Постанова від 25 грудня 2025 р. у справі №631/1238/24 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1238/24

провадження № 3/631/37/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Раіщево Кувшинського району Калінінської області, громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 11.03.1997), з реєстраційним номером картки платника податків НОМЕР_2 ,

який зареєстрований та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

В провадження Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення нею правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення (серії ВАВ № 873626), складеного інспектором СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С., в кафе «Амбар», власником якого є фізична особа-підприємць ОСОБА_1 , в закладі було здійснено роздрібну торгівлю пачки сигарок «Kent», без марки акцизного податку, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правопорушник ОСОБА_1 до судді з`являвся, надавав письмові пояснення за обставина правопорушення, в яких провину у скоєному визнавав.

Натомість ретельно та безпосередньо дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього письмові докази, суддя убачає наступне.

Так, процедура оформлення уповноваженими особами протоколів про адміністративне правопорушення визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а особами, які є працівниками відповідних органів Національної поліції України - ще й Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями).

При цьому зазначений наказ прийнятий, як чітко обумовлено його преамбулою, саме з метою дотримання законності при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства, яке регулює діяльність Національної поліції.

Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, неправомірних дій, та фіксує закінчення діяльності компетентних осіб щодо збирання, оцінки та перевірки доказів. Тобто протокол є, начебто й скоріше за все, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, звинувачувальним документом.

Відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи наявність підстав задля притягнення правопорушника до відповідальності інспектором СРПП відділення поліції № 3 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції Харківської області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С., надано наступні докази факту вчинення адміністративного діяння, з яких суддя убачає таке.

Згідно з рапортом старшого інспектора - чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Почтар О., зареєстрованого 24.07.2024 року під № 1684 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку), останній доповів начальникові відділення підполковнику поліції Глущенку Аркадію про те, що 24.07.2023 року об 15 годині 40 хвилин зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_2 ,- щодо торгівлі цигарками без акцизи у магазині з під прилавка (а. с. 9).

Відповідно до квитанції № 134 про отримання на зберігання речей вилучених (отриманих) сектором превенції під час опрацювання матеріалів ЄО № 1684 від 24.07.2024 року, речові докази, а саме: один поліетиленовий пакет опечатаний биркою з надписом про час та місце вилучення і підписами учасників, з печаткою № 87 відділення поліції № 3 ХРУП № 1, в якому знаходиться: «KENT» 2 пачки (а. с. 5).

Згідно з квитанцією № 134 про отримання на зберігання речей вилучених (отриманих) сектором превенції під час опрацювання матеріалів ЄО № 1684 від 24.07.2024 року, речові докази, а саме: один поліетиленовий пакет опечатаний биркою з надписом про час та місце вилучення і підписами учасників, з печаткою № 87 відділення поліції № 3 ХРУП № 1, в якому знаходиться: «KENT» 1 пачка (а. с 7).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з якої вбачається, що він добровільно видає дві пачки цигарок марки «KENT» (а. с. 6).

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він добровільно видає одну пачку цигарок марки «KENT» (а. с. 8).

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), складеного 24.07.2024 року СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Ткачовим М. В., ОСОБА_2 , попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину згідно зі статтею 383 Кримінального кодексу України, зробив заяву, в якій просив вжити заходи до продавця касира кафе «Амбар» яке розташовано по вулиці Захисників України будинок № 41 селища Нова Водолага, яка продала йому пачку цигарок «KENT» без акцизного маркування.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , від 24.07.2024 року, вбачається, що він мешкає за адресом: АДРЕСА_2 ,- 24.07.2024 року близько 15 години 30 хвилин перебуваючи в селищі Нова Водолага на вулиці Захисників України будинок № 41, він побачив магазин «кафе Ямбар». Зайшовши в середину він побачив за прилавком жінку, запитав в неї чи продаються в них цигарки на що вона йому відповіла, щоб він обирав та доповнила, що цигарки без акцизні. Він обрав без акцизні цигарки марки «KENT» у кількості двадцяти цигарок у пачці. В подальшому він вийшов з магазину та зателефонував до поліції (а. с. 11).

Як убачається з письмових пояснень ОСОБА_4 , від 24.07.2024 року, він мешкає за адресом: АДРЕСА_1 ,- є фізичною особою-підприємцем та займається підприємницькою діяльністю за адресою: вулиця Захисників України, будинок № 41А кафе «Амбар». У нього працює продавець ОСОБА_5 , яка 24.07.2024 року не змогла вийти на роботу. Він попрохав ОСОБА_6 точне прізвище не пам`ятає, щоб допомогла йому в магазині-кафе розібрати товар. В магазині лежало 3 пачки цигарок «KENT» без акцизної марки, які належали йому, які він придбав на ринку для особистої потреби. Коли ОСОБА_7 була в магазині він відійшов і вона не знала, що це його цигарки і продала одну пачку невідомому чоловіку (а. с. 12).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_8 , від 24.07.2024 року, вбачається що в цей день на прохання подруги прийшла до магазину-кафе «Амбар» розташований за адресою: АДРЕСА_3 . В кафе «Амбар» вона прийняла товар, який записала на листок. В цей час до приміщення кафе зайшов невідомий чоловік близько 15 години 30 хвилин попрохав продати цигарки. В цей час у приміщенні кафе власників не було, невідомому чоловіку вона сказала, що кафе не працює, але невідомий чоловік дуже прохав. На прохання невідомого чоловіка вона пішла за прилавок та запитала, які він хоче придбати цигарки. Невідомий чоловік не захотів купляти цигарки, котрі лежали на вітрині. В цей час вона побачила за барною стійкою три пачки цигарок та показала невідомому чоловіку. Він глянув та сказав, що придбав пачку таких цигарок. Після чого до магазину через деякий до кафе приїхали поліцейські (а. с. 13).

Відповідно до ліцензії виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області з реєстраційнім № 20200308202400583 від 23.05.2024 року з терміном дії з 06.03.2024 року по 06.03.2025 року, ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСОБА_9 має право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресом: АДРЕСА_4 (а. с. 15).

Як убачається з ліцензії виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області з реєстраційнім № 20200311202400583 від 23.05.2024 року з терміном дії з 06.03.2024 року по 06.03.2025 року, ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСОБА_9 має право на роздрібну торгівлю тютюновими виробами напоями за адресом: АДРЕСА_4 (а. с. 17, 18).

З виписки з Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , здійснює підприємницьку діяльність з 2023 року (а. с. 14).

Проте усі докази, які повноважна особа Національної поліції долучає до протоколу про адміністративне правопорушення, слід засвідчувати з урахуванням приписів ДСТУ 4163-2003 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики й затвердженого наказом цього органу № 55 від 07.04.2003 року, який, як вказано у пункті 1.1 цього документа, поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.

Так, пункт 5.27 цього нормативно-правового документу зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Аналогічне за своїм змістом правило міститься й у пункті 8 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), які з огляду на зміст пункту 1 розділу І «Загальні положення» встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, та є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Отже, вказаний пункт 8 глави 10 розділу ІІ цих Правил визначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

Зазначені вимоги чинного законодавства України в повній міри особою, яка складала протокол, не виконані.

Наведене унеможливлює суддю з достовірністю встановити, що надані докази відповідають вимогам належності, достовірності та допустимості.

Також, неможна мовити й про достатність наданих доказів, оскільки відповідно до приписів статті 19 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.

Згідно зі змістом пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, Основний Закон нашої держави не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до змісту статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одними з завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При цьому, частини 1 і 2 статті 7 цього кодифікованого закону України регламентують, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про адміністративні правопорушення, суди вищих інстанцій неодноразово звертали увагу суддів першої інстанції на те, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З`ясовуючи обставини, передбачені статтями 247 і 280 наведеного вище кодексу, суддя враховує, що його стаття 9 визначає адміністративним правопорушенням (проступком) протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одночасно із цим, статті 10 та 11 цього ж кодифікованого закону роз`яснюють, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим з необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, вирішуючи питання чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить її діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення та чи є особа винною у його вчиненні, суддя ураховує, що інспектором СРПП відділення поліції № 3 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції Харківської області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С., складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАВ № 873626) за ознаками адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зміст вказаної норми права, визначений відповідним кодексом як «Порушення порядку провадження господарської діяльності» та передбачає, що до такого виду відповідальності за частиною 1 наведеної статті 156 притягаються особи за роздрібна або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, що закидається у провину ОСОБА_4 , полягає у роздрібній торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Натомість, з матеріалів справи не вбачається, що саме ОСОБА_4 вчинив продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку, адже такий продаж було вчинено невідомою ОСОБА_8 , яка не перебуває із ОСОБА_4 у трудових відносинах і жодним чином не має законного відношення до правопорушника.

Крім того, в справі наявні дві квитанції № 134 про отримання на зберігання речей вилучених (отриманих) сектором превенції під час опрацювання матеріалів ЄО № 1684 від 24.07.2024 року, речові докази, проте за одним зафіксовано отриманні двох пачок цигарок, а за другим одна, тобто ці дві квитанції суперечать одна одній.

Відтак, об`єктом вказаного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.

Частинами 1 і 2 статті 3 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до приписів частини 2 статті 55 наведеного вище кодексу, суб`єктами господарювання є:

1)господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2)громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

При цьому, згідно із роз`ясненням, що міститься у статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на припис частини 1 статті 128 господарського кодифікованого закону України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Отже, відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарська діяльність - це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Відтак, під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Оцінюючи наведені норми права у їх сукупності з дослідженими доказами, суддя переконаний, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази, які б свідчили про беззаперечне вчинення саме ОСОБА_4 адміністративного проступку, що закидається йому у провину.

Водночас, суддя зауважує, що з огляду на зміст частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

За приписами статті 252 Кодексу України про адміністративне правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, орган /посадова особа/ оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, виходячи із правової аксіоми судочинства: «Atrium naben se intromi indicia praese» - «Суд має справу з тими доказами, які перед ним», оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, ураховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів по справі та беручи до уваги, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не на суд, вважаю, що вина у інкримінованому особі, що притягається до адміністративної відповідальності, не доведена, а отже факт вчинення ОСОБА_4 правопорушення, відсутній, внаслідок чого його не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Доходячи такого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, прийнятої 08.07.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18),- щодо наявності процесуального обов`язку доказування вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме у суб`єкта владних повноважень, представником якого є старший дільничний офіцер поліції як службова особа, що виконує функції забезпечення прав і свобод людини, її безпеки та захист від протиправних посягань, надання у межах своїх повноважень правової, соціальної допомоги та інших послуг населенню.

Також, як чітко зауважує у вказаному судовому рішенні вищий суд, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Зміст частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення мовить про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин: відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1).

Оскільки відсутності події і складу адміністративного правопорушення має приюдеційне значення задля вирішення питання щодо інших підстав закриття провадження у справі, саме з цих підстав слід закрити провадження у цій справі.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не доведеним, а тому він не може бути піддана адміністративній відповідальності.

Частиною 1 статті 265 Кодексу України про адміністративна правопорушення передбачено, що речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 17 від 16.01.2012 року «Про порядок зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів».

Відтак, положеннями пункту 11 вказаного порядку обумовлено, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення речі і документи в установленому порядку конфіскуються, повертаються володільцеві або знищуються, а у разі вилучення речей за плату реалізуються.

Отже, приходячи до висновку про необхідність закриття провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вважає за можливе, необхідне та доцільне вилучені під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речі повернути їх володільцеві.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, підписаної Високими Договірними Сторонами й ратифікованої Україною 17.07.1997 року; статтями 19, 57, 68, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 3, 42, 55 і 128 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»; Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями); ДСТУ 4163-2003 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики й затвердженого наказом цього органу № 55 від 07.04.2003 року; Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями); постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, прийнятої 08.07.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18); постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»; пунктом 11 Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 17 від 16.01.2012 року; а також статтями 1, 7, 9 – 11, 38, частиною 1 статті 164, статтями 245, 246, 247, 249 - 252, частинами 1 і 2 статті 254, частиною 1 статті 255, статтею 256, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 278, 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287 та статтями 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ознаками частини 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Повернути володільцеві вилучені на підставі статті 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення речі, визначені у протоколі про адміністративне правопорушення (серії ВАВ № 873626), складеному інспектором СРПП відділення поліції № 3 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції Харківської області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С.

Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її винесення.

Постанову винесено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко