Постанова від 22 квітня 2025 р. у справі №450/417/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/417/25 Провадження № 3/450/566/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І.І., розглянувши в м. Пустомити справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №228125, 23.01.2025 року, о 09:15 год. в м. Львів по вул. Кульпарківська, 95 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у стані наркотичного сп`яніння, огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку водія у кабінеті медичного огляду КНП ЛОР кабінет медичних оглядів водія та підтверджений висновком 000185 від 23.01.2025 року від керування транспортним засобом відсторонений. Чим порушив п. 2.9. ПДР України - керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачене адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП.

В судове засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не з`явився, на адресу суду подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, просить вказане клопотання розглядати у його відсутності.

Клопотання мотивує тим, що процедура проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння проведена з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лі карських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим із матеріалів справи не вбачається факту керування ним транспортним засобом, відеозапис є небезперервним, відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, що слідує із відеозапису, об`єктивна сторона правопорушення відсутня, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначене місце вчинення адміністративного правопорушення - м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, що не відповідає фактичним обставинам події, із наданого суду відеозапису прослідковується відсутність однак будь-якого стану сп`яніння ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до наступного висновку.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За порушення цього пункту Правил дорожнього руху України передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Статтями 245, 251 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Докази та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колектив, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.2.9(a) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № ПОЗ (далі - Порядок). На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року була затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).

Відповідно до п.12 розділу II Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно з п.п.7-8, 15 розділу III вказаної Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Згідно з п.13 Порядку лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.

Відповідно до п.п.9-10 Інструкції використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.

Дані отримані в результаті тестування є лише попереднім якісним результатом. Зразки із позитивним результатом повинні бути підтверджені більш специфічним методом. Перевагу віддають газовій хроматографії/мас-спектрофотометрії або високоефективній рідинній хроматографії.

Для отримання заключного результату необхідно використовувати більш специфічний альтернативний метод. Заключний діагноз повинен бути встановлений лікарем після оцінки всіх клінічних та лабораторних даних.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами та заперечував вживання наркотиків чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що тест проводився повторно, таким чином необхідно було провести лабораторне дослідження сечі ОСОБА_1 за допомогою більш досконалого методу (газова хроматографія, масс/спектрометрія), чого зроблено не було.

З огляду на наведене можна дійти висновку про порушення під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, законодавчо врегульованого порядку організації та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, з приводу чого, за положеннями ч.5 cm. 266 КУпАП такий огляд є недійсним.

Разом з тим, ОСОБА_1 в той самий день пройшов повторний тест в приватній клініці Медична лабораторія Dila, згідно результатів лабораторного дослідження в сечі ОСОБА_1 наркотичних речовин не виявлено.

Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, водій ОСОБА_1 , перебуваючи в медичному закладі, виконав вимоги лікаря щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в частині клінічних даних, чітко виконував вказівки лікаря, поводив себе адекватно та виважено.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення лабораторних досліджень на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 . Інструкція вимагає, щоб огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився виключно через лабораторні дослідження. Проте, жодних лабораторних досліджень, щодо визначення стану наркотичного сп`яніння не проводилось.

Окрім зазначеного, звертаю увагу, що застосовуючи до справ про адміністративні правопорушення принципи кримінального провадження поліцейські, відповідно до вимог ст. 20 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні були детально проінформувати про сутність висунутої ними вимоги, зазначити ознаки, які стали підставою для пропонування пройти огляд на стан сп`яніння, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати як у випадку проходження, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Наданий суду відеозапис з нагрудних камер поліцейських починається з приміщення медичного закладу, водночас в матеріалах справи відсутній відеозапис зупинки транспортного засобу та роз`яснення поліцейським права на проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про відсутність відеофайлів з нагрудних камер працівників поліції, де зафіксовано зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства

України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено позі розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України ( з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини - (Avsar V. Turkey, п.282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyevav.Russia» та «Karelinv.Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

В справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» № 46477/99, Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи наведене, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; відеозапис не є безперервним, оскільки із останнього не прослідковується чітка хронологія подій та не зрозуміло, що стало підставою для пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння; відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, що слідує з відеозапису та проходження клінічного огляду лікарем вказує, про те, що він повністю усвідомлював значення своїх дій та чітко виконував всі вимоги лікаря; тест - касета є попереднім результатом, тому після заперечення ОСОБА_1 перебування під впливом наркотичних речовин, що у випадку позитивного результату передує проведенню лабораторного дослідження біологічного матеріалу, для визначення якісних та кількісних показів вмісту відповідної речовини в крові.

Вказане в сукупності зумовлює висновок про те, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, викликають сумнів в своїй допустимості, а всі розбіжності тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч 2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного, вважаю, огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведено з порушенням вимогст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є підставою для визнання огляду на стан сп`яніння недійсним.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. А згідно з положеннями ч. 3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23- рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи допущені працівниками поліції порушення під час проведення процедури огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння, такий огляд водія на визначення стану алкогольного сп`яніння, у відповідності до ст. 266 КУпАП, є недійсним, у зв`язку із чим у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо інших відомостей наявних у матеріалах справи, то такі у своїй сукупності не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на викладене, наявні у матеріалах справи докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

З огляду на викладе справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

З огляду на викладе справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 245, 247, 251, 252, 255, 279, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в :

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяІ. І. Мельничук