Постанова від 30 грудня 2025 р. у справі №640/25077/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/25077/20 Головуючий у 1 інстанції: Костенко Г.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Магазин №1715 "Госптовари" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Магазин №1715 "Госптовари" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність посадової особи Головного управління Державні податкової служби у місті Києві - територіального органу Державної податкової служби України Пруднікової Ельвіри Миколаївни щодо виконання вимог положень підрозділу 2 розділу ХХ пункту 73 Перехідних положень Податкового кодексу України зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 року №466-IХ, який набув чинності 23 травня 2020 року, про здійснення перерахунку за місцем реєстрації платника податку суми штрафу, після звернення із заявами від 04.08.2020 року за вихідним №040820 та від 27.08.2020 року за вихідним №270820;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві вчинити дії, визначені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 року, який набув чинності 23 травня 2020 року, негайно здійснити перерахунок суми штрафних санкцій, вказаних у податковому повідомленні-рішенні від 18.08.2020 року №0735921207.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо нездійснення перерахунку суми штрафу, застосованого згідно з податковим повідомленням - рішенням від 18.08.2020 року №0735921207, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у місті Києві здійснити перерахунок суми штрафу застосованого до Приватного акціонерного товариства "Магазин №1715 "Госптовари" згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2020 року №0735921207, з урахуванням розміру штрафу, встановленого пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що, зважаючи на набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №640/15343/19, сума грошового зобов`язання, визначеного вказаним рішенням є узгодженою, а тому підстави для здійснення перерахунку грошового зобов`язання відсутні.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 липня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Головне управління ДФС у м. Києві/ГУ ДФС у м. Києві), правонаступником якого на даний час є Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач та/або Головне управління ДПС у м. Києві/ГУ ДПС у м. Києві) було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0612411207, яким було встановлено порушення Приватним акціонерним товариством "Магазин №1715 "Госптовари" пп.54.3.3., п.54.3 ст.54 гл.4, розд. II Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами), визначених п.201.10 ст.201 та п.120 ст. 120-1 ПК України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за 2017 - 2018 р.р., Вказаним податковим повідомленням-рішенням М60612411207 від 23.07.2019 року Головне управління ДФС у м. Києві по відношенню до Товариства було застосовано спірні штрафні санкції у загальному розмірі 29680,21 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/15343/19 від 30.06.2020 року адміністративний позов ПрАТ "Магазин № 1715 "Госптовари" задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23.07.2019 № 0612411207 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 49,37.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/15343/19 від 05.10.2020 року апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Магазин №1715 «Госптовари" та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Магазин № 1715 "Госптовари" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення були залишені без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 залишено без змін.

23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX, яким доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73, який передбачає перерахунок суми штрафів за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу в разі, якщо станом на дату набрання чинності цим Законом, грошові зобов`язання є неузгодженими.

Позивач зазначив, що станом на момент набрання чинності Законом №466-ІХ податкове повідомлення-рішення від 23.07.2019 № 0612411207 було оскаржено в судовому порядку, відповідач мав вчинити перерахунок грошових зобов`язань, визначених таким рішенням, чого ним вчинено не було, а відтак, таке рішення не створює будь-яких правових наслідків для цілей виникнення узгоджених податкових зобов`язань та, відповідно, податкового боргу, який виник із обставин нарахування зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 23.07.2019 № 0612411207.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нездійснення перерахунку суми штрафу, застосованого згідно з податковим повідомленням - рішенням від 18.08.2020 року №0735921207, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзацом 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній починаючи з 01.01.2017) передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0635181206) встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

23 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466-ІХ).

Вказаним законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73.

Відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2019, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців" від 14.07.2020 №786-IX (далі - Закон №786-IX, набрав чинності 08.08.2020) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр "відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу" доповнено словами "та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної", а слова і цифри "до 31.12.2019" замінено словами "до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або"; в абзаці першому цифри і слова "2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень" замінено цифрами і словами "1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень".

За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягає застосуванню до штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до дати набрання чинності законом № 466-ІХ, за наведених у цій же нормі умов.

Внесення змін Законом №786-IX до наведеної норми підтверджує послідовний підхід законодавця, за яким платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного суду від 10.09.2020 у справі № 520/3188/19 та від 15.07.2021 у справі №580/2729/19.

Таким чином, на даний час чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до набрання чинності Законом №466-ІХ за наведених у цій же нормі умов.

Отже, з огляду на зміну правового регулювання спірних правовідносин необхідно встановити статус штрафних санкцій, а саме: є вони узгодженні або ні станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", що є ключовими для вирішення цієї справи.

Так, положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаються грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

У Законі №466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому, воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, законодавцем не передбачено.

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме: для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №520/3188/19.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 23.05.2020 - дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2019 № 0635181206 було неузгодженим, оскільки, адміністративна справа щодо визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення перебувала на розгляді в Шостому апеляційному адміністративному суді і лише 30.09.2020 судом було прийнято постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції.

Окрім того, грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2020 року №0735921207 станом на 23.05.2020 позивачем сплачено не було.

Таким чином, враховуючи, що станом на 23.05.2020 грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2020 року №0735921207 було не узгоджено та не сплачено позивачем, зазначаючи про відсутність підстав для здійснення перерахунку податкового повідомлення-рішення від 18.08.2020 року №0735921207, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення такого перерахунку.

Враховуючи вищезазначене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, визнав протиправною бездіяльність ГУ ДПС у місті Києві щодо нездійснення перерахунку суми штрафу, застосованого згідно з податковим повідомленням - рішенням від 18.08.2020 року №0735921207, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та зобов`язав Головне управління ДПС у місті Києві здійснити перерахунок суми штрафу застосованого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №1715 Госптовари» згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2020 року №0735921207, з урахуванням розміру штрафу, встановленого пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Магазин №1715 "Госптовари" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.