Постанова від 09 грудня 2025 р. у справі №761/41991/23-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2025 року

справа № 761/41991/23-ц

провадження № 22-ц/824/6282/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач - Фонд державного майна України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до Фонду державного .майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Національною академією медичних наук України та громадянином України - ОСОБА_1 був укладений Контракт № 41-н від 01.07.2014 з керівником державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України».

У трудовій книжці позивача ( серія НОМЕР_1 ) було здійснено запис № 27 від 01.07.2014 про призначення його на посаду директора на умовах контракту - наказ НАМН від 01.07.2014 № 23-ос. Позивач працював на даній посаді згідно з контрактом по 18.05.2015 - запис у трудовій книжці позивача № 28 від 18.05.2015 про звільнення з займаної посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП, шляхом дострокового припинення контракту - наказ НАМН від 18.05.2015 № 12-ос.

Відповідно до контракту (п. 3.1.) за виконання обов`язків, передбачених контрактом керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених йому: посадового окладу в розмірі 3000,00 грн. та надбавки за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Позивачем укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 41-н від 01.07.2015 щодо припинення 18.05.2015 дії контракту за власним бажанням, але розрахунку при звільненні здійснено не було.

Станом на день подання позову позивачу так і не виплачено заробітну плату, визначену контрактом, за період липень 2014 - травень 2015 років - а тому порушення його трудових прав триває.

У зв`язку з Розпорядженням Кабінету міністрів України № 910-р від 14.10.2022 «Деякі питання управління об`єктами державної власності» та Переліком єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій і пакетів акцій (часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств, які передаються із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління фонду державного майна, відповідно до якого - ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» передано до сфери управління Фонду державного майна.

ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» фактично припинило свою діяльність, оскільки станом на момент подання позову залишок грошових коштів у касі підприємства та на розрахунковому рахунку в банку становив 0 грн.

Позивач просив суд зобов`язати Фонд державного майна України нарахувати та сплатити: заборгованість з невиплаченої заробітної плати у сумі 47236,42 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ; компенсацію днів невикористаної відпустки кількості 21 день - у сумі 3160,50 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ;

компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів сплати заробітної плати у розмірі 71312,55 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ;

компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів сплати компенсації за невикористані дні відпустки та зарплатню за травень 2015 року у розмірі 6844,80 грн. з усіма обов`язковими відрахуваннями до бюджету та ЄСВ. А також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходу відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що за час перебування на посаді у період: липень 2014 року - травень 2015 року позивачеві - відповідно до умов, визначених контрактом, мало бути нараховано та виплачена заробітну плату та надбавки.

ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» фактично припинило свою діяльність, оскільки станом на момент подання цієї позовної заяви залишок грошових коштів у касі підприємства та на розрахунковому рахунку в банку становив 0 грн.

Також встановлено, що ДП не ліквідоване, але наразі не проводить свою діяльність, про що свідчать фінансові показники ДП «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України».

Платники під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників.

Відсутність страхових внесків, даний факт підтверджує заборгованість із сплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку - згідно з наведеним розрахунком.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Фонду державного майна України зазначив про те, що ОСОБА_2 не надав доказів, які підтверджують існування заборгованості по заробітній платі та наявності невикористаної відпустки. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не підтверджують існування заборгованості із заробітної плати та наявність невикористаної відпустки позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Національної академії медичних наук України № 23-ос від 01.07.2014 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» з 01.07.2014 на умовах контракту (з випробувальним терміном з 01.07.2014 по 20.12.2014) (а.с. 87, 96-103).

Згідно з додатковою угодою № 1 від 18.05.2015 до контракту № 41-н від 01.07.2015, припинено з 18.05.2015 дію контракту (згідно з п. 5.2.г), укладеного 01.07.2014 № 41-н, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) (а.с. 88).

Відповідно до наказу Національної академії медичних наук України № 12-ос від 18.05.2015, достроково припинено строк дії контракту від 01.07.2014 № 41-н, та звільнено 18 травня 2015 року директора державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» ОСОБА_1 з займаної посади, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України, підпункт г) підпункт 5.2. контракту від 01.07.2014 № 41-н) (а.с. 89).

Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці позивача ( серія НОМЕР_1 ): запис № 27 від 01.07.2014 про призначення його на посаду директора на умовах контракту - наказ НАМН від 01.07.2014 № 23-ос; запис № 28 від 18.05.2015 про звільнення з займаної посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП, шляхом дострокового припинення контракту - наказ НАМН від 18.05.2015 № 12-ос (а.с. 82).

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 910-р Актом приймання-передачі від 06.12.2022 передано єдиний майновий комплекс державного підприємства «Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 37995314) із сфери управління Національної академії медичних наук України до сфери управління Фонду державного майна України (а.с. 145-148).

Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції від 01.10.2023, яка діяла на момент подачі позову) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівнику при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про дотримання позивачем строків звернення до суду, оскільки позивач звільнений у травні 2015 року, з позовом, останній звернувся у листопаді 2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є нагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду України в справі №755/12623/19 провадження № 14-47цс21 дійшла висновків, що на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 17 КЗпПУ пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 - V1 не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою ст. 233 КЗпПУ, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник і уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що надані позивачем докази, а саме довідка Пенсійного фонду 7 -ОК, Індивідуальні відомості про застраховану особу, оскільки надані документи не підтверджують існування заборгованості із заробітної плати та наявність невикористаної відпустки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2025 року.

Суддя-доповідач

Судді