Постанова від 07 грудня 2025 р. у справі №180/182/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2786/25 Справа № 180/182/21 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ткач В.О. розглянувши клопотання адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. на поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Марганецького міського суду Дніпропетровської областівід 04 лютого 2021 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ст. 124, ч.1 ст.130КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови ОСОБА_1 , 27 січня 2021 року о 18.20 годині, по вул. Лермонтова в м. Марганець керуючи автомобілем «Opel Omega» номерний знак НОМЕР_1 , та повертаючи ліворуч на вул. Промислову при зеленому сигналі світлофора не надав перевагу в русі транспорному засобу «Toyota Highlander» номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. В наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, постраждалих не має, порушивши вимоги п. 16.6 ПДР, про що працівником поліції складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 , 27 січня 2021 року о 18.20 годині, по вул. Лермонтова в м. Марганець керуючи автомобілем «OpelOmega» номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, порушивши вимоги п. 2.9 (а) ПДР та скоївши правопорушення, яке передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - за порушення ч. 1 ст.130 КУпАП, як за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривні 00 копійок.

Не погодившись з постановою суду захисником Мотальовою-Кравець В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 оскаржено постанову у апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, оскільки хоча ОСОБА_1 і був присутній у судовому засіданні та отримав копію постанови у встановлений строк, він не усвідомлював повною мірою серйозність ситуації і тому не зміг своєчасно скористатися правом на правову допомогу. Вказує, що ОСОБА_1 неправильно розумів наслідки позбавлення права керування транспортними засобами, вважаючи, що посвідчення буде повернуто автоматично через рік, і лише пізніше дізнався про необхідність повторного складання іспитів. Також зазначає, що працівники поліції не надали йому повної інформації про його права. Зазначає, що через несення служби в умовах воєнного стану ОСОБА_1 перебував у районі бойових дій, мав обмежений доступ до правової допомоги та не мав фізичної можливості подавати апеляцію вчасно. Захисник вважає, що службові обставини, психологічне навантаження та необхідність постійної участі ОСОБА_1 у заходах зі стримування збройної агресії російської федерації унеможливлювали дотримання процесуального строку для подання апеляційної скарги. Вказує, що з огляду на конституційні гарантії доступу до правосуддя та положення Конвенції про захист прав людини, причини пропуску строку є поважними, а тому просить поновити строк апеляційного оскарження як пропущений з поважних причин.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, апеляційний суд приходить до висновку, що необхідно відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП десятиденний строк на оскарження постанови Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року, сплив 14 лютого 2021 року.

Адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на вказане вище рішення з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження 03.10.2025 р. через «Електронний суд» тобто з значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був особисто присутній у судовому засіданні під час розгляду справи, це не заперечує сам апелянт. Крім того, у той самий день ним добровільно сплачено адміністративне стягнення у виді штрафу та судовий збір, що свідчить про усвідомлення ним змісту постанови, її правових наслідків та набрання нею законної сили.

Разом із тим апеляційну скаргу подано після спливу майже чотирьох років з моменту ухвалення постанови, що значно та безпідставно перевищує встановлений законом строк апеляційного оскарження.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не усвідомлював повною мірою серйозність наслідків постанови, неправильно розумів порядок повернення посвідчення водія, а також пізніше дізнався про необхідність повторного складання іспитів, апеляційний суд вважає непереконливими та такими, що не можуть визнаватися поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки неправильне розуміння закону або правових наслідків судового рішення не звільняє особу від обов`язку дотримання вимог процесуального законодавства.

Посилання захисника на те, що працівники поліції нібито не надали повної інформації про права ОСОБА_1 , також не спростовують факту його обізнаності про ухвалене судове рішення та можливість його оскарження у встановлений законом строк.

Що стосується доводів захисника про проходження ОСОБА_1 військової служби в умовах воєнного стану та його перебування у районі бойових дій, апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт проходження військової служби може визнаватися поважною причиною для надання додаткового часу на апеляційне оскарження, однак лише за умови доведення того, що такі обставини об`єктивно позбавляли особу реальної можливості своєчасно подати апеляційну скаргу або звернутися за правовою допомогою.

Разом із тим у даному випадку апеляційна скарга подана після спливу майже чотирьох років з моменту ухвалення оскаржуваної постанови, що є надмірно тривалим строком та саме по собі свідчить про відсутність належної процесуальної активності з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, до апеляційної скарги не додано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що через проходження ОСОБА_1 військової служби у відповідний період, він фактично не міг реалізувати право на апеляційне оскарження або отримати правову допомогу у встановлений законом строк.

За таких обставин наведені доводи не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна справа має бути розглянута упродовж розумного строку, тривалість якого визначається, зокрема, з урахуванням поведінки учасників процесу.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, задіяна у судовому провадженні, повинна з розумною періодичністю цікавитися перебігом своєї справи, добросовісно користуватися процесуальними правами та не допускати безпідставного затягування процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, де наголошено, що зловживання процесуальними правами або пасивна поведінка сторони не можуть бути підставою для порушення принципу правової визначеності.

З урахуванням наведеного апеляційний суд доходить висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні захисника, не є поважними, а подання апеляційної скарги після спливу майже чотирьох років з дня ухвалення постанови суду першої інстанції суперечить принципу правової визначеності та свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.

Вказані дії свідчать про відсутність суттєвих перешкод для подачі апеляційної скарги у встановлений законом проміжок часу.

За таких обставин визнати доводи пропуску строку поважними не уявляється можливим, у зв`язку з чим, апеляція підлягає поверненню особі, яка її подала, як таку, яка подана після закінчення строків апеляційного оскарження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у поновлені строку адвокату Мотальової-Кравець В.Ю. яка діє в інтересах ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ст. 124, ч.1 ст.130КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу разом із усіма додатками повернути адвокату Мотальовій-Кравець В.Ю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя