Вирок від 29 грудня 2025 р. у справі №726/4024/25 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/4024/25

Провадження № 1-кп/726/194/25

Категорія 102

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2025 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025262020003038 від 02.09.2025, щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженця м. Чернівці, із середньою освітою, не одруженого, що не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця за національністю, уродженця м. Чернівці, із середньою освітою, не одруженого, що не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє: 22.09.2020 апеляційним судом Чернівецької області за ч.2 ст. 186, ч.2,3 ст. 185, ч.2 ст. 357, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

У ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попередньою змовою між собою, виник умисел на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме легкового пасажирського автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312D» білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 .

Здійснюючи підготовку до пошкодження автомобіля шляхом підпалу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попередньою змовою між собою, підшукали засоби для вчинення кримінального правопорушення, зокрема, паливно-мастильну суміш.

Надалі, 02.09.2025 приблизно о 05:30, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направилися до вул. Заводської, 9 у м. Чернівцях, Чернівецької області, де знаходився припаркований автомобіль марки ««MERSEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312D» білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Доводячи свій злочинний умисел, направлений на незаконне пошкодження чужого майна, знаходячись біля вказаного автомобіля, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді пошкодження автомобіля, переконавшись що за їхніми діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , використовуючи заздалегідь підготовлену паливно-мастильну суміш, облили нею центральну частину капоту автомобіля, після чого підпалили речовиною, яка відповідно до висновку експерта №?CE-19/126-25/11245-ФХД являється бензином.

Впевнившись, що в результаті їх умисних дій відбулось загорання автомобіля, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , залишили місце вчинення кримінального правопорушення.

Причиною пожежі автомобіль марки ««MERSEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312D» білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 є занесення стороннього джерела запалювання (підпал), що підтверджується висновком експерта №?CE-19/109-25/13660-ПТ від 27.11.2025.

Займання кузова автомобіля призвело до його непоправного ушкодження, що унеможливлює подальше використання транспортного засобу за призначенням, в результаті чого потерпілій ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди, яка відповідно до висновку експерта №?CE-19/126-25/11160-АВ від 17.09.2025 становить 264 914,47 гривень.

Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному знищенні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб за кваліфікуючою ознакою: вчинене шляхом підпалу.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному знищенні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб за кваліфікуючою ознакою: вчинене шляхом підпалу.

Позиція сторін кримінального провадження

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після роз`яснення їм суті обвинувачення, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України, - визнали повністю, щиро розкаялися у вчиненому.

ОСОБА_3 показав, що за попередньою змовою разом із ОСОБА_4 02.09.2025 здійсни підпал транспортного засобу марки ««MERSEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312D» білого кольору, шляхом обливу капоту транспортного засобу попередньо підготовленою паливно-мастильною сумішшю. Через телеграм канал знайшли оголошення, купили бензин і пішли на вул. Заводську, де і здійснили підпал. Після вчиненого отримали за виконане обіцяні кошти. Повідомив, що мати частково відшкодувала шкоду та збирає кошти.

ОСОБА_4 теж показав, що за попередньою змовою разом із ОСОБА_3 02.09.2025 здійсни підпал транспортного засобу марки ««MERSEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312D» білого кольору, шляхом обливу капоту транспортного засобу попередньо підготовленою паливно-мастильною сумішшю. Підтвердив обставини викладені ОСОБА_3 . Вказав, що оплатив бензин та потім на його рахунок надійшли кошти за вчинене. Також повідомив про те, що має намір відшкодувати шкоду, просив врахувати те, що його цивільна дружина вагітна та чекають дитину, а тому просив не позбавляти волі.

Обидва обвинувачені показали, що обставини, викладені прокурором у пред`явленому обвинуваченні, що знайшли своє відображення в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Кожен із обвинувачених повідомив, що усвідомив протиправність своїх дій. Просили їх суворо не карати, готові відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі, однак потрібне час, щоб зібрати усю суму.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні, у зв`язку із повним визнанням обвинуваченими своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Просив обмежитися допитом обвинувачених, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються речових доказів, процесуальних витрат та даних, які характеризують особи обвинувачених.

Щодо міри покарання, просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 28 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців , а обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 28 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Також просив вирішити питання речових доказів та процесуальних витрат, які стягнути з обвинувачених. Щодо цивільного позову потерпілої не заперечив проти його задоволення.

Потерпіла ОСОБА_8 погодилася із запропонованим прокурором порядком дослідження доказів. Щодо міри покарання просила не позбавляти воді обвинувачених, оскільки перебуваючи на волі вони зможуть швидше відшкодувати їй завдану шкоду. Підтримала заявлений цивільний позов, просила його задовольнити, однак за виключенням 15 000 грн, які їй відшкодувала мати обвинуваченого ОСОБА_3 .

Захисник ОСОБА_6 не заперечив щодо запропонованого прокурором порядку дослідження доказів. Щодо міри покарання своєму підзахисному просив суд призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України та ст. 75 КК України та не призначати реального покарання у виді позбавлення волі. Просив врахувати, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, усвідомив протиправність вчиненого, визнав свою вину, співпрацював із органом досудового розслідування, одразу надавав визнав вальні покази. Вперше притягується до кримінальної відповідальності, перебуває на обліку у лікаря психіатра, є особою молодого віку. Звернув увагу на думку потерпілої, яка теж просила не позбавляти волі обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_7 не заперечив щодо запропонованого прокурором порядку дослідження доказів. Щодо міри покарання своєму підзахисному просив призначити покарання із застосуванням ст. 69 та ст. 75 КК України. Просив врахувати, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, усвідомив протиправність вчиненого, визнав свою вину, співпрацював із слідством, є особою молодого віку, а потерпіла не наполягала на необхідності позбавлення волі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, оскільки обвинуваченими та іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 правильно зрозуміли зміст пред`явленого їм обвинувачення, а в учасників процесу та суду відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинувачених, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинувачених, документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат.

Також судом з`ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Покази обвинувачених, надані у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння останніми змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

Кваліфікація дій обвинувачених судом

Таким чином, оцінивши показання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вони надали суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленими із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України, доведена повністю, а останній вчинив вказане кримінальні правопорушення за обставин наведених у вироку. Також доведена повністю вина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України, а останній вчинив вказане кримінальні правопорушення за обставин наведених у вироку.

З вимог ст.337 КПК України вбачається, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а тому суд, розглянув кримінальне провадження та дійшов висновку, що дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України, так як кожен із обвинувачених вчинив умисне знищення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб за кваліфікуючою ознакою: вчинене шляхом підпалу.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке потрібно призначити обвинуваченим, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винних та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі та знову став на шлях вчинення злочинів, має зареєстроване місце проживання; не одружений; на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до даних висновку судово-психіатричного експерта № 1284 від 12.09.2025 ОСОБА_4 на даний час ознак будь-якого психічного захворювання не виявляє, може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.2 а.м.к.п. 106-107).

Обставинами, згідно із ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , визначеною п.2 ч.1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має зареєстроване місце проживання; не одружений; на обліку у лікаря нарколога не перебуває, звертався за спеціалізованою психіатричною допомогою в поліклінічний підрозділ ЧОПЛ, знаходився на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до даних висновку судово-психіатричного експерта № 1282 від 12.09.2025 ОСОБА_3 на даний час ознак хронічного психічного захворювання не виявляє, а виявляє ознаки психічного розладу у формі легкого когнітивного розладу органічно обумовленого. За своїм психічним станом він може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ознак хронічного психічного захворювання, недоумства не виявляв, виявляв ознаки психічного розладу у формі легкого когнітивного розладу. Він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.2 а.м.к.п. 54-55).

Обставинами, згідно із ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданої майнової шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , визначеною п.2 ч.1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, повне визнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки обвинувачені щиро каючись у вчиненні кримінального правопорушення, виклали всі обставини вчиненого, що сприяло встановленню істини у справі.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання - щире каяття обґрунтовується тим, що таке каяття є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки та характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Також обвинувачені надали визнавальні показання та усіляко сприяли слідству та суду у встановленні істини у кримінальному провадженні.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №298/95/16-к (провадження №51-2501км18) вказав, що у частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Враховуючи засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п`ятий підпункту 4.1); правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Враховуючи вищезазначені положення, реалізуючи надані суду дискреційні повноваження, керуючись суддівським розсудом, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки під час судового розгляду не встановлено жодних обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Крім того суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України та вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без його ізоляції від суспільства. З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ролі обвинуваченого у його вчиненні, а також наявності попередньої судимості, суд дійшов висновку, що справедливим та необхідним покаранням є саме позбавлення волі на трок три роки, що буде домірним не лише вчиненому злочину, а й особі винного.

З врахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, ролі обвинуваченого ОСОБА_3 у його вчиненні, молодого віку, даних, які характеризують його як особу, а також з урахуванням того, що обвинувачений уперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, визнав вину та щиро розкаявся, усіляко сприяв встановленню істини у кримінальному провадженні, частково відшкодував завдану шкоду, суд визнає що ці обставини у сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вбачає підстави для застосування щодо нього положень статті 69 КК України та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Враховуючи вищезазначені положення, реалізуючи надані суду дискреційні повноваження, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання,керуючись суддівським розсудом, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України суд не знаходить, оскільки виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.

На переконання суду цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості кожного обвинуваченого та нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Також суд враховує думку потерпілої, однак вона не є визначальною для суду при призначенні покарання, оскільки рішення ґрунтується на законі та доказах, а не лише на бажанні потерпілої, хоча її позиція враховується, але не домінує над іншими факторами.

Підстави для задоволення цивільного позову

У кримінальному провадженні 09.12.2025 потерпіла ОСОБА_8 подала цивільний позов у кримінальному провадженні у якому просила суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 264 914,47 грн. У судовому засіданні вказала про часткове відшкодування матір`ю ОСОБА_3 шкоди у розмірі 15 000 грн, а тому зменшила заявлені вимоги на цю суму.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідності до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнали повністю запевнили про готовність відшкодувати усю суму.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Суд вважає, що вимоги потерпілої підлягають до задоволення, оскільки судом встановлено, що злочинними діями обвинувачених потерпілій ОСОБА_8 було завдано матеріальної шкоди на суму 264 914 грн 47 коп, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

За змістом ч. 1 ст. 1190 ЦК солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, заявлена до стягнення з обвинувачених, оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст.76 - 80 ЦПК України, у зв`язку з чим та зважаючи на визнання обвинуваченими, як цивільними відповідачами, позовних вимог потерпілої суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а з обвинувачених у солідарному порядку потрібно стягнути на користь потерпілої 249 914,47 грн (за виключенням відшкодованої суми).

Мотиви інших рішень

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.01.2026, включно, з можливістю внесення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 181 680 гривень.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03.02.2026, включно, з можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 242 240 гривень.

Враховуючи характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинувачених, тяжкість призначеного покарання, яке слід відбувати реально, суд знаходить правові підстави для залишення в силі до набрання вироком законної сили щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таке рішення, на думку суду, відповідатиме пункту «а» параграфу 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом, адже тримання під вартою на підставі вироку суду фактично здійснюється для забезпечення його виконання, а тому немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до ухвалення вироку.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує із обвинувачених у рівних долях на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, загальна вартість яких становить 63 974 грн 90 коп (Т.1 а.м.к.п. 152, 173, 182, 190, 199, 209, 218, 228, 238,247, 259, Т.2 а.м.к.п. 11, 138).

Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України суд скасовує накладені ухвалами слідчого судді арешти у вказаному кримінальному провадженні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує згідно із ст.100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 02 вересня 2025 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання за цим вироком зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк його попереднього ув`язнення з 02 вересня 2025 року до дня набрання цим вироком законної сили з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити раніше обрану у виді тримання під вартою.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувати з 02 вересня 2025 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання за цим вироком зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк його попереднього ув`язнення з 02 вересня 2025 року до дня набрання цим вироком законної сили з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання вироком законної сили залишити раніше обрану у виді тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на корить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , завдану матеріальну шкоду в сумі 249 914 (двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на корить держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному проваджені у розмірі 63 974 (шістдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 90 копійок, в рівних долях, по 31 987 (тридцять одній тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 45 копійок з кожного.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 04 вересня 2025 року у справі № 725/8006/25 на мобільний телефон марки «Iphone 7», із серійним номером, НОМЕР_4 , що запаковано до сейф-пакету №WAR1254831 - скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 04 вересня 2025 року у справі № 725/8008/25 на вилучені 02.09.2025 під час затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кофту із капюшоном «Sinsay» та рукавиці сірого кольору, що запаковано до сейф-пакету №WAR1751696; пластикову пляшка із надписом «Coca-Cola», із невідомою суміщу, що запаковано до сейф-пакету №WAR1751696; рюкзак синього кольору та куртку зеленого кольору, які запаковано до сейф-пакету №WAR1751736; кросівки білого кольору та кепку червоного кольору, які запаковано до сейф-пакету №WAR1751737, шляхом тимчасового позбавлення права на їх відчуження, розпорядження та користування, з метою збереження речових доказів - скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

-мобільний телефон марки «Iphone 7», із серійним номером, НОМЕР_4, що запаковано до сейф-пакету №5455103 - повернути за належністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-змив з поверхні автомобіля, який запаковано до сейф-пакету №?2900861,згідно із даними квитанції упакування ID 3025281550020765 номер книги обліку речових доказів 999, порядковий номер 7548 - знищити;

- пожежне сміття, яке запаковано до сейф-пакету №?5811077, згідно із даними квитанції упакування ID 3025281551293101 номер книги обліку речових доказів 999, порядковий номер 7549 - знищити;

-пожежне сміття, яке запаковано до сейф-пакету №?6306476, згідно із даними квитанції упакування ID 3025281552345871 номер книги обліку речових доказів 999, порядковий номер 7550 - знищити;

-сейф-пакет №3251312, згідно із даними квитанції упакування ID 3025281555653861 номер книги обліку речових доказів 999, порядковий номер 7553 - знищити;

-одяг, який запаковано до сейф-пакету №?6306478, згідно із даними квитанції упакування ID 3025281553730057 номер книги обліку речових доказів 999, порядковий номер 7551 - повернути особі, якій він належить;

-одяг який запаковано до сейф-пакету №?6306479, одяг, який запаковано до сейф-пакету №?6306477, згідно із даними квитанції упакування ID 3025281554681658 номер книги обліку речових доказів 999, порядковий номер 7552 - повернути особі, якій він належить.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_1