Постанова від 14 грудня 2025 р. у справі №752/1743/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/13170/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/1743/25

15 грудня2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року та на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Ольшевської І.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті з утримання будинку і споруд та прибудинкової територій, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач є користувачем нерухомого майна (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується попереднім договором купівлі-продажу від 25.08.2020 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна - в якій визначено власника ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент».

Доказом фактичного користування квартирою та початку споживання житлово-комунальних послуг є оплата ним/нею комунальних послуг відповідно до отриманих рахунків.

31 серпня 2020 року між ТОВ «Інвестбудгаличина» (далі - «заявник», «управитель») та ОСОБА_1 (далі «споживач») з іншої сторони, було укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Фактичне місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1 .

За умовами п.1.1. вказаного договору, споживач доручає Управляючій компанії виконувати функції по управлінню житловим комплексом (багатоквартирним житловим будинком, спорудами та прибудинковою територією) та забезпечувати належну його експлуатацію, відповідно до положень чинного законодавства, умов договору та додатків до нього, а також доручає здійснювати сприяння в забезпеченні якісного та своєчасного отримання споживачем комунальних послуг, визначених договором, шляхом укладання окремих договорів із виконавцями/виробниками цих послуг, отримання від споживача коштів компенсації їх вартості та перерахування отриманих коштів виконавцям/виробникам послуг. Споживач приймає надані відповідно до договору послуги та своєчасно їх оплачує відповідно до діючих тарифів, та умов договору.

Згідно п. 3.1. договору вартість послуг, що сплачуються за договором, складається з відшкодування витрат Управляючій компанії на утримання будинку та прибудинкової території, в розмірі визначеному встановленим Законом порядком за 1 м. кв. загальної площі, та додаткових платежів за зовнішню охорону території та розрахунків за послуги консьєржів для здійснення охорони під?їздів, інших додаткових послуг мешканцям будинку, понесених відповідно до договору та додатку № 2.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що споживач зобов?язаний своєчасно оплачувати комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами, відповідно до загальної площі житлового приміщення та показань лічильників та/або нормативів споживання, та сплачувати послуги Управляючої компанії не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем в якому надавалися послуги.

ОСОБА_1 , отримуючи житлово-комунальні послуги, обов?язок щодо оплати їх вартості належним чином не виконував, а тому станом на 11.12.2024 року у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Інвестбудгаличина» в сумі 85 784, 77 грн (вісімдесят п?ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривені 77 коп.).

З урахуванням викладеного, просило суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 19, ідентифікаційний код 36520848) заборгованість у розмірі 85 784 грн. 77 коп. по оплаті вартості утримання житла та комунальних послуг.

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заборгованість по оплаті послуг з утримання житла та комунальних послуг у розмірі 85 784,77 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 77 коп.) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) грн. судового збору.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» 3 000,00 (три тисячі грн. 00 коп.) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції від 21 травня 2025 року та додатковим рішенням суду від 05 червня 2025 року, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мещанінов Анатолій Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 21 травня 2025 року у справі N?752/1743/25 не відповідає вимогам закону, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не враховані висновки Верховного Суду, викладені у подібних справах, а відтак, дане рішення підлягає скасуванню.

Зазначає, що відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України тягар утримання майна покладається на його власника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Вважає, що у справі не доведено, що відповідач користувався або фактично володів вказаним об?єктом нерухомого майна, а тому він не мав обов?язку сплачувати комунальні послуги за користуванням ним .

При цьому, зі змісту договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком вбачається, що він укладений між позивачем та відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_2 . Проте, відповідач не був власником вказаної квартири, як на момент укладання договору, так не є її власником і станом на сьогоднішній день, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який наданий позивачем і знаходиться в матеріалах справи, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Власником квартири АДРЕСА_2 є ТОВ «Компанія з управління активами «Кристал ЕССЕТ Менеджмент», а відтак, відповідно до ст. 322 ЦК України (тягар утримання майна) власник зобов'язується утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що договір N?102/3 від 31 серпня 2020 року укладений між позивачем та відповідачем, коли будинок ще не був введений в експлуатацію, що підтверджується договором N?31261020 від 26.10.2020 року про надання послуг з обслуговування незавершеного будівництвом житлового будинку, укладеним між позивачем та ТОВ «Сіті Форус» (забудовником даного будинку) та актом обстеження незавершеного будівництвом житлового будинку не прийнятого в експлуатацію від 26.10.2020 року, укладеного між тими ж самими сторонами.

Стаття 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - встановлює, що об?єкт будівництва не може використовуватися без отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію або декларації про готовність об?єкта.

Стаття 6 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" - визначає, що житлові приміщення повинні відповідати санітарним і технічним вимогам, а проживання у непридатних для цього будівлях заборонене.

ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Основні положення" - регулюють мінімальні вимоги до житлових приміщень, які мають бути виконані до моменту заселення.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засад. Судом не враховано, що на момент підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020 року, житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 не був введений в експлуатацію,

Зазначає, шо з огляду на наведені вище положення закону, а також, беручи до уваги те, що в порушення вищезазначених норм закону позивач уклав договір N?102/3 про надання послуг з утримання багатоповерхового будинку з відповідачем тоді, коли будинок ще не був введений в експлуатацію, а також враховуючи те, що в договорі зазначена недостовірна інформація про те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , слід дійти висновку, що даний договір, в силу вимог ст. ст. 203,215 ЦК України є нікчемним.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що на утриманні в ТОВ «Інвестбудгаличина» знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_4 .

31.08.2020 року між ТОВ «Інвестбудгаличина», як управителем, та ОСОБА_1 , як споживачем, був укладений договір №106/3 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, за умовами якого управитель зобов`язується надавати споживачу послугу з управління багатоквартирним житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується оплачувати управителю вартість послуги з управління згідно з вимогами чинного законодавства України та умовами цього договору.

Згідно з п. 1.3. договору послуга з управління полягає в забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і поточного ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, тобто, споживач доручає управителю виконувати функції по управлінню будинком шляхом укладення окремих договорів із виконавцями послуг (послуги служби охорони, обслуговування шлагбаумів, воріт, системи відеоспостереження, тощо), а споживач приймає надані відповідно до даного договору послуги та своєчасно їх оплачує відповідно до діючих тарифів та умов договору.

Згідно з п. 1.4. вказаного договору послуга з управління включає: утримання спільного майна будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги в разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна будинку; поточний ремонт спільного майна будинку.

Пунктом 1.5. договору визначено, що на період з дня початку фактичного споживання до укладення прямого договору з відповідним постачальником електричної електроенергії та теплової енергії, та водопостачання, водовідведення, споживач відшкодовує (компенсує) управителю витрати за спожиту електроенергію за показаннями приладу обліку електричної енергії, відповідно до тарифів, встановлених електропостачальником (виробником послуг) для управителя. Витрати за спожиту теплову енергію (централізоване опалення) споживач відшкодовує (компенсує) управителю відповідно до показників загальнобудинкового лічильника, з кожного 1 м.кв. опалювальної площі, на розрахунковий рахунок управителя за визначеними тарифами.

Відповідно до п. 3.3. договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься споживачем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Разом із договором відповідачем було підписано додатки до вказаного договору, щодо вимог до якості з управління будинком, та кошторис витрат на послугу з управління багатоквартирним будинком.

Також, як вбачається із матеріалів справи, 31 серпня 2020 року між ТОВ «Інвестбудгаличина», як обслуговуючою компанією, та ОСОБА_1 , як користувачем, був укладений договір про компенсацію витрат.

Цей договір укладений сторонами, приймаючи до уваги попередній договір купівлі-продажу від 25.08.2020 року, заяву користувача від 31.08.2020 року, акт допуску та розподілу відповідальності № 106/3 від 31.08.2020 року, яким користувачу надане право тимчасового користування без права проживання в квартирі АДРЕСА_5 .

Згідно п.1.1. цього договору, користувач зобов?язується компенсувати витрати, пов?язані з обслуговуванням житлового будинку, які виникли внаслідок надання користувачу права доступу та тимчасового обмеженого користування приміщенням квартири відповідно до Акту доступу та розподілу відповідальності.

Пункт 1.2. договору визначає, що обслуговуюча компанія уповноважена Замовником будівництва здійснювати адміністрування грошових коштів, які надходитимуть від Користувача для компенсації Витрат.

Під витратами, пов?язаними із обслуговуванням будинку, в умовах цього договору, слід розуміти витрати Замовника будівництва на оплату ресурсів (водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, теплопостачання тощо), необхідних для функціонування будинку, а також витрат Обслуговуючої компанії на обслуговування житлового будинку та прибудинкової території (надалі за текстом - Витрати). На момент укладання цього договору вартість ресурсів становить: ??одного кВт електроенергії - 2,27 грн. (з ПДВ); ??однієї Гкал теплової енергії -1813,69 грн (з ПДВ); ??одного м куб. ГВП - 98,07 грн (з ПДВ); ??одного м куб. водопостачання та водовідведення - 21,756 грн (з ПДВ) (п.1.3. договору).

Згідно п 1.4. договору право доступу до Квартири, надане Користувачу підставі Акту допуску, використовується ним виключно для тимчасового користування приміщенням квартири, а саме: для тимчасового перебування в ній та розміщення меблів, без права постійного чи тимчасового проживання в квартирі.

З довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг, наданої позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) за період з грудня 2021 року по грудень 2024 року становить 85 784, 77 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість, 29.12.2021- 5000 грн., 26.01.2022-4 500 грн., 16.05.2022 -6 000 грн., 27.12.2023-1 200 грн., 12.01.2024 -1 000 грн., 10.02.2024 -1 000 грн., 22.02.2024 -1 000 грн., 26.10.2024 - 1000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд першої інстанції виходив із того, щоаналізуючи положення закону та нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг в сукупності із загальними засадами цивільного законодавства та положеннями Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що зобов`язання по оплаті вартості спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, а відповідач, як свідчать матеріали справи, є таким споживачем, з ним укладено відповідний договір. Доказів сплати заборгованості за послуги, що надаються позивачем, відповідачем суду не надано.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, єЗакон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; а також комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно пункту 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Як встановив суд першої інстанції, відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (управитель) та ОСОБА_1 (споживач) договору № 106/3 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року, управитель зобов?язується надати споживачу послугу з управління багатоквартирним житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов?язується оплачувати управителю вартість послуги з управління згідно з вимогами чинного законодавства України та умовами цього договору ( п.1.1 договору).

Згідно з п. 1.3. договору № 106/3 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року, послуга з управління полягає в забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і поточного ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, тобто, споживач доручає управителю виконувати функції по управлінню будинком шляхом укладення окремих договорів із виконавцями послуг (послуги служби охорони, обслуговування шлагбаумів, воріт, системи відеоспостереження, тощо), а споживач приймає надані відповідно до даного договору послуги та своєчасно їх оплачує відповідно до діючих тарифів та умов договору.

Згідно з п. 1.4. вказаного договору послуга з управління включає: утримання спільного майна будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги в разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна будинку; поточний ремонт спільного майна будинку.

Пунктом 1.5. даного договору визначено, що на період з дня початку фактичного споживання до укладення прямого договору з відповідним постачальником електричної електроенергії та теплової енергії, та водопостачання, водовідведення, споживач відшкодовує (компенсує) управителю витрати за спожиту електроенергію за показаннями приладу обліку електричної енергії, відповідно до тарифів, встановлених електропостачальником (виробником послуг) для управителя. Витрати за спожиту теплову енергію (централізоване опалення) споживач відшкодовує (компенсує) управителю відповідно до показників загальнобудинкового лічильника, з кожного 1 м.кв. опалювальної площі, на розрахунковий рахунок управителя за визначеними тарифами.

Пункт 2.2.3 даного договору визначає, що споживач зобов?язаний сплачувати управителеві вартість наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Згідно умов п. 2.3.1 договору, управитель має право вимагати від споживача оплату вартості наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 3 договору, згідно додатку № 2 до договору ціна послуги з управління становить 14 грн.09 коп. за 1 кв.м. загальної площі житлового приміщення. Послуга з управління включає також послуги з: утримання охорони будинку, вартість якої становить 267,00 грн. на місяць; утримання охорони комплексу, вартість якої становить 100,00 грн. на місяць; технічне обслуговування системи шлагбаумів, вартість якої становить 15,00 грн. на місяць; відеоспостереження, вартість якої становить 75,00 грн. на місяць; вивезення ВГВ та будівельних відходів, вартість якої становить 17,94 грн. за кв. м загальної площі ( одноразово).

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься споживачем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Разом із договором відповідачем було підписано додатки до вказаного договору, щодо вимог до якості з управління будинком, та кошторис витрат на послугу з управління багатоквартирним будинком.

Також, як вбачається із матеріалів справи, 31 серпня 2020 року між ТОВ «Інвестбудгаличина», як обслуговуючою компанією, та ОСОБА_1 , як користувачем, був укладений договір про компенсацію витрат.

Цей договір укладений сторонами, приймаючи до уваги попередній договір купівлі-продажу від 25.08.2020 року, заяву користувача від 31.08.2020 року, акт допуску та розподілу відповідальності № 106/3 від 31.08.2020 року, яким користувачу надане право тимчасового користування без права проживання в квартирі АДРЕСА_5 .

Згідно п.1.1. цього договору, користувач зобов?язується компенсувати витрати, пов?язані з обслуговуванням житлового будинку, які виникли внаслідок надання користувачу права доступу та тимчасового обмеженого користування приміщенням квартири відповідно до Акту доступу та розподілу відповідальності.

Пункт 1.2. договору визначає, що обслуговуюча компанія уповноважена Замовником будівництва здійснювати адміністрування грошових коштів, які надходитимуть від Користувача для компенсації Витрат.

Під витратами, пов?язаними із обслуговуванням будинку, в умовах цього договору, слід розуміти витрати Замовника будівництва на оплату ресурсів (водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, теплопостачання тощо), необхідних для функціонування будинку, а також витрат Обслуговуючої компанії на обслуговування житлового будинку та прибудинкової території (надалі за текстом - Витрати). На момент укладання цього договору вартість ресурсів становить: ??одного кВт електроенергії - 2,27 грн. (з ПДВ); ??однієї Гкал теплової енергії -1813,69 грн (з ПДВ); ??одного м куб. ГВП - 98,07 грн (з ПДВ); ??одного м куб. водопостачання та водовідведення - 21,756 грн (з ПДВ) (п.1.3. договору).

Згідно п 1.4. договору право доступу до квартири, надане користувачу підставі Акту допуску, використовується ним виключно для тимчасового користування приміщенням квартири, а саме: для тимчасового перебування в ній та розміщення меблів, без права постійного чи тимчасового проживання в квартирі.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

На підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «Інвестбудгаличина» надало суду договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №106/3 від 31.08.2020 року з додатками, договір про компенсацію витрат від 31.08.2020 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідку про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг.

Згідно довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг, наданої позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина», заборгованість споживача послуг з управління багатоквартирним будинком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) за період з грудня 2021 року по грудень 2024 року становить 85 784, 77 грн.

Верховний Суд у своїй практиці чітко дотримується правової позиції щодо шляху захисту інтересів боржників, направленого на встановлення обґрунтованої, на їх думку, та такої, що відповідає дійсності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме шляхом: доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з нього заборгованості, шляхом надання контррозрахунку.

Поряд з цим, відповідачем власного контррозрахунку, належних і допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, на спостування розрахунку ТОВ «Інвестбудгаличина» про нарахування та сплату вартості наданих житлово-комунальних послуг, не надано та матеріали справи не містять.

Окрім того, як вбачається із погоджених сторонами умовав договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 106/3 від 31 серпня 2020 року, а саме розділу 6: 6.1. Управитель несе відповідальність: 6.1.1. за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору; 6.1.2. за шкоду, заподіяну спільному майну, правам та законним інтересам споживачів внаслідок невиконання або неналежного виконання управителем своїх обов?язків, в разі якщо його вина доведена в установленому чинним законодавством України порядку; 6.1.3. за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок невиконання або неналежного виконання ним своїх обов?язків, в разі якщо його вина доведена в установленому чинним законодавством України порядку; 6.2. у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління, споживач має право викликати представника управителя для перевірки її якості; 6.3. за результатами перевірки якості послуги з управління складається Акт-претензія, який підписується споживачем та представником управителя; 6.4. управитель або його представник зобов`язаний прибути на виклик споживача не пізніше, ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення від споживача; 6.5. акт-претензія складається управителем або його представником та споживачем і повинен містити інформацію про ненадання чи надання неналежної якості послуги з управління із зазначенням причини, дати (строк) її ненадання чи надання неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує її ненадання чи надання неналежної якості.

В матеріалах справи відсутні акти-претензії щодо надання неналежної якості послуг чи ненадання таких послуг позивачем, як управителем.

Будь-яких заперечень щодо факту надання позивачем послуг, користування наданими послугами відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

Окрім того, ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість за надані позивачем послуги: 29.12.2021 року- 5000 грн., 26.01.2022 року -4 500 грн., 16.05.2022 року -6 000 грн., 27.12.2023 року-1 200 грн., 12.01.2024 року-1 000 грн., 10.02.2024 року-1 000 грн., 22.02.2024 року -1 000 грн., 26.10.2024 року - 1000 грн, що підтверджується довідкою про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг.

Часткова сплата відповідачем заборгованості з оплати наданих позивачем послуг свідчить про те, що відповідач знав про наявність такої заборгованості із сплати комунальних послуг та розумів необхідність оплати цих послуг з огляду на користування ними.

Умови погоджені сторонами при підписанні договору недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та доказам, наявним у матеріалах справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідач є споживачем послуг, які надаються чи надання яких забезпечується позивачем, а тому має оплачувати їх вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за надані послуги за період з грудня 2021 року по грудень 2024 року в сумі 85 784,77 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що зі змісту договору № 106/3 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року вбачається, що він укладений позивачем з відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_2 , проте, відповідач не був власником цієї квартири, як на момент укладання цього договору, так не є її власником на сьогоднішній день, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який наданий позивачем і знаходиться в матеріалах справи, що залишилось поза увагою суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачем,у розумінні пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», визнається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону України «Про захист прав споживачів»,споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору № 106/3 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року та договору про компенсацію витрат від 31 серпня 2020 року, укладених між ним та позивачем є користувачем нерухомого майна (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем наданих позивачем-ТОВ «Інвестбудгаличина» послуг.

Вказані договори та оскаржуване рішення суду першої інстанції не містять інформації про те, що відповідач є власником вказаної квартири.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.12.2019 рокуу справі №904/10956/16, окрім іншого, декларуючи обов`язок подання конкретних доказів на підтвердження доводів, вказала, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.

Поряд з цим, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, в розумінні чинного ЦПК України, з якого достеменно можливо було б встановити, що він ( ОСОБА_1 ) не користувався житлово-комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, але не виключно: довідки про тимчасове вибуття; довідки ВПО; довідки про проходження військової служби; довідки про перебування за кордоном;письмової заяви до надавача житлово-комунальних послугпро не користування послугами; заяви про перерахунок нарахувань за комунальні послуги тощо.

Окрім того, відповідач здійснював часткову оплату вказаних послуг.

Доводи відповідача про те, що судом не враховано, що на момент підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 не був введений в експлуатацію, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.

З досліджених доказів судом встановлено, що 31 серпня 2020 року між ТОВ «Інвестбудгаличина», як обслуговуючою компанією, та ОСОБА_1 , як користувачем, був укладений договір про компенсацію витрат.

Цей договір укладений сторонами, приймаючи до уваги попередній договір купівлі-продажу від 25.08.2020 року, заяву користувача від 31.08.2020 року, акт допуску та розподілу відповідальності № 106/3 від 31.08.2020 року яким користувачу надане право тимчасового користування без права проживання в квартирі АДРЕСА_5 .

Згідно п.1.1. даного договору, користувач зобов?язується компенсувати витрати, пов?язані з обслуговуванням житлового будинку, які виникли внаслідок надання користувачу права доступу та тимчасового обмеженого користування приміщенням квартири відповідно до Акту доступу та розподілу відповідальності.

Відповідно до умов п.1.3. цього договору під витратами, пов?язаними із обслуговуванням будинку, в умовах цього Договору, слід розуміти витрати Замовника будівництва на оплату ресурсів (водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, теплопостачання тощо), необхідних для функціонування будинку, а також витрат Обслуговуючої компанії на обслуговування житлового будинку та прибудинкової території (надалі за текстом - Витрати).

Згідно п 1.4. договору право доступу до квартири, надане користувачу підставі акту допуску, використовується ним виключно для тимчасового користування приміщенням квартири, а саме: для тимчасового перебування в ній та розміщення меблів, без права постійного чи тимчасового проживання в квартирі.

Тобто, користування відповідачем вказаним майном (квартирою) здійснювалося із відповідною метою, а не для проживання у ній.

Окрім того, вказаним договором визначено також і відповідальність за порушення погоджених сторонами умов, зокрема:

Згідно п.4.3, 4.4. договору користувач не має права здійснювати реконструкцію чи перепланування квартири, зміну конструктивних елементів квартири, тощо до моменту державної реєстрації права власності користувача на квартиру. У випадку виявлення протягом дії даного договору факту використання квартири з метою іншою, ніж визначено даним договором, порушення умов відшкодування витрат, або виявлення проведення робіт з реконструкції чи перепланування квартири, зміни конструктивних елементів квартири тощо, представники Обслуговуючої компанії за погодженням із Замовником будівництва мають право припинити подачу електроенергії, водопостачання та теплопостачання до квартири, та обмежити користувачу право доступу до квартири.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Мещаніновим Анатолієм Михайловичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича.

У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку прозалишення без змін рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року, окремих доводів щодо незаконності додаткового рішення суду апеляційна скарга не містить, тому додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року також необхідно залишити без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича підлягає залишенню без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року- залишенню без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: