Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №761/20967/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20967/25

Провадження № 2/761/7348/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва (надалі по тексту - КНК КДЦ), в якому просила суд:

-визнати дії відповідача Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва, які полягають у ненаданні запитуваної інформації, протиправними, протизаконними;

-зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва надати запитувану інформацію, а саме: копію у паперовій формі Плану реабілітації, складеного 20.08.2022 лікарем реабілітологом Петренко О.І. КНП КДЦ.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.01.2023 року вона звернулася до відповідача з інформаційним запитом з вимогою про надання інформації у паперовій формі, з послідуючим направлення поштовою кореспонденцією. Однак, ні у встановлений законодавством термін 5 днів, ні у подальшому в 2023 році запитувану нею інформацію відповідачем надано не було.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

15.08.2025 року через загальну канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому, відповідач, заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 . Свої заперечення обґрунтовує тим, що на запит позивачки від 20.01.2023 року №122 відповідачем було надано відповідь від 26.01.2023 №01/02-вих4. А тому, відсутні підстави вважати, що в діях відповідача є ознаки протиправності, оскільки, відповідь на інформаційний запит позивачки була надана в повному обсязі у передбачені законодавством строки.

22.08.2025 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої відповідач не надав доказів направлення поштою на її адресу відповіді від 26.01.2023 року №01/02-вих4.

29.09.2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вказано, що всі відповіді на запит позивачки відповідачем були надіслані поштою звичайним листом. У зв`язку з чим, до заперечення долучено скан-копію з журналу вихідної кореспонденції, де зазначено вихідний номер на запити позивачки від 20.01.2023 року №122.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що 20.01.2023 року позивачка звернулася до відповідача із інформаційним запитом, в якому просила надати у паперовій формі копію Плану реабілітації, складеного 20.08.2022 року лікарем реабілітологом Петренко О.І. КНП КДЦ.

В матеріалах справи міститься копія супровідного листа від 26.01.2023 року №01-02вих4 з направленням копії Плану реабілітації ОСОБА_1 , яку надав відповідач.

Позивачка заперечує отримання відповіді на свій запит і, як підтвердження, вважає, що відповідач не надав належних доказів відправлення такої відповіді.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повідомив, що відповідь від 26.01.2023 на запит ОСОБА_1 від 20.01.2023 року була направлена простою кореспонденцію. При цьому, відповідач надав скан-копію з журналу вихідної кореспонденції за 2023 рік на підтвердження факту направлення позивачці відповіді на запит.

Частина 2 ст. 34 Конституції України гарантує, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталася до відповідача з інформаційним запитом, керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частинами 1, 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Згідно із ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Пунктом 3.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначено, що урегульованість законами України (наприклад, законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про державну таємницю», «Про нотаріат», «Про аудиторську діяльність», «Про страхування», «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України) відносин з приводу певних категорій публічної інформації не звільняє розпорядників інформації від обов`язку забезпечувати доступ до неї з урахуванням вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

За змістом п. 9.5 вказаної постанови Пленуму відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов`язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення ч. 9 ст. 103 КАС України (на даний ч. 9 ст. 120 КАС України), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (п. 66 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270).

Аналізуючи норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», можна зробити висновок, що обов`язок розпорядника інформації, до якого направлено інформаційний запит, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

З огляду на зміст такого зобов`язання відповідь на запит особи повинна бути надана чітко відповідно до поставлених питань і доведена заявника обраним ним способом: поштою або засобами електронного зв`язку.

В спірних правовідносинах обов`язок повідомлення громадянина про наслідки розгляду його звернення має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) такої відповіді на адресу заявника.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 31.10.2023 у справі № 380/15723/22.

Єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності встановлюють Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 (далі - Правила №1000/5).

Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами (п. 1 розділу І Правил №1000/5).

Відповідно до п. 1 глави 7 розділу ІІІ Правил №1000/5 вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами.

Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства установи, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (із змінами) (далі - Правила №270).

У постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 802/211/16, від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15, від 25.06.2020 у справі № 802/1442/15, від 26.02.2021 у справі № 520/421/20 викладено правову позицію, відповідно до якої належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (п. 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.

Також у постановах від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15 та від 26.02.2021 у справі № 520/421/20 Верховний Суд звертав увагу на те, що реєстрація відповіді на звернення чи скаргу як вихідного документа у журналі реєстрації вихідної документації розпорядника інформації і присвоєння за фактом реєстрації вихідного номера не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом.

Як вже зазначалося вище, відповідач надав скан-копію з журналу вихідної кореспонденції за 2023 рік на підтвердження факту направлення позивачці відповіді на запит. Зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення позивачці відповідачем не надано так як відповідь на запит позивачці була направлена простою поштою, про що відповідач повідомив суд у запереченнях на відповідь на відзив.

Вказані обставини свідчать про відсутність будь-яких належних доказів своєчасного надання або направлення ОСОБА_1 відповіді на її запит від 20.01.2023 №122.

До відзиву на позовну заяву відповідачем було долучено копію супровідного листа від 26.01.2023 року №01-02вих4 з додатком до нього, а саме: у паперовій формі копія Плану реабілітації, складеного 20.08.2022 лікарем реабілітологом Петренко О.І. КНП КДЦ, адресованого ОСОБА_1 , які остання отримала разом із копією відзиву.

Разом з цим, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в п. 66 постанови від 31.10.2023 у справі № 380/15723/22, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію з огляду на те, що позивачка, отримала від відповідача копію відзиву на позовну заяву разом з додатком до нього - копією супровідного листа від 26.01.2023 №01-02вих4 та копією у паперовій формі Плану реабілітації, складеного 20.08.2022 лікарем реабілітологом Петренко О.І. КНП КДЦ, що містяться в матеріалах справи, слід прийти до висновку, що зміст, запитуваної інформації став відомим позивачці станом на час розгляду справи.

Таким чином, фактично інформаційний запит позивачки було розглянуто, однак, не доведено до відома у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку та строки.

Частина 2 ст. 16 ЦК України визначає способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одними з таких способів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивачка просить визнати дії відповідача протиправними, протизаконними, проте відповідач не є органом державної влади чи місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 прийшла до наступного висновку, а саме: застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними та протизаконними, оскільки, позивачка обрала неефективний спосіб захисту, що не призведе до відновлення її немайнових прав.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 40 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: