Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №343/2567/25 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2567/25

Провадження №: 3/343/14/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2026 року м.Долина

Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Лицур І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючої лікарем-терапевтом в поліклініці МСЧ ПАТ «Укрнафта», одруженої, яка має утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітньої дитини.

Правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 27 листопада 2025 року близько 10:10 год. в приміщенні Долинського ліцею № 7 висловлювалася нецензурною лайкою на адресу однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій також нанесла один удар долонею по обличчю, вигинала їй пальці на руках, принижувала, вимагала, щоб остання стала на коліна, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення визнала повністю, пояснивши, що в дочки перехідний вік, тому їй важко контролювати її поведінку. Однак, дочка вже помирилася з ОСОБА_4 і вони продовжують дружити. У вчиненому розкаялася та пообіцяла посилити контроль за вихованням дочки.

Крім визнання самою ОСОБА_1 , її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 737061 від 17.12.2025 року (а.с. 1), в якому зазначено, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 27 листопада 2025 року близько 10:10 год. в приміщенні Долинського ліцею № 7 висловлювалася нецензурною лайкою в сторону однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій також нанесла один удар долонею по обличчю, вигинала їй пальці на руках, принижувала, вимагала, щоб остання стала на коліна, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України;

- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.12.2025 року (а.с. 3), з якого вбачається, що від ОСОБА_5 прийнято усну заяву про те, що її дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ученицею 6 класу Долинського ліцею № 7, де 27.11.2025 року після 2 уроку однокласницяї дочки ОСОБА_6 вдарила ОСОБА_7 по обличчю. Остання вже тривалий час ображає нецензурними словами її дитину;

- письмовими поясненнями матері неповнолітньої ОСОБА_3 – ОСОБА_5 від 03.12.2025 року (а.с. 4), в яких вона вказала, що однокласниця її дочки ОСОБА_6 ще з третього класу ображає її дитину нецензурними словами та штовхає, а 27.11.2025 року в приміщенні ліцею ОСОБА_8 вдарила рукою по обличчю її дочку ОСОБА_7 . Того ж дня після уроків на території ліцею ОСОБА_8 перестріла ОСОБА_7 , яку знову ображала нецензурними словами, змушувала стати на коліна та викручувала пальці на правій руці, кілька разів вдарила по обличчю. Про даний конфлікт їй стало відомо 28.11.2025 року ввечері, коли вона перевірила переписку своєї дочки в телефоні;

- письмовими поясненнями неповнолітньої ОСОБА_3 від 09.12.2025 року (а.с. 13), в яких вона вказала, що її однокласниця ОСОБА_6 протягом тривалого часу ображає її нецензурними словами, інколи штовхає, через що вони сваряться. 27 листопада 2025 року після 2 уроку в класі до неї підійшла ОСОБА_8 та почала нецензурно висловлюватися, а тоді вдарила її рукою по обличчю. В подальшому, після уроків на вулиці її наздогнала ОСОБА_8 і знову почала ображати нецензурними словами, схопила за пальці на правій руці, які почала вигинати та кілька разів вдарила по голові, вимагаючи при цьому, щоб вона стала на коліна. Побачивши когось з дорослих, ОСОБА_8 втекла. Наступного дня вона все розповіла батькам;

- письмовими поясненнями неповнолітніх ОСОБА_9 від 10.12.2025 року та ОСОБА_10 від 11.12.2025 року (а.с. 14-15), які вказали, що дівчата ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є їх однокласницями. Дійсно, під час перерви ОСОБА_8 ображала ОСОБА_7 нецензурними словами та вдарила рукою по обличчю, що мало продовження після уроків на території ліцею, де ОСОБА_8 знову принижувала ОСОБА_7 , викручувала пальці на руці, вдарила по голові та примушувала стати на коліна;

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.04.2014 року (а.с. 19), з якого вбачається, що матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 .

Частина 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 184 КУпАП спрямована на забезпечення належного виховання дітей в сім`ї, здійснення постійного нагляду за ними з боку батьків та осіб, що їх заміняють, припинення випадків невиконання деякими громадянами батьківських обов`язків.

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини.

У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки вона ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітньої дитини.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є такими, що доповнюють один одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву в суду.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею правопорушення, її особу, а також пом`якшуючу обставину – щире каяття, так як обставин, що обтяжуть її відповідальність, не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення, яке б вiдповiдало вчиненому нею правопорушенню та її особi, в межах санкції ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення, за якою її визнано винною, обравши його у вигляді попередження.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення у вигляді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень та 60 копійок) судового збору.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляцiйного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: