Рішення від 15 грудня 2025 р. у справі №465/151/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/151/25

Провадження 2/465/1769/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,

прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Грицьківа А.В.,

представника Львівської міської ради Партики Н.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Заремби О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, поданою керівником органу прокуратури в інтересах Львівської міської ради, до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність громади, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся в суд в інтересах Львівської міської ради з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність громади.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що у відповідності до інформації з Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 45,0 кв.м., житлову - 27,3 кв.м., складається з двох житлових кімнат, кухні площею 5,9 кв.м., ванни 2,4 кв.м. та комори в підвалі площею 1,5 кв.м.

Встановлено, що вищевказана квартира є приватизованою та належала на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 10.02.1994 року, виданого згідно розпорядження Львівської міської адміністрації № 164 від 10.02.1994 року.

Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_4 успадкував належні їм частки у праві власності на вищевказану квартиру, що підтверджується виданими приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. свідоцтвами про право на спадщину за законом №№ 2124, 2126 від 15.11.2017 року та відомостями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, квартира АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас, як стверджується у позовні заяві, наявні достатні підстави вважати, що квартира по АДРЕСА_1 є відумерлою спадщиною та підлягає передачі у власність територіальної громади м. Львова на підставі рішення суду.

Так, згідно з відомостями у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим 09.08.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис про смерть та видано свідоцтво серії НОМЕР_2 .

Водночас встановлено, що ОСОБА_4 за життя не склав і не зареєстрував жодних заповітів та спадкових договорів, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти та спадкові договори) № 79115584 від 12.11.2024 року.

Поряд з тим, після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельник О.Є. 15.09.2023 року заведено спадкову справу № 71245142 (9/2023) на підставі заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказана заява мотивована тим, що заявник проживав понад 5 років однією сім`єю з ОСОБА_4 .

З інформації Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, наведеної у листі № 35-вих-142798 від 08.10.2024 року, вбачається, що станом на 08.08.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована лише одна особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зважаючи на відсутність доказів спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 понад 5 років однією сім`єю приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельник О.Є. свідоцтво про право на спадщину щодо майна покійного не видавалось.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Львівської міської ради про встановлення факту проживання понад п`ять років однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 .

Починаючи з 19.08.2024 року на розгляді Франківського районного суду Львова перебуває цивільна справа № 465/6303/24 (провадження № 2/465/2990/24) за заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мельник О.Є., про встановлення факту.

З листа Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 677/33.25-23 від 21.11.2024 року слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зареєстрованому шлюбі не перебував.

Натомість ОСОБА_1 станом на час відкриття спадщини та задовго до цього часу (починаючи з 15.05.1982 року) перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.

Факт перебування відповідача у зареєстрованому задовго до відкриття спадщини шлюбі зумовлює його пов`язаність спільним побутом та взаємними правами і обов`язками з дружиною ОСОБА_5 та одночасно виключає можливість виникнення пов`язаності спільним побутом, взаємними правами та обов`язками із будь-якою іншою особою, яка б могла свідчити про проживання однією сім`єю протягом 5 років, що передували смерті ОСОБА_4 .

Надаючи оцінку поданим ОСОБА_1 документам, в першу чергу, позивач звертає увагу на те, що такі складені через 7 місяців після смерті ОСОБА_4 , так само вони містять наперед здійснені необгрунтовані висновки про пов`язаність відповідача з померлим спільним побутом, наявності у них взаємних прав та обов`язків та ведення ними спільного господарства, в той час, коли такі підлягають встановленню виключно судом.

Наголошує на тому, що, починаючи з 01.07.1988 року, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а з 01.08.2023 року та на даний час зареєстрований по АДРЕСА_4 , що підтверджується листами Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 35-вих-175675 від 06.12.2024 року та № 35- вих-179421 від 13.12.2024 року.

Зважаючи на відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які можуть свідчити про спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, позивач доходить висновку про неможливість належності відповідача до четвертої черги спадкоємців.

З огляду на це та враховуючи те, що з часу смерті ОСОБА_4 минув понад 1 рік, водночас законні спадкоємці після смерті останнього за законом або за заповітом відсутні (або навіть якщо такі й наявні, то не прийняли спадщину), майно, яке перебувало у власності на момент смерті ОСОБА_4 , а саме квартира АДРЕСА_1 , є відумерлою спадщиною та підлягає передачі у власність територіальної громади м. Львова, про що й просить позивач у поданій позовній заяві.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 12.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 02.06.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мельник Оксани Євгенівни (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 104/1) належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи № 9/2023 (номер у спадковому реєстрі 71245142), заведену після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.07.2025 року підготовче провадження в цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Грицьків А.В. та представник Львівської міської ради Партика Н.С. позовні вимоги підтримали, просили такі задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Заремба О.В. в судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у вказаній справі. Так, ОСОБА_1 виходив із припущення, що міг би успадкувати спірну квартиру, розуміючи, що таке право він може набути тільки за рішенням суду. Проте, це припущення не підтвердилося жодними його доказами та аргументами та йому було відмовлено у задоволенні його позовної заяви рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06.06.2025 року у справі № 465/6303/24. Вказане рішення суду відповідачем не оскаржувалося і, відповідно, станом на сьогодні у спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_4 , нотаріусом або будь-ким іншим ніякого рішення не приймалось та і не могло бути прийнято. Даний факт свідчить по те, що відповідач як не мав, так і не набув жодних прав спадкоємця і, відповідно, як не мав з дня смерті ОСОБА_4 жодних майнових прав, так і не набув в подальшому жодних майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, він не отримував жодного свідоцтва про право на спадщину і не зареєстрований власником даної квартири, також жодних нотаріальних дій, необхідних для видачі свідоцтва про спадщину, нотаріусом не виконувалось та по спадковій справі жодного рішення щодо відповідача не прийнято.

Суд, з`ясувавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши всі наявні докази в справі в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позовної заяви.

Так, відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст.ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є приватизованою та належала на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 10.02.1994 року та розпорядження Львівської міської адміністрації № 164 від 10.02.1994.

Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інший співвласник - ОСОБА_4 успадкував належні їм частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується виданими приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. свідоцтвами про право на спадщину за законом № № 2124, 2126 від 15.11.2017 року.

У відповідності до інформації Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 45,0 кв.м., житлову - 27,3 кв.м., складається з двох житлових кімнат, кухні площею 5,9 кв.м., ванни 2,4 кв.м та комори в підвалі площею 1,5 кв.м.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00047579548 від 22.10.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим 09.08.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис про смерть та видано свідоцтво серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельник О.Є. 15.09.2023 року заведено спадкову справу № 71245142 (номер спадкової справи у нотаріуса 9/2023) на підставі заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вказаній заяві заявник ОСОБА_1 ствердив, що він проживав понад 5 років однією сім`єю з ОСОБА_4 . Заяв інших осіб про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 матеріали зазначеної спадкової справи не містять.

Як вбачається із відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 35-вих-142798 від 08.10.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відповіді Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові від 21.11.2024 року № 667/33.25-23 відсутній актовий запис про шлюб, складений щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас ОСОБА_1 з 15.05.1982 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00048598977 від 07.01.2025 року, виданим Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У зв`язку із тим, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельник О.Є. відмовлено відповідачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо майна покійного ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю доказів спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 понад 5 років однією сім`єю, ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовом про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю понад 5 років.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06.06.2025 року у справі № 465/6303/24 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 07.07.2025 року. Зазначеним рішенням надано правову оцінку інформації, зазначеній у відповідях та актах ЛКП «Львівський ліхтар» щодо спільного проживання відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Починаючи з 01.07.1988 року, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а з 01.08.2023 року та на даний час зареєстрований по АДРЕСА_4 , що підтверджується листами Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 35-вих-175675 від 06.12.2024 року та № 35- вих-179421 від 13.12.2024 року.

Як вбачається із довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 10.12.2024 року №201-20241210-0008871546, оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2 695 454 грн. 96 коп.

За правилами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Згідно із ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За змістом ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Водночас кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Норми статті 1277 ЦК України регламентують, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття зобов`язує орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Така заява подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

З цієї норми права випливає, що у разі наявності вказаних умов, на підставі рішення суду спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. До звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно з цим інтересом у територіальної громади існує обов`язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

З метою захисту цього законного інтересу законодавець передбачив положеннями ч. 5 ст. 1277 та ст. 1283 ЦК України, що спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах територіальної громади з метою його збереження.

Отже, вказаний охоронюваний законом інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є об`єктом судового захисту.

Положення про перехід спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади за місцем її відкриття також закріплено положеннями статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією, цім та іншими законами.

Отже, у спірних правовідносинах органом місцевого самоврядування, через який територіальною громадою безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування, згідно з приписами ст. 2 Закону, є Львівська міська рада.

Виходячи з правової природи відумерлості спадщини, підставою для проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно є відповідне судове рішення, прийняте після спливу встановленого законом річного строку.

На момент звернення до суду із позовом встановлений ч. 2 ст. 1277 ЦК України річний строк з часу відкриття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належить померлому на праві власності, сплинув.

З урахуванням вищенаведеного вказана квартира належить до об`єкта відумерлої спадщини, що є підставою для виконання Львівською міською радою обов`язку звернення до суду з відповідною вимогою.

Наведені обставини свідчать про наявність правових підстави для визнання відумерлою спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 , належної за життя на праві власності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передачі її у власність територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради.

Аналіз статті 1277 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що для набуття майном статусу відумерлого, по-перше, необхідна відсутність спадкоємців, або ж їх відмова від прийняття спадщини. По-друге, звернення органу місцевого самоврядування до суду з відповідною заявою після спливу одного року з часу відкриття спадщини. І по-третє, статус відумерлого майна повинен бути встановлений відповідним судовим рішення. Лише за наявності хоча б однієї з вказаних умов, відсутності прямих спадкоємців, орган місцевого самоврядування набуває права звертатися до суду та брати участь в спорах щодо спадкування.

В контексті наведеного суд також бере до уваги рішення Франківського районного суду м. Львова від 06.06.2025 року у справі № 465/6303/24, відповідно до якого відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд на підставі ч. 6 ст. 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Згідно із ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За п. 8 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно із ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження є те, що під час вирішення цього питання не встановлено існування спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 заявив про свої права на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , що свідчить про наявність спору про право власності. Разом з цим, відомостей про видачу свідоцтва про право власності немає. Як зазначає сторона позивача та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю доказів проживання однією сім`єю понад п`ять років ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а тому, відповідач не може бути спадкоємцем четвертої черги.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень «інтересів держави» необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю, частково або навіть взагалі не пересікатися.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 2 Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У ст. 6 Закону зазначено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно із ст. 10 Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності міст.

Статтею 60 Закону передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Таким чином, Львівська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду м. Львова та здійснює від імені територіальної громади м. Львова повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

З метою вирішення проблем із забезпечення населення житлом, а також поліпшення житлових умов використовуються, у тому числі, квартири, що перебувають у житловому фонді територіальної громади.

Ураховуючи наведене, спрямованість прокурора у вказаній справі направлена на захист інтересів держави, оскільки існує загроза позбавлення можливості територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради передати вказану квартиру у власність або користування громадянам, які потребують отримання житла.

Звернення прокурора із вказаною позовною заявою до суду спрямовано саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана загроза порушення інтересів держави та інтересів територіальної громади міста Львова свідчить про наявність «порушень інтересів держави» у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав для представництва.

Отже, звернення прокурора до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо передання у власність територіальної громади майна, яке становить відумерлу спадщину.

У зв`язку з цим, не порушується принцип справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи, що набула спірне майно у незаконний спосіб.

Таким чином, гарантії, передбачені ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не порушуються.

Отже, у правовідносинах, що виникли, згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Львівська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду м. Львова та здійснює від її імені повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Згідно статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Оскільки після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, з часу відкриття спадщини сплив один рік, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та передання її у власність територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Щодо тверджень сторони відповідача про неналежність відповідача в рамках розгляду справи суд зазначає наступне.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу та його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

В даному випадку, як встановлено судом, ОСОБА_1 з метою спадкування майна померлого ОСОБА_4 15.09.2023 року звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мельник О.Є. із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги за законом. Окрім того, він звернувся до Франківського районного суду м. Львова (справа №465/6303/24) із позовом про встановлення факту проживання із померлим ОСОБА_4 протягом п`яти років.

Отже, на момент звернення до суду керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах Львівської міської ради ОСОБА_1 претендував на спірне спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю із померлим ОСОБА_4 протягом останніх п`яти років. Однак, вказана обставина не може свідчити про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, оскільки в матеріалах спадкової справи №9/2023, заведеної приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельник О.Є. до майна померлого ОСОБА_4 , наявна чинна заява ОСОБА_1 від 15.09.2023 року про прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4 , якою ним заявлено про свої права на спадкове майно, а, крім цього, відповідач не позбавлений можливості ініціювати нові судові процеси, враховуючи його зацікавленість у спірному майні, що входить у спадкову масу, яку сторона позивача просить визнати відумерлою.

Зважаючи на викладене, підстав для визнання ОСОБА_1 неналежним відповідачем в рамках розгляду вказаної судової справи суд не вбачає. Відповідно, заявлений до ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, слід стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури сплачений останньою при поданні позову судовий збір у розмірі 40 431 грн. 82 коп.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, подану керівником органу прокуратури в інтересах Львівської міської ради, до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність громади - задовольнити.

Визнати відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,0 кв.м., житловою 27,3 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, кухні та комори в підвалі площею 1,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1408700146101).

Передати у власність територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради відумерлу спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,0 кв.м., житловою 27,3 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, кухні та комори в підвалі площею 1,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1408700146101).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02910031, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19) 40 431 (сорок тисяч чотириста тридцять одну) грн. 82 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 26.12.2025 року.

Позивач: Франківська окружна прокуратура м. Львова Львівської області (м. Львів, вул. Чупринки, 85), яка звернулася до суду в інтересах Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ - 04055896).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 .

Суддя Величко О.В.