Постанова від 29 грудня 2025 р. у справі №136/1360/25 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1360/25

провадження №3/136/472/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., за участі секретаря судового засідання Белінської С.І., особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Власюка А.В., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, матеріали, які надійшли від заступника начальника СВГ Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, українця, працює водієм ТОВ "Люстдорф", проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшли зазначені матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №669704 встановлено, що 14.07.2025 року о 13:40 год. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 створював своїй колишній дружині ОСОБА_2 атмосферу страху та невизначеності, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Такі дії ОСОБА_1 особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП не визнав, суду пояснив, що між ним із колишньою дружиною існують усталені неприязні відносини, у тому числі стосовно спільно нажитого майна, зокрема житлового будинку, що наразі є предметом судового розгляду та поділу, він тяжко працював аби його збудувати та мати прихисток на старість. В літку 2025 року він був змушений залишити належний йому житловий будинок, у зв`язку із атмосферою, яка склалась між ними із колишньою дружиною та перейшов жити до батьківської хати, утім там умов не має, тому він проводить ремонтні роботи та час від часу змушений приходити до власного будинку аби помитись, перевдягнутись, попрати одяг, тощо.

Дати та часу точно не пам`ятає, прийшов до будинку за власними речами, які зберігались у відведеному для цього місці у шафі, а також попрати ті що приніс із собою. Пройшовши до кімнати на полиці він своїх речей не виявив, на що дружина, яка йшла слідом за ним сказала, що він тут більше не живе, тому вона вирішила покласти свої речі, що його обурило, оскільки це теж його будинок, питання про який не вирішено в суді. Після чого між ними виникла суперечка, коли він збирав речі по будинку дружина постійно його переслідувала, тикавши телефоном в обличчя, ходила по слідах за ним, у тому числі до ванної кімнати, що його збентежило ще більше, тому може він і допустив висловлювався в грубій формі, а така її поведінка його дратувала, що викликало загострення ситуації. Коли він виходив з будинку колишня дружина намагалась зачинити двері, а він їй не дозволяв цього зробити аби не замкнула. Пізніше у суперечку втрутилась їх донька, яка прийняла сторону матері, між ними виникла суперечка, він підвищував голос. Також зазначив, що дружина змінила вхідні замки до будинку, щоразу провокує його на сварки, постійно бігає за ним та знімає на камеру, що він вважає не нормальним. Окрім цього, як йому стало відомо з чужих слів, ціль колишньої дружини аби притягнути його до кримінальної відповідальності за домашнє насильство, обмежити його доступ до будинку, тому необхідно підтвердити систематичність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Захисник Власюк А.В. в судовому засіданні просив провадження у справі стосовно його підзахисного закрити, мотивуючи відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 , про що надав до суду письмове клопотання, яке аргументоване тим, що особою, яка складала матеріали про адміністративне правопорушення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки не доведено умисний характер вчинених останнім дій відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , що виключає об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, а також не підтверджено кваліфікуючу ознаку як повторність. При цьому, із відеозапису наданого потерпілою слідує, що саме потерпіла веде активні протиправні дії шляхом постійного переслідування ОСОБА_1 , який просить його не знімати, вказує причину його прибуття до будинку та просить залишити його у спокої.

Окрім цього, захисник вказав на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, від 06.11.2025 за №1376, оскільки він не містить відомостей про притягнення ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, що дозволяло б кваліфікувати його дії за ч.3 зазначеної статті; зміст висунутого обвинувачення не відповідає диспозиції статті 173-2 КУпАП; у додатках до протоколу зазначено лише пояснення, утім не вказано у кого вони відібрані, тоді як додано ще й інші матеріали як то рапорт, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно потерпілої, форми оцінки ризиків складені відносно особи яка притягується до відповідальності та потерпілої, відсутній підпис потерпілої, від неї не надходило ні заяв ні клопотань в момент складання протоколу.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснила, що 14.07.2025 в обідню пору доби до їх спільного будинку приїхав її колишній чоловік ОСОБА_1 , який на даний час проживає у будинку своїх батьків. У той день вона знаходилась у будинку і коли почула, що він приїхав і відчинились двері увімкнула телефон і вела постійну безперервну зйомку, лише один раз вимкнувся телефон, однак вона його одразу ввімкнула, таку позицію зайняла, оскільки після звернення до уповноважених органів їй порадили аби були докази вчинення домашнього насильства. Після того як чоловік увійшов до хати та відчинив двері, вона його попросила аби він їх закрив, бо летять мухи, на що він агресивно відреагував. У подальшому він попрямував у кімнату, де лежали його речі, коли не побачив їх там то почав її ображати, казав, що їй потрібно звернутись до психіатра та лікуватись, продовжував збирати по хаті речі. Після цього намагався викликати поліцію. Потім вийшов із сумкою, а коли вона почала закривати двері, то він повернувся назад, вказавши що вона йому перешкоджає заходити в хату, хоча вона цього не робила. Після цього вийшла донька, яка йому сказала, «що летять мухи, і ти тут не живеш», тоді він відірвав завіс з дверей та почав кричати що вони все ламають, хоча такі дії вчиняє саме він. Ще раніше ОСОБА_1 зняв нового котла, залишив їм старого, кричав щоб вона сплатила йому за хату, а ні то сказав «сховайся в куточок». Донька подала батька раніше на аліменти та на цьому ґрунті він її ображав та вдарив, у зв`язку із чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності. У цей день ОСОБА_1 почав вигонити доньку з дому, казав щоб донька витрачала аліменти на ліки. У подальшому ображав її брата та сина аби їх розірвало на кусочки, казав щоб з них мокрого місця не залишилось, а її мати здохла. Після чого пішов у ванну кімнату, вона пішла за ним, бо були випадки коли він забивав каналізацію приманкою для риби та рулонами, таких доказів у неї немає, бо вона не зафіксувала, звинувачував її у вивезенні його речей з дому, що вона зламала двері та все в хаті. Далі вони сперечались із донькою, а коли він шукав ключі аби зняти двері, то вона викликала поліцію. Кожен прихід чоловіка до будинку змушена знімати на телефон бо він вчиняє систематично домашнє насильство. Він звертався до газової служби аби відрізали газопостачання до будинку. Просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Представник потерпілої ОСОБА_3 суду пояснив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст173-2 КУпАП, оскільки має місце повторно протягом року вчинення умисних дій, які спричинили невпевненість та страх по відношенню до потерпілої, що містить склад такого адміністративного правопорушення.

Суд, вислухавши пояснення учасників адміністративного провадження, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення встановив, що на підтвердження вини ОСОБА_1 надано наступні докази, які були безпосередньо дослідженні судом, а саме:

- Протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД 669704, у якому викладено суть адміністративного правопорушення, про що зазначено вище;

- Рапорт інспектора чергового відділу ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 14.07.2025 зі змісту якого слідує, що 14.07.2025 о 14:23 годині надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , яка зазначила, що колишній чоловік вчиняє домашнє насильство, ображає словесно та вигонить з будинку. За наслідками відпрацювання повідомлення було встановлено, що ОСОБА_1 та його колишня дружина ОСОБА_2 один відносно одного вчинили домашнє насильство психологічного характеру на учасників події було складено протоколи;

- Письмові пояснення особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_4 про події, які мали місце 14.07.2025;

- Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства кривдником ОСОБА_1 ;

- Протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП про події, які мали місце 14.07.2025 о 13:40 год.;

- Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства кривдником ОСОБА_2 ;

За клопотанням потерпілої було долучено до справи флеш носій, на якому відображено події, які мали місце 14.07.2025, що підтвердили учасники, утім ОСОБА_1 вказав на його неповноту та який був безпосередньо переглянутий в судовому засіданні, з якого встановлено, що ОСОБА_2 увімкнувши телефон, ймовірно поклавши його в кишеню халата, ходить по будинку. Після чого ОСОБА_1 зайшов до будинку, працює пральна машинка, далі він зайшов до кімнати, де слідом за ним йде потерпіла ОСОБА_2 . На запитання ОСОБА_1 , - «а де мої речі з моєї полки?», потерпіла відповіла, - «що ти тут не живеш», в результаті чого між колишнім подружжям починається з`ясування стосунків. У подальшому ОСОБА_1 збирає речі по будинку, а потерпіла ОСОБА_2 ходить за ним, у тому числі у ванну кімнату, ОСОБА_1 просить не заходити та підвищує тон розмови, вказує до потерпілої на стан її здоров`я, у зв`язку із такою поведінкою, необхідність обстеження у психіатра. У подальшому між подружжям виникають непорозуміння щодо вхідних дверей, які потерпіла намагається закрити, а ОСОБА_1 просить їх не чіпати. У продовж відеозапису потерпіла постійно ходить за ОСОБА_1 , а коли він виходив із будинку вийшла дочка ОСОБА_4 та сказала аби батько закрив двері бо летять мухи, у спілкуванні із дочкою розмова переходить на підвищених тонах, при якій присутня потерпіла, в ході розмови з`ясовуються взаємини із дочкою, їх як подружжям, ОСОБА_1 висловлює в сторону їх сина, брата потерпілої та матері, лиховісні побажання злого, лайливі вислови, що викликають у потерпілої обурення та підвищення тону.

За клопотанням потерпілої до матеріалів справи долучено судові рішення, а саме:

- постанова Липовецького районного суду Вінницької області від 06.05.2025 у справі №136/788/25, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили 19.05.2025;

- постанова Липовецького районного суду Вінницької області від 30.06.2025 у справі №136/1165/25, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, яка набрала законної сили 14.07.2025;

- постанова Липовецького районного суду Вінницької області від 04.09.2025 у справі №136/1361/25, якою справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

За клопотанням потерпілої було допитано свідка ОСОБА_4 , яка суду показала, що вона є рідною дочкою учасників провадження, з батьком не спілкується більше півроку, не мають спільної мови та інтересів. 14.07.2025 вона прокинулась від того, що голосно грюкнули вхідні двері, зайшов батько ОСОБА_1 , який шукав по хаті свої речі, носив їх до машини, а коли вони пересіклись, то він почав висловлюватись словами нецензурної лайки в її адресу, адресу її дядька та брата, які служать, виганяв словесно її з матір`ю з дому, а також побажав, аби аліменти вона витрачала на ліки. Потім він вийшов до машини та відкрив двері, а коли мама хотіла їх закрити він почав кричати, що вони все ламають, хоча це робить він. Спільної мови щодо примирення в сім`ї вони не знаходять.

Із протоколу про адміністративне правопорушення судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Частиною третьою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Натомість норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому аби повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були вчинені.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» прямо передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на колишнє подружжя.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині третій статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство та наявність кваліфікуючої ознаки як повторність, тобто повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Крім того, при з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Із пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вони надали в судовому засіданні встановлено, що між ними існують неврегульовані питання щодо поділу спільного сумісного майна як подружжя, на розгляді суду перебуває спір про поділ майна, між ними склались усталені неприязні стосунки, такого роду ситуації між ними мають систематичний характер.

Як пояснила потерпіла в судовому засіданні, 14.07.2025 вона переслідувала ОСОБА_1 по будинку та подвір`ї, тому що він постійно нищить їх спільне майно, а вона переживає, що він звинуватить її та вона буде його відшкодовувати, а так як докази є необхідними, у тому числі на підтвердження домашнього насильства, про що їй повідомили при зверненні на урядову гарячу лінію по домашньому насильству, тому все знімає на телефон.

На запитання суду потерпіла ОСОБА_2 відповіла, що атмосферу страху та невизначеності вона переживала по відношенню до майна, яке може бути знищене її чоловіком.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов переконання, що 14.07.2025 між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мала місце сварка, причиною якої стала саме віктимна поведінка потерпілої, в ході якої мало місце емоційно неконтрольоване негативне спілкування, із вживанням образ та звинувачень в сторону інших осіб зі сторони ОСОБА_1 предметом якого є неузгодженість щодо поділу майна та дрібних побутових питань між колишнім подружжям, яке полягає у доведенні власної правоти.

Такі мотиви суду підтверджує рапорт складений працівниками поліції 14.07.2025, відповідно до якого за наслідками відпрацювання повідомлення було встановлено, що ОСОБА_1 та його колишня дружина ОСОБА_2 один відносно одного вчинили домашнє насильство психологічного характеру.

При цьому пояснення свідка ОСОБА_4 суд не приймає до уваги, оскільки вона є рідною дочкою колишнього подружжя та за обставин, що склались у їх сім`ї приймає позицію того із батьків, що є більш наближеною до її та не може відтворити дійсних реальних обставин, а навпаки може сприяти притяганню іншого із батьків до відповідальності.

Разом з цим, суд зазначає,що навіть сварка має мати розумні, контрольовані межі.

Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина).

Згідно ч.1 ст.254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол повинен складатися у точній відповідності із законом, оскільки відповідно до приписів ст.254 КУпАП за своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до змісту ст. 279 КУпАП, при розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Системний аналіз приписів ст.ст.7, 254, 279 КУпАП визначає, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому, стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини особи у скоєному.

Слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Як свідчить зміст протоколу серії ВАД № 669704 від 14.07.2025, викладена у ньому суть адміністративного правопорушення не відповідає юридичному формулюванню зазначеним у статті 173-2 ч.3 КУпАП, за якою складено протокол, так як диспозиція вказаної статті при описі об`єктивної сторони правопорушення пов`язує настання адміністративної відповідальності з повторним протягом року після накладення адміністративного стягнення вчиненням дій, передбачених ч. 1 цієї статті.

Надані до справи потерпілою судові рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч.3 ст.173-2 КУпАП в межах року, суд не може прийняти, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу, особа буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті підтримується судом, що є неприпустимим.

Інші доводи учасників провадження не спростовують зазначених вище висновків суду.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Аналіз статей 9, 33, 245, 252 КУпАП вказує на те, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, відсутність належних і достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 173-2 ч.3, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Світлана ШПОРТУН