Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №149/3471/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/3471/25

Провадження № 33/801/49/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката Адамчука Павла Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ,

встановив:

Постановою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 тис. грн з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд першої інстанції визнав встановленим, що 15 жовтня 2025 року о 23:45 год. в с. Лозна по вул. Миру, 13, водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом CURTIS, без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер № 0361, результат позитивний - 2,76 проміле, чим порушив вимоги пп. а п. 2.9 ПДР України.

Не погодившись із постановою, ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Адамчука П.Б. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість постанови, просить її скасувати, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Зазначає, що ОСОБА_1 не їхав на велосипеді, а вів його в руках. Поліцейським не вказано ні модель електровелосипеда, ані потужність його електродвигуна чи інші технічні характеристики.

ОСОБА_1 і його захисник - адвокат Адамчук П.В., повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, від захисника надійшла письмова заява про розгляд справи в їх відсутність, що відповідно до статті 294 КпАП України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну слід задовольнити з таких підстав.

Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суддя місцевого суду обґрунтувала свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України посиланнями на наявність доказів: акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду ОСОБА_1 позитивний - 2,76 проміле; рапорту від 16 жовтня 2025 року, працівниками поліції було зупинено електровелосипед CURTIS, без номерного знаку, під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, результат огляду позитивний - 2,76 проміле; письмові пояснення ОСОБА_1 , та відеозапис нагрудних камер.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 15 жовтня 2025 року о 23:45 год. в с. Лозна по вул. Миру, 13, водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом CURTIS, без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер № 0361, результат позитивний - 2,76 проміле, чим порушив вимоги пп. а п. 2.9 ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Частиною 1 статті 130 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду ОСОБА_1 позитивний - 2,76 проміле; рапортом працівника поліції, поясненнями водія та відеозаписом з нагрудної бодікамери, якими ніби то зафіксовано пояснення ОСОБА_1 про керування транспортним засобом, а саме електровелосипедом.

Разом з тим, під час перегляду з апеляційному суді відеоматеріалів встановлено, що відеозапис розпочинається з моменту, як працівники поліції перебувають на вулиці, а навпроти них прямує особа чоловічої статі (як потім встановлено ОСОБА_1 ) який тримав в руках електровелосипед та вів його.

В матеріалах справи відсутні відеозаписи чи будь-які об`єктивні дані, які б підтверджували саме факт керування ОСОБА_1 електровелосипедом.

Слід відмітити, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер.

А відтак доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не керував електровелосипедом, а вів його в руках, будь-якими доказами по справі не спростовані.

Відповідно до ч. 2 статті 251 КпАП України, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже саме на працівників поліції у даному випадку покладається обов`язок по збиранню доказів, проте стверджуючи, що ОСОБА_1 є особою, яка керувала електровелосипедом, працівники поліції не надали жодних доказів цього.

Вказані обставини і порушення, допущені працівником патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, залишилися поза увагою суду першої інстанції, який, жодним чином не усунув їх й дійшов необґрунтованого висновку про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд не може не відреагувати на інші грубі порушення норм права, що допущені особою, яка склала відповідний протокол, і на які не звернув увагу суд першої інстанції.

Так, статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено обов`язок водія транспортного засобу не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджені Правила дорожнього руху, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (пункт. 1.1).

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що в Правилах окремо визначаються такі терміни як «транспортні засоби» та «механічні транспортні засоби», а розділ 2 Правил передбачає обов`язки і права водіїв саме механічних транспортних засобів.

Так, якщо транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, то механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відтак не всі транспортні засоби є механічними транспортними засобами, а поняття транспортний засіб є значно ширшим, і включає, для прикладу, велосипеди - транспортні засоби, крім крісел колісних, що приводяться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, а особа, яка керує велосипедом, є не водієм, а велосипедистом.

Вимоги до велосипедистів взагалі передбачені окремим розділом ПДР України - «6. Вимоги до велосипедистів». Відповідно до пункту 6.7 Правил велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для механічних транспортних засобів. Розмежування поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. До механічних транспортних засобів можуть бути віднесені електровелосипеди та електромопеди з потужністю від 3 до 4 кВт.

Крім того, Правила дорожнього руху взагалі не містять такого визначення як «електровелосипед» чи «електромопед» та не відносять такий транспортний засіб до механічних, а також не прирівнюють його до мопеда в розумінні положень Правил дорожнього руху.

Відповідно такі обставини беззаперечно виключають порушення ОСОБА_1 п. 2.9 Правил дорожнього руху та свідчить про те, що він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, у матеріалах справи відсутні достатні та беззаперечні докази, які б «поза розумним сумнівом» вказували про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху, а висунуте йому обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 керував іншим транспортним засобом, у матеріалах справи немає.

При цьому апеляційний суд наголошує, що підпункт «а» пункту 2.9 ПДР України розміщений в розділі 2, який має назву «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів», а відтак поширюється лише на водіїв механічних транспортних засобів, яким електровелосипед CURTIS не є.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, на нього не поширюються обов`язки водія, передбачені розділом 2 ПДР України, а відтак він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, що передбачене статтею 130 КпАП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене постанова суду першої інстанції є незаконною і підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247 КпАП України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Адамчука Павла Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 грудня 2025 року скасувати, а справу № 149/3471/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник