Рішення від 31 грудня 2025 р. у справі №580/11987/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2026 року справа № 580/11987/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка полягає у відмові в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами ОСОБА_1 ;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення на підставі підпункту “г” п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” у зв`язку з сімейними обставинами відповідно до абз. п. 13 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” прийнявши відповідне рішення щодо звільнення у зв`язку з сімейними обставинами та виключення його зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що до рапорту про звільнення з військової служби позивач надав достатньо доказів для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд, однак відповідач протиправно його відхилив.

Ухвалою від 30 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

25.09.2025 позивач подав рапорт на ім`я командира Військовій частині НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі п.п. “г” п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю – ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи.

До рапорту позивач додав копії документів: копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 виданого 16 грудня 2005 року на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 22.06.1989 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію довідки МСЕК серія 12 ААБ № 464400 від 28.08.2019, ОСОБА_2 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 від 16.10.2019, ОСОБА_2 на 1 арк; нотаріально посвідчену копію висновку № 199 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 22.08.2025 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію висновку ЛКК № 199 від 22.08.2025 на 1 арк.; - нотаріально посвідчену копію свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 08.10.1987 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію довідки МСЕК серія 12 ААА № 197941 від 11.02.2016, ОСОБА_3 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення серія НОМЕР_5 від 19.02.2016, ОСОБА_3 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення серія НОМЕР_6 від 21.03.2016 ОСОБА_3 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 від 12.11.1969, ОСОБА_4 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00053022766 від 14.08.2025 на 2 арк.; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_8 від 13.08.2025 на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_9 від 18.08.2025 на 1 арк.; копію довідки Форма 5 № 4926 від 27.08.2025 на 1 арк.; оригінал акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 23.09.2025 на 1 арк.

За наслідками розгляду рапорту, 26.09.2025 року з реєстраційним номером 11751/р СЕДО в застосунку “Армія+” ОСОБА_1 отримав письмову відмову у звільненні. Причина відхилення: “законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійний основі, та про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення, що не кореспондує із цілями підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ”.

Бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами, позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” № 2232-XII від 25.03.1992 (далі – Закон № 2232-XII). Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави припинення контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

При цьому, пункт перший визначає підстави для звільнення таких військовослужбовців мирний час, а другий пункт - під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану), а пункт третій - під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.

Згідно з підпунктом “г” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції, яка діяла на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)

Відповідно до п. 3 ч. 12 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, під час дії воєнного стану, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Таким чином, підставою для звільнення військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану є необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.

Отже, визначальною ознакою для звільнення позивача з військової служби у спірних правовідносинах є обставина необхідності здійснення постійного догляду позивачем за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Суд встановив, що відмова відповідача мотивована відсутністю документального підтвердження наявності підстав для звільнення військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану за сімейними обставинами.

Як встановив вище суд, до рапорту позивач додав довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 464400 від 28.08.2019, яка не містить відомостей про необхідність постійного догляду.

Суд врахував, що позивач додав до рапорту про звільнення з військової служби висновок від 28.08.2025 № 199 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 22.08.2026.

Таким чином, вказаний висновок визначає рекомендацію щодо догляду виключно на строк визначений у ньому.

При цьому, підпункт “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” визначає, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.

Суд також зазначає, що рекомендація догляду не тотожне поняттю “потребує постійного догляду”, позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається імперативно, без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Таким чином, висновок № 199 (за формою № 080-4/о) не може слугувати підставою для звільнення позивача з військової служби у спірних правовідносинах.

Така позиція суду відповідає висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23.

Щодо висновку КНП “Рижанівська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини” від 22.08.2025 № 199 суд зазначає таке.

Відповідно до вказаного висновку, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду за станом здоров`я. Діагноз: Розповсюджений остеохондроз хребта, переважно шийного та поперекового відділів, сколіоз, ускладнені килами міжхребцевих дисків С5-С6, С6-С7 у вигляді стійко вираженого первікокраніального синдрому з цереброваскулярною недостатністю в ВБК, стійкий цефалгічний, виражений вестибуло-атактичний синдром зі значними координаторними порушеннями, артерії та гіпоплазії виражений астено-невротичний синдром на фоні гіпоплазії правої передньої мозкової інтракраніального сегменту лівої хребцевої артерії з наявністю атеросклеротичної хребта, спондилоартроз бляшки в надбіфукарційному відділі лівої ВСА. Спондильоз грудного відділу дуального ПВХ ускладнений килами м/х дисків L4-L5, L5-813 компресією СМК та правої сака. З стійким корінцевим больовим синдромом, помірно- вираженим парезом згиначів ступні, що значно порушує функцію ходи, виражені вертебро-статичні та вертебро-динамічні порушення, порушення функції тазових органів по типу почащеного сечовипускання.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 (далі – Критерії № 1338).

Відповідно до пп. 13 п.1 Критеріїв № 1338 особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування, зокрема у випадку визначення потреби в постійному сторонньому догляді та інших соціальних послугах.

Таким чином, визначення потреби в постійному сторонньому нагляді визначає експертна команда.

В свою чергу, єдиний механізм організації експертизи тимчасової втрати працездатності осіб в окремих випадках, за яких медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066, не формується, а також повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики визначає Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності затверджений наказом МОЗ України від 09.04.2008 № 189 (далі – Наказ № 189).

Відповідно до розділу ІІ Наказу № 189 під час здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючий лікар суб`єкта господарювання на підставі даних всебічного медичного обстеження пацієнта, ураховуючи ступінь функціональних порушень органів та систем, характер та перебіг патологічного процесу, умови праці:

1) приймає рішення про формування (видачу) документів про тимчасову непрацездатність: формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність відповідно до вимог Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066; видачу інших документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог цього розділу;

2) здійснює комплексну оцінку порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу;

У разі наявності в пацієнта станів або захворювань, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, лікуючий лікар суб`єкта господарювання формує електронне направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи в електронній системі для оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Наказу № 189 до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання). Здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності.

5) надає керівнику суб`єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу II цього Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладання дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи;

6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Наказу № 189 лікарсько-консультативна комісія видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”;

- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Суд також врахував, що наказом від 31.07.2013 № 667 Міністерство охорони здоров`я України затвердило Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу. Вказана інструкція встановлює підстави для видачі ЛКК висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.

З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та експертною командою суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується виключно експертною командою. В той час, як лікарсько-консультативна комісія видає документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи. Необхідність постійного стороннього догляду може бути встановлено за висновком лікарсько-консультативної комісії виключно стосовно хворої дитини або щодо особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.

З урахуванням зазначеного, суд зауважує, що наданий позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії КНП “Рижанівська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини” від 22.08.2025 № 199 закладу охорони здоров`я не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю позивача, оскільки уповноваженим органом стосовно підтвердження цього факту за зазначеними у висновку діагнозами є інша установа.

Суд врахував, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до рапорту про звільнення висновку експертної команди, яким була б підтверджена необхідність постійного догляду за його матір`ю, що свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом “г” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII.

Суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.01.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК