбніков С.В., в порядку частини першої статті 134 ЦПК України зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач поніс та планує понести під час розгляду даної справи становить 50 000 грн та складаються з оплати правової допомоги адвоката. При цьому вказав, що докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплати у зв`язку з розглядом даної справи, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с.1-15, т.1).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що під час розгляду справи судом першої інстанції представником позивача в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України зроблено заяву про подання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідна заява про наміри подання доказів про понесення судових витрат була заявлена до судових дебатів шляхом зазначення про це у позові. Отже, обов`язком сторони було виконати приписи положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У разі неподання таких доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в позовній заяві, поданій представником позивача до суду у травні 2024 року, вказано лише про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, які поніс й очікує понести позивач.

Тобто вирішення судом першої інстанції питання про розподіл витрат на правничу допомогу було б передчасним, так як позивачем указано лише про попередній (орієнтовний) розмір таких витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в даній справі ухвалено 19 травня 2025 року.

Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами є 26 травня 2025 року.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову (правничу) допомогу з доданими до неї доказами на підтвердження понесених судових витрат в суді першої інстанції представником позивача в суд першої інстанції подана не була, а лише 15 грудня 2025 року, яка зареєстрована судом 16 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» надана до Тернопільського апеляційного суду, тобто з пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Аналіз статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції подана з порушенням п`ятиденного строку на подання такої заяви. Водночас представник позивача не порушує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Виходячи з наведеного, є підстави для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції без розгляду, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України.

Подібні правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 357/2597/22, провадження № 61-763св25 та постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року у справі №202/12594/24 провадження № 61-7864 св 25.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу в порядку частини першої статті 134 ЦПК України зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач поніс та планує понести під час розгляду даної справи у суді першої та апеляційної інстанцій становить 280 020,00 грн. При цьому вказав, що докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплати у зв`язку з розглядом даної справи, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення постанови Тернопільського апеляційного суду у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним судом постанови в даній справі від 09 грудня 2025 року, а саме 15 грудня 2024 року, яка була зареєстрована судом 16.12.2024, від представника позивача надійшла до Тернопільського апеляційного суду заява щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено докази, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги від № 5 від 05.05.2024 з додатком №1 до нього, звіти про надану правову (правничу) допомогу від 20.05.2025 та 12.12.2025, розписки про отримання гонорару від 06.05.2024, 09.09.2025 та 15.12.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Хлєбніковим С.В. укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №5, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання під час строку дії цього Договору надати клієнту правову (правничу) допомогу щодо представництва інтересів клієнта у підготовці звернення до суду з позовом (позовною заявою) з подальшим представництвом в суді у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що розмір гонорару (винагороди), який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову (правничу) допомогу, визначається сторонами у додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п 1.2 п.1 додатку №1 до цього договору, за надання адвокатом правової (правничої) допомоги вказаної в договорі і визначеної дорученням, у суді апеляційної інстанції (підготовка та написання апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, написання та подання пояснень, заяв та клопотань по суті та з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, тощо) становить 25 000,00 та не залежить від фактичного часу витраченого адвокатом та обсягу наданої адвокатом правової (правничої) допомоги.

Крім того, відповідно до підпункту 1.3. пункту 1 Додатку № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 5 від 05.05.2024, сторони погодили, що після завершення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції та/або набрання законної сили рішення суду ухваленого на користь клієнта, згідно якого повністю або частково задоволені позовні вимоги клієнта, клієнт виплачує адвокату гонорар за досягнення успіху у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми стягнутих судом коштів на користь клієнта, але не менше 80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень.

Також з матеріалів справи вбачається, що надання позивачу адвокатом Хлєбніковим С.В. професійної правової допомоги у суді апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи підтверджується ордером серії ВО № 1032052 від 12.05.2024.

Крім того, як вбачається із розписок від 09.09.2025 та 15.12.2025 ОСОБА_1 сплатив адвокату Хлєбнікову С.В. 25 000,00 грн гонорару за надану правову (правничу) допомогу та 80 000,00 грн гонорар за досягнення успіху згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №5 від 05 травня 2024 року.

Зі змісту звіту про надану правову (правничу) допомогу від 12.12.2025 вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу в такому обсязі: підготовка, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу; надання консультацій клієнту, підготовка та подання до суду заяв, клопотань з процесуальних питань; участь у судових засіданнях в Тернопільському апеляційному суді.

Також, із звіту про надану правову (правничу) допомогу від 12.12.2025 вбачається, що за період з 21.05.2025 по 12.12.2025 року адвокатом Хлєбніковим С.В. надано ОСОБА_1 послуги у сумі 105 000 гривень

Таким чином, витрати позивача в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу підтверджені.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Також, як вбачається з матеріалів справи, що від Тернопільської обласної прокуратури та ГУНП в Тернопільській області надійшли заперечення щодо задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім цього, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вказані в звіті послуги, а саме складення відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів у Тернопільському апеляційному суді (представник позивача приймав участь в апеляційній інстанції лише в двох судових засіданнях, з яких одне відклалося, в зв`язку з подачею ним відзиву на апеляційну скаргу), не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт.

Також, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для відшкодування «гонорару успіху» адвоката, оскільки зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, щодо додаткового заохочення адвоката не є обов`язковими для суду при вирішенні питання розподілу таких судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці ЄСПЛ, а також зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece»), заява № 31107/96, свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху», не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд, застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 520/10409/18 (провадження № 61-5799св21), від 18 жовтня 2023 року у справі № 591/542/19 (провадження № 61-1348св23), від 05 червня 2024 року у справі № 711/9608/15-ц (провадження № 61-11547св23), від 05 березня 2025 року у справі № 161/170/24 (провадження № 61-9822св24).

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17.01.2024 у справі №910/2158/23.

З огляду на викладене, враховуючи заперечення представника ГУНП в Тернопільській області та заяву представника Тернопільської прокуратури про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в звіті від 12.12.2025, апеляційний суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити частково та стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 7000 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 133, 134, 174, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Хлєбніков Сергій Володимирович про ухвалення додаткового рішення у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 45 000 грн залишити без розгляду.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 30 грудня 2025 року.

Головуючий: Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома