Постанова від 07 грудня 2025 р. у справі №243/8159/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2800/25 Справа № 243/8159/25 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Рогальського В.М. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 (механік БМПГ, солдат), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 28.08.2025 о 09 годині 25 хвилин в Краматорському районі с. Майдан, вул. Невського, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Master номерний знак НОМЕР_2 з наявними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей. Від продуття алкотестеру «Драгер» 6810 на місці та від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Не погодившись з постановою суду захисником Рогальським В.М. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив постанову у апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а оцінка доказів здійснена судом необ`єктивно та всупереч принципу тлумачення сумнівів на користь особи. Вказує, що суд безпідставно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні п. 2.5 ПДР України, тоді як докази, на які послався суд, є неповними, недостовірними або здобутими з порушеннями встановленого порядку. Зазначає, що суд усі сумніви тлумачив на користь поліції, що суперечить практиці ЄСПЛ, Конституції України та нормам КУпАП, а також позбавило суд статусу незалежного органу правосуддя. Вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 є неправильною, оскільки він є військовослужбовцем, який у день події виконував бойове завдання, а тому дії мали б підпадати під ст. 172-20 КУпАП, а не ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що вимога поліцейського пройти огляд за допомогою приладу Drager 6810 була неправомірною, оскільки доказів наявності та справності цього засобу не надано, сертифікат відповідності й свідоцтво про повірку відсутні, а прилад не продемонстрований. Зазначає, що акт огляду не складався, серійний номер приладу не зазначений, відеозапис не підтверджує вимогу огляду, а на момент події Drager 6810 не мав чинної державної реєстрації та сертифікації, що робить зібрані докази недопустимими. Вважає, що протокол серії ААД №821965 оформлено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП: час події та зміст правопорушення встановлено неточно, ознаки сп`яніння не підтверджені відеозаписами чи свідками, а направлення на огляд складено поза контролем ОСОБА_1 . Вказує, що відеофіксація здійснювалася з порушенням Інструкції МВС, оскільки поліцейські користувалися власними пристроями, не залучивши двох свідків, що ставить під сумнів допустимість таких доказів. Зазначає, що поліцейський не роз`яснив ОСОБА_1 положення закону щодо відповідальності, що є порушенням процедури та свідчить про перевищення повноважень. Вважає, що огляд на стан сп`яніння проведено з істотними порушеннями ст. 266 КУпАП, а тому отримані результати є недійсними та не можуть бути доказами вини. Вказує, що обвинувальний висновок суду ґрунтується на припущеннях, тоді як достовірні та допустимі докази відсутні, що виключає можливість встановлення вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом. Просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову постанову якою провадження в справі закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Захисником подано заяву про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 821965 від 28.08.2025, з якого слідує, що 28.08.2025 о 09 годині 25 хвилин в Краматорському районі с. Майдан, вул. Невського, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Master номерний знак НОМЕР_2 з наявними ознаками алкогольного сп`яніння різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей. Від продуття алкотестеру «Драгер» 6810 на місці та від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 останньому були роз`яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статті 63 Конституції України.

Направленням на медичний огляд громадянина з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов`янська» 28.08.2025 о 09-30 год.

Актом прийому-передачі транспортного засобу від 28.08.2025, згідно якого було передано автомобіль Renault Master номерний знак НОМЕР_2 командиру взводу в/ч НОМЕР_3 ;

Носієм інформації з відеозаписами долученими до протоколу, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, зазначив що позавчора вживав алкогольні напої, відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та відмовився від продуття алкотестеру «Драгер» 6810 на місці зупинки, повідомлено про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівником поліції було роз`ясненні права ОСОБА_1 , передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Також ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який у день події нібито виконував бойове завдання, а тому його дії мали бути кваліфіковані за ст. 172-20 КУпАП, є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Як встановлено судами обох інстанцій, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції поза межами розташування військової частини, у статусі водія транспортного засобу. За таких обставин кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильною, а доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Посилання захисника на те, що вимога поліцейського пройти огляд за допомогою алкотестера Drager 6810 була незаконною через відсутність сертифікатів відповідності, свідоцтв про повірку та демонстрації приладу, не заслуговують на увагу.

З матеріалів справи та відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння одразу як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Сам факт такої відмови, незалежно від подальших дій поліцейських щодо використання спеціального технічного засобу, утворює об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інструкція, затверджена наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015, передбачає, що направлення на медичний огляд видається водієві у разі його направлення до закладу охорони здоров`я для проходження огляду. У випадку ж відмови від огляду форма направлення не є визначальною для фіксації правопорушення.

Таким чином, зазначені доводи не спростовують встановленого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду та є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол серії ААД № 821965 складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами справи.

З наявного протоколу вбачається, що в ньому зазначено дату, час, місце події, суть адміністративного правопорушення, ознаки сп`яніння, дані особи, яка притягується до відповідальності, а також містяться відомості про роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Складання протоколу є процесуальною дією, спрямованою на фіксацію події правопорушення, і не є стадією розгляду справи по суті. Формальні зауваження, на які посилається захисник, не є істотними та не впливають на можливість суду встановити фактичні обставини справи.

Міркування апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння та що такі ознаки не підтверджуються відеозаписом чи свідками, є безпідставними та носять суб`єктивний характер.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції №1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Саме такі ознаки були зафіксовані працівниками поліції та зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Законодавством надано поліцейському право виявляти ознаки сп`яніння під час безпосереднього спілкування з водієм, і наявність таких ознак є достатньою підставою для пропонування пройти огляд на стан сп`яніння. Доводи апелянта про зворотне не підтверджені жодними доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що відеофіксація здійснювалася з порушенням вимог закону, з використанням нібито «власних» технічних засобів поліцейських та без залучення свідків, є необґрунтованими.

Частина 2 ст. 266 КУпАП передбачає застосування технічних засобів відеозапису, однак не встановлює вичерпного переліку таких засобів чи спеціальних технічних вимог до них. Закон вимагає, щоб такі засоби мали функції запису, зберігання та відтворення відеоінформації, що у даному випадку дотримано.

Наявні у справі відеозаписи дозволяють повно та об`єктивно відтворити перебіг подій, зафіксувати факт керування транспортним засобом, ознаки сп`яніння, пропозицію пройти огляд та відмову ОСОБА_1 від його проходження. Апелянтом не надано жодних доказів монтажу, підробки чи недостовірності відеоматеріалів, а наведені припущення мають суто оціночний характер.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено положення закону щодо відповідальності, не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються відеозаписом, з якого вбачається роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Крім того, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Незнання або нерозуміння правових наслідків відмови від проходження огляду не звільняє особу від адміністративної відповідальності.

Твердження апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, а вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, є безпідставними.

Сукупність належних, допустимих і достовірних доказів, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, відеозаписи, направлення на медичний огляд та інші матеріали справи, підтверджує факт керування транспортним засобом та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства.

Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Рогальського В.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2025 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя