Вирок від 21 грудня 2025 р. у справі №183/12852/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12852/25

№ 1-кп/183/2659/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2025 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження №12025047350000269 від 04 грудня 2025 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижній Таргій Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, солдата військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченогоч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, повністю згодний із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним проступку, в присутності захисника ОСОБА_4 ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст. 394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акта відносно нього у порядку спрощеного провадження, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.

В тексті обвинувального акта викладене клопотання прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні.

За результатами спрощеного провадження судом встановлено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №223 від 06.08.2025 року солдат ОСОБА_3 вважається таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою водія ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки.

Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, і проходячи її на посаді водія ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, всупереч вимогам ст.ст. 15, 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року, п. 16 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року, реалізуючи свій прямий умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 03 грудня 2025 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, керуючи автотранспортним засобом марки «Деу Нексія» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався автодорогою М-18 Харків-Сімферополь, 203 км, де на стаціонарному блокпосту, розташованому поблизу с. Піщанка Самарівського району Дніпропетровської області був зупинений працівниками поліції ВРПП Самарівського ГУНП в Дніпропетровській області та на законну вимогу пред`явити документи, зокрема посвідчення водія, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, надав завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорій «В» та «С» на ім`я ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що таке є підробленим, а саме не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчення водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, винуватість ОСОБА_3 у використанні завідомо підробленого документа, при обставинах встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Щире каяття ОСОБА_3 та активне сприяння останнім розкриттю кримінального правопорушення, визнається судом обставинами, що пом`якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Також судом враховується, що ОСОБА_3 за місцем служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його конкретним обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання, суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, вважає, що призначення покарання у виді штрафу буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових правопорушень.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорій «В» та «С» на ім`я ОСОБА_3 , DVD-R диск з відеозаписом - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат відповідно до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центу Міністерства внутрішніх справ України документально підтвердженні витрати на залучення експертів, які складають 3119 грн. 90 коп. (висновок експерта за результатами проведення судової експертизи № СЕ-19/104-25/47410-ДД від 09 грудня 2025 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорій «В» та «С» на ім`я ОСОБА_3 ,DVD-R диск з відеозаписом - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути зОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави в особі Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центу Міністерства внутрішніх справ України документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 3119 гривень 90 копійок (висновок експерта за результатами проведення судової експертизи № СЕ-19/104-25/47410-ДД від 09 грудня 2025 року.

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1