Рішення від 24 вересня 2025 р. у справі №757/58093/24-ц — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №757/58093/24-ц

Провадження №2/752/3931/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесниченка Максима Олексійовича про визнання протиправною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесниченка М. О. про визнання протиправною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтований тим, що її права порушені внаслідок неналежного виконання професійних обов`язків приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесниченком М. О., зокрема, не можливість отримання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір.

Так, її чоловіком - ОСОБА_2 за життя був створений літературний твір - книга «скрипка як система», що підтверджується самим примірником твору, який був надрукований у 2023 році на приватне замовлення, та за свідченнями осіб, які знали, що автором є її чоловік та можуть підтвердити процес написання такого твору, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

18 жовтня 2023 року ОСОБА_2 складений заповіт (посвідчений приватним нотаріусом Колесниченком М. О.), за яким все нерухоме і рухоме майно, а також все те на що матиме право за законом заповідач, він заповідає ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 .

13 лютого 2024 року заведена спадкова справа щодо майна померлого та станом на 17 вересня 2024 року спадкоємцем, який прийняв спадщину була ОСОБА_1

19 вересня 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесниченко М. О. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що не надано свідоцтво про державну реєстрацію авторського права на твір (документів що підтверджують право інтелектуальної власності померлого ОСОБА_2 на майно).

Позивачка вважає, що вказана постанова суперечить чинному законодавству України та порушує її право на отримання спадщини та унеможливлює подальше розпорядження правами на таку інтелектуальну власність, а також порушують волю померлого.

Зокрема, зазначає, що авторське право на твір «скрипка як система», авторства ОСОБА_2 , виникло з моменту створення такого твору та майнові авторські права на цей твір будуть діяти до 2095 року, а тому такі права можуть і мають бути успадкованими, що має підтверджуватись видачою свідоцтва про право на спадщину.

Зазначає, що частиною першою статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо). Частиною третьою статті 9 Закону передбачено, що для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Таким чином, свідоцтво про державну реєстрацію авторського права на твір не є обов`язковим документом для реалізації авторських прав, а авторське право не є майном, яке підлягає державній реєстрації в обов`язковому порядку. Тому відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо авторського права на твір на підставі відсутності свідоцтва про його реєстрацію або подання заявки на його реєстрацію є протиправним обмеженням прав спадкоємців та порушення волі спадкодавця.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати протиправною постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесниченка М. О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові авторські права на твір «скрипка як система» автора ОСОБА_2 та зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Колесниченка М. О. видати свідоцтво на право на спадщину щодо майнових авторських прав на твір «скрипка як система» автора ОСОБА_2 . Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

У червні 2025 року представник ОСОБА_5 - адвокат Гарбузко О. М. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси передбачені статтею 34 Закону України «Про нотаріат». Проте у переліку зазначеної статтею 34, відсутній обов`язок та можливість такої нотаріальної дії, як визнання тих чи інших фактів, їх реєстрація та надання свідоцтва про встановлення нотаріусом та зареєстрованого факту про право власності особи на незареєстроване майно/майнове право. Компетенція нотаріальної діяльності полягає в засвідченні вже встановлених та зареєстрованих фактів. Отже, належним способом захисту у такому випадку є визнання майнових прав на твір, а не визнання протиправною постановою приватного нотаріуса. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач на професійну правничу допомогу адвоката становить 10 000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2025 року справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, закривши підготовче провадження.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Ан І.М. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, в якій підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Гарбузко О.М. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив відмовити у задоволенні позову, враховуючи заперечення, викладені у відзиві.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який був чоловіком ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 ) за життя створений літературний твір - книга «скрипка як система», який у 2023 році надрукований на приватне замовлення.

18 жовтня 2023 року ОСОБА_2 складений заповіт, в якому останній розпорядився, що все його майно рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він матиме право за законом і що йому належатиме на день смерті, заповів ОСОБА_1 .

Заповіт посвідчений 18 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесниченком М. О. та зареєстрований в реєстре за № 4188.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 .

Із виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесниченком М. О. довідки про коло спадкоємців від 17 вересня 2024 року № 36/02-14 встановлено, що 13 лютого 2024 року заведена спадкова справа щодо майна померлого та станом на 17 вересня 2024 року спадкоємцем, який прийняв спадщину є ОСОБА_1

19 вересня 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесниченко М. О. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що не надано свідоцтво про державну реєстрацію авторського права на твір (документів що підтверджують право інтелектуальної власності померлого ОСОБА_2 на майно).

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до пункту 4.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; розповсюдженням об`єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої оригінали або інші примірники об`єктів авторського права та/або суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці способом, у тому числі першого продажу чи іншого першого відчуження оригіналів або інших примірників об`єкта авторського права та/або суміжних прав.

Визначення переліку прав інтелектуальної власності, які підлягають спадкуванню, має здійснюватися із врахуванням положень статей 1218 та 1219 ЦК України. Їх тлумачення, крізь призму наявності майнових та особистих немайнових прав інтелектуальної власності, дозволяє стверджувати, що спадкуватися можуть тільки майнові права.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб`єктів авторського права. Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. Суб`єктами майнових авторських прав можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об`єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема, літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі.

Згідно із частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо). За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, ім`я якої, як автора, зазначено у оригіналі або копії твору (презумпція авторства). Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб`єкт авторського права для повідомлення про свої майнові права може використовувати знак охорони авторського права, що складається з латинської літери «С», обведеної колом - ©, поряд з яким зазначаються ім`я (найменування) суб`єкта майнових прав на твір, рік першого опублікування твору.

Статтею 418 ЦК України передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із статтею 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Авторське право виникає у його автора в момент створення твору. Суб`єкти авторського права для повідомлення про свої майнові права можуть використовувати спеціальний знак, встановлений законом (стаття 437 ЦК України).

Відповідно до статті 442 ЦК України оприлюдненням твору вважається будь-яка дія, що вперше робить твір доступним для необмеженого кола осіб.

Згідно із статтею 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною першою статті 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Способами використання твору є: відтворення; включення до складеного твору; включення до іншого твору, крім складеного твору; розповсюдження примірників твору; імпорт примірників твору; здавання в найм або в позичку примірників твору; публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору. Цей перелік не є вичерпним.

Згідно із частиною другою статті 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права на твір, передбачені частиною першою цієї статті, може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу). Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб`єктом авторського права у межах набутих прав. Суб`єкт авторського права має право надати дозвіл на використання твору або розпоряджатися майновими правами на твір в інший спосіб, що не суперечить закону.

Статтею 423 ЦК України передбачено, що особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об`єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особистими немайновими правами автора є: право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо; право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом; право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору; право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора; право надати назву твору або залишити його без назви; право присвятити твір особі (особам), події або даті. Особисті немайнові права належать лише автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права на твір входять до складу спадщини. Особисті немайнові права автора не входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 201 ЦК України авторство віднесене до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством.

Отже, Закон України «Про авторське право і суміжні права» не передбачає обов`язкової реєстрації авторського права і видачі відповідного охоронного документу, який засвідчує ці авторські права, відповідно, спадкодавець не був зобов`язаний реєструвати авторські права та отримувати відповідний охоронний документ на об`єкт авторського права.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою та сьомою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, оскільки позивач прийняла спадщину, майнові авторські права переходять у спадщину, охоронний документ на об`єкт авторського права є необов`язковим, адже авторське право виникає з моменту створення відповідного об`єкту авторського права, а не з моменту реєстрації авторських прав на нього.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та четвертої статті 141 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем при зверненні до суду поставлено питання про стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У матеріалах справи міститься копія ордера на надання правничої (правової) допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000470, проте доказів укладення договору про надання професійної правничої допомоги та акт прийняття-передачу наданих послуг адвокатом суду не надано.

Отже, щодо судових витрат на правничу допомогу, суд оцінюючи надані позивачем докази, дійшов висновку про відмову у відшкодуванні судових витрат позивачу у розмірі 20000,00 грн, оскільки позивач не надала доказів щодо обсягу виконаних робіт адвокатом та їх вартості, що сплачена, а саме документ на підтвердження сплати правової допомоги позивачем не наданий, тобто позивач не навела жодного належного доказу понесення нею витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесниченка Максима Олексійовича про визнання протиправною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесниченка Максима Олексійовича про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові авторські права на твір «скрипка як система» автора ОСОБА_2 .

Зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Колесниченка Максима Олексійовича видати свідоцтво на право на спадщину щодо майнових авторських прав на твір «скрипка як система» автора ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесниченко Максим Олексійович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 25.09.2025.

Суддя О. Б. Кокошко