Постанова від 16 грудня 2025 р. у справі №759/13055/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року

справа № 759/13055/21

провадження № 22-ц/824/12863/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В. Сушко Л.П.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксани Іванівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року постановлене під головуванням судді Журибеда О.М. за заявою представника відповідача Мазура Олександра Петровича до ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксани Іванівни про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксани Іванівни про визнання заповіту недійсним.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.02.2025 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Лавриненко Оксана Іванівна про визнання заповіту недійсним - відмовлено.

18.02.2025 року від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду, у якій вона просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути судові витрати (витрати на правову допомогу) із сумі 45000, 00 грн. з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року заяву представника відповідача задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 45000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення суду скасувати , постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в акті виконаних робіт відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом та відсутнє визначення вартості кожної послуги і витраченого часу на кожну послугу, що робить неможливим визначити обсяг наданих послуг правничої допомоги, а звідси відповідно і надати оцінку щодо співмірності виконаних робіт у порівнянні із складністю справи і взагалі необхідності тієї чи іншої послуги адвоката.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів фактичного понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає, що у додатках наведено акт з детальним описом робіт, затраченого Адвокатом Западнюк Наталія Іллівна реального часу на їх виконання та інших витрат пов`язаних із судовою справою на загальну суму 45 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача Соляник Д.П. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Западнюк Н.І проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача у встановленому законом порядку та строк було надано документи на підтвердження понесених судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Врахувавши вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року слід змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу з 45 000 грн до 20 000 грн.

Щодо доводів апелянта, що надані представником відповідача докази на понесення витрат на правничу допомогу не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, вартості відповідної послуги за одну годину, кількості втраченого часу та вартість кожної із наданої послуги з урахуванням кількості втрачену часу, суд зазначає наступне.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Крім того, ч. 3 ст. 137 ЦПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Тобто доводи апелянта, що матеріали справи не містять доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 367, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року змінити, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу з 45 000 грн до 20 000 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2025 року.

Суддя-доповідач

Судді