Рішення від 31 грудня 2025 р. у справі №460/14178/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 січня 2026 року м. Рівне№460/14178/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2024 року по 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на 28.02.2025;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2024 року по 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на 28.02.2025 з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Постанови №44;

зобов`язати відповідача здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати та нарахувати і виплатити компенсацію на відповідний рахунок;

зобов`язати відповідача оподаткувати нараховану суму належного грошового забезпечення за ставкою військового збору 1,5%

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 28.02.2022 по 28.02.2025 рік включно. В подальшому переведений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 №59 позивача було виключено із списків особового складу військової частини. Позивач зазначає, що є учасником бойових дій та вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у тому, що на момент його виключення із списків особового складу частини відповідач не провів розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яку позивач за період з 2024-2025 роки не використав. На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не подав, причини не подання суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 у період з 28.02.2022 по 28.02.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 №59 (по стройовій частині), ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, з 28.02.2025 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У вказаному наказі зазначено, що позивач: відпустку передбачену статтею 16-2 Закону України “Про відпустки"' та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2024, 2025 роки не використав. Основну щорічну відпустку за 2022 рік використав 10 (десять) днів. Основну щорічну відпустку за 2023 рік не використав. Основну щорічну відпустку за 2024 рік використав 15 (п`ятнадцять) днів. Основну щорічну відпустку за 2025 рік не використав.

Як зазначив позивач, при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, з 28.02.2025 відповідача протиправно не виплатив компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Наказом Міністра оборони України затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок № 260).

Так, відповідно до пункту 1, 3, 6 розділу XXXI Порядок №260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Аналіз наведених вище норм, на які позивач покликається як на правову підставу свого позову, дає можливість зробити висновок, що компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки виплачується військовослужбовцю під час звільнення з військової служби, а не при зміні місця проходження цієї служби.

Суд зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 59 від 28.02.2025 позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із подальшим направленням його до нового місця служби. Отже, позивач не звільнений з військової служби, а продовжує її проходження в іншому підрозділі.

Оскільки позивач є особою, яка проходить військову службу, а грошова компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій передбачена у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби, заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними.

Крім того, на даний час не можливо констатувати, що у разі звільнення позивача з військової служби грошова компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій не буде йому виплачена в добровільному порядку тією військовою частиною, в якій він проходить військову службу перед звільненням з лав Збройних Сил України.

Також при розгляді даної справи судом не враховуються висновки Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18, оскільки у справі №620/4218/18 Верховний Суд дійшов висновку про наявність у особи права на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій після звільнення з військової служби.

У даній же справі позивач є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу за новим місцем служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Тобто не зважаючи на те, що з 28.02.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, позивач не був звільнений з військової служби, а продовжив її проходження, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що як невикористані ним відпустки (частини відпустки) так і відповідна компенсація мають надаватись йому за новим місцем військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах передбачено, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки, суд вважає, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд не вирішує, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Повний текст рішення складений 01.01.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО