Постанова від 25 грудня 2025 р. у справі №711/4797/22 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/4797/22

Номер провадження 3-в/711/54/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2025 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Константин В.М., розглянувши подання начальника Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області Прокудіна В.С. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту у зв`язку із закінченням строків давності виконання судового рішення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

в с т а н о в и в:

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебували матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 грн.

18.11.2025 року на адресу суду надійшло подання начальника Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області Прокудіна В.С. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту у зв`язку із закінченням строків давності виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 .

Подання обґрунтоване тим, що 22.11.2022 до канцелярії Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області надійшла постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2022, №711/4797/22, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб.

Постанова про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 діб була звернута до виконання вчасно в установленому законом порядку.

Разом з тим, вказана постанова суду не виконана, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 з 01.11.2022 у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та подальшим його етапуванням до «Менської виправної колонії № 91» Чернігівської області згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.02.2023 у справі №711/2502/22 для відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців, та ОСОБА_1 в період часу з 15.02.2023 по 28.10.2025 відбував покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується довідкою про звільнення ЧРН № 04790 від 28.10.2025.

Справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді арешту, для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст.6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді подання про вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративного стягнення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема КК України, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладене, відповідно до принципу верховенства права, давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні, у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, яким і є арешт згідно вимог п.8 і 9 ст.51, ст.60 КК України, п.7 ч.1 ст.24, ст.32 КУпАП, а саме 2 роки.

За таких обставин, начальник Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області Прокудін В.С. звернувся з поданням про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 10 діб, накладеного постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2022 року по справі №711/4797/22 за ч.1 ст.51 КУпАП у зв`язку із закінченням строку давності її виконання.

В судове засідання представник Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області та ОСОБА_1 не з`явилися, з клопотаннями про відкладення не зверталися.

Дослідивши матеріали подання, суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством

Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.7, ч.2 ст.246 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається КУпАП та іншими законами України і здійснюється на основі суворого додержання законності.

Нормами ч.1, ч.4 ст.299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.300 КУпАП така постанова виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Орган національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України.

Згідно приписів ст.303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Згідно з вимогами ст.326 КУпАП, постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Відповідно до ст.305 КУпАП, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

22.11.2022 постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2022, №711/4797/22, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб, надійшла до канцелярії Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області для виконання.

Таким чином, постанова про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб була звернута до виконання вчасно в установленому законом порядку.

Разом з тим, вказана постанова суду не виконана, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 з 01.11.2022 у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та подальшим його етапуванням до «Менської виправної колонії № 91» Чернігівської області згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.02.2023 у справі №711/2502/22 для відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців, та ОСОБА_1 в період часу з 15.02.2023 по 28.10.2025 відбував покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується довідкою про звільнення ЧРН № 04790 від 28.10.2025.

Нормами КУпАП давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, не передбачена.

Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту.

В рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 року по справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини, зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

В рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5 рп/2005 вказано, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Цей висновок об`єктивно узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях вказував, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності (рішення від 28 березня 2000 року в справі «Барановський проти Польщі» (Baranowski v. Poland), заява № 28358/95). ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), п. 33, Reports 1996-V), а у справі «Солдатенко проти України» (Soldatenko v. Ukraine), заява № 2440/07) зазначив, «встановлюючи, що будь-яке позбавлення свободи має здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом», п. 1 ст. 5 не просто відсилає до національного закону, він також стосується «якості закону», вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права. При цьому «якість закону» означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля» (п. 111, рішення від 23.10.2008).

Згідно з вимогами ст.302 КУпАП, за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Нормами п.5, п.6, п.9 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Разом з цим, вказані норми не регламентують припинення виконання постанов про накладення стягнення у виді адміністративного арешту за строками давності.

За вказаних обставин, на переконання суду, безстроковість виконання постанов про застосування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.10.2011 року по справі № 10-рп/2011, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.1 ст.294, ст.326 КУпАП від 23.11.2018 року №10-р/2018 встановлений Кодексом порядок відбування адміністративного арешту передбачає, що осіб, підданих такому арешту, тримають під вартою в місцях, визначених органами Національної поліції, та піддають особистому огляду, використовують на фізичних роботах без виплати заробітної плати за місцем постійної роботи за час перебування під адміністративним арештом (частина перша статті 327, частини перша, третя статті 328). Отже, застосування адміністративного арешту пов`язане з тимчасовим обмеженням низки конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема гарантованого частиною першою статті 29 Основного Закону України права на свободу та особисту недоторканність.

Оцінюючи за вказаними критеріями встановлене оспорюваними положеннями Кодексу обмеження конституційних прав на судовий захист та апеляційний перегляд справ про адміністративні правопорушення, за які призначено адміністративний арешт, Конституційний Суд України виходить з того, що цей вид адміністративного стягнення за суворістю подібний до встановленого статтею 60 Кримінального кодексу України покарання у виді арешту. Кожна з цих мір відповідальності пов`язана з тимчасовим обмеженням права на свободу та особисту недоторканність.

Разом з цим, положеннями Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань в умовах воєнного стану» №3342-IX від 23.08.2023 передбачено включення в систему кримінальних покарань нового покарання у виді пробаційного нагляду, як основного виду покарання, що передбачає комплексний вплив на правопорушника без ізоляції від суспільства протягом 1-5 років (1-2 роки для неповнолітніх).

Згідно пояснювальної записки до вказаного Закону України №3342-IX від 23.08.2023, Покаранням у виді пробаційного нагляду запропоновано доповнити санкції статей (частин статей) Особливої частини Кримінального кодексу України, як альтернативу обмеженню волі. На пробаційний нагляд запропоновано замінити кримінальне покарання у виді арешту у санкціях, що його передбачають (крім кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями).

Таким чином, з урахуванням положень Закону України №3342-IX від 23.08.2023,ст.60 КК України викладено в новій редакції та передбачає, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті і встановлюється на строк від одного до шести місяців, а Кримінальний Кодекс України доповнено ст.59-1 - Покарання у виді пробаційного нагляду, який полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з вимогами ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання,якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

З урахуванням положень Закону України №3342-IX від 23.08.2023 та ч.1 ст.5, ст.59-1, ст.60 КК України, з урахуванням пом`якшення кримінальної відповідальності в частині покарання у вигляді арешту на покарання у вигляді пробаційного нагляду, що полягає передбачає комплексний вплив на правопорушника без ізоляції від суспільства, суд погоджується з позицією, що давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні, у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

З урахуванням того, що з моменту застосування адміністративного стягнення пройшло більше трьох років, а матеріали справи не містять доказів ухилення ОСОБА_1 від відбуття адміністративного арешту, та не виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2022 року відбулося, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 з 01.11.2022 у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та подальшим його етапуванням до «Менської виправної колонії № 91» Чернігівської області згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.02.2023 у справі №711/2502/22 для відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців, та ОСОБА_1 в період часу з 15.02.2023 по 28.10.2025 відбував покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується довідкою про звільнення ЧРН № 04790 від 28.10.2025, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб, у зв`язку із закінченням строків давності виконання призначеного адміністративного стягнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.80 КК України, ст. ст. 294, 298, 300, 302, 304, 326 КУпАП, суд -

п о с т а н о в и в:

Подання начальника Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області Прокудіна В.С. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту у зв`язку із закінченням строків давності виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 , - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 (десять) діб, накладеного постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2022 року за ч.1 ст.51 КУпАП.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: В.М.Константин