Рішення від 31 грудня 2025 р. у справі №460/19972/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 січня 2026 року м. Рівне№460/19972/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач 1), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29.09.2025 року № 172050006240 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати позивачу з 25.08.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування позовних вимог стверджує, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), має більше 30 років стажу та постійно проживала у зоні радіоактивного забруднення. У зв`язку з чим, 25.08.2025 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням відповідача 1 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з не проживанням на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Вважає відмову відповідача 1 протиправною та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач 1 правом на подання відзиву скористався. Заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач 25.08.2025 звернувся до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на умовах статті 55 Закону №796-ХІІ. Ним за принципом екстериторіальності розглядалася вказана заява та додані до неї документи та 29.09.2025 рішенням відмовлено у призначенні пенсії, оскільки період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 місяць, що не відповідає вимогам ст. 55 Закону №796. Просить суд позовну заяву залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 25.11.2025 залучено до участі в даній справі другого відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач - 2).

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини, встановлені судом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується довідкою від 22.03.2024 №1029, виданою Рівненською обласною державною адміністрацією.

25.08.2025 позивачем до територіального управління ПФУ подано заяву про призначення пенсії за віком на умовах ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням від 29.09.2025 №172050006240 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зазначено, що загальний стаж складає 34 роки 8 місяців 26 днів. Не зараховано до загального страхового стажу період з 14.04.2000 по 15.05.2000, оскільки в трудовій книжці номер наказу на прийняття та дата та номер наказу про звільнення дописані іншим чорнилом. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.1993 – 1 місяць. До періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди: з 26.04.1986 по 28.07.1987, оскільки відповідно до диплому НОМЕР_1 від 28.07.1987, заявниця навчалась на території, яка не віднесена до радіоактивно забруднених територій; період роботи з 03.09.1987 по 01.09.1993 в колгоспі «Зоря комунізму», оскільки відсутня інформація про місцезнаходження організації на території радіоактивного забруднення. Також зазначив, що факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення в періоди з 26.04.1986 по 31.12.1992 не може бути підтверджено судовим рішенням. Враховуючи вищезазначене ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не виконана умова проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення – 3 роки станом на 01.01.1993.

Не погоджуючись з рішенням відповідача 1 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період (абзац 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII).

Із аналізу наведеної правової норми слідує, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно статті 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до вказаного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» іншими актами законодавства.

З матеріалів справи слідує, що позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Таким чином, вказаними вище положеннями Порядку №22-1 чітко відображено які саме документи засвідчують особливий статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Підтвердження іншими документами такого статусу, як і визначення права на призначення пенсії за віком із зниженням відповідного пенсійного віку з урахуванням інших відомостей – не передбачено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 №501 (далі – Порядок №501), передбачено, що Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З аналізу наведених норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Довідки про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17 та від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а.

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) сторонами не заперечується.

Вказане вище спростовує доводи відповідача 1 щодо не підтвердження позивачем факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 років.

При цьому згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 28.11.2024 №2024/014365042 ОСОБА_1 з 28.11.2024 зареєстрована в с. Чудля Вараського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Дипломом серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач в період з 01.09.1984 по 28.07.1987 навчалася в м. Львові.

Довідкою філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» №586 від 05.11.2024 підтверджується, що позивач проходила виробничу практику в тепличному гідропонному комбінаті Ровенської АЕС з 01.09.1986 по 22.11.1986.

Довідкою Володимирецької селищної ради №284 від 17.05.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проживала в селі Чудля Володимирецького (Вараського) району Рівненської області з 31.05.1969 по 28.08.1987.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.06.2025 в справі №556/641/25 (номер 2-о/556/145/2025) встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 без реєстрації в селі Чудля Володимирецького (нині Вараського) Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення в періоди: - з 26.04.1986 року по 02.09.1987 року (один рік чотири місяці п`ять днів);

- 05-06.09.1987 року (два дні), 12-13.09.1987 року (два дні), 19-20.09.1987 року (два дні), 26-27.09.1987 року (два дні);

- 03-07.10.1987 року (п`ять днів), 10-11.10.1987 року (два дні), 17-18.10.1987 року (два дні), 24-25.10.1987 року (два дні), 31.10.1987 року (один день):

- 01.11.1987 року (один день), 07-08.11.1987 року (два дні); 14-15.11.1987 року (два дні), 21-22.11.1987 року (два дні), 28-29.11.1987 року (два дні);

- 05-06.12.1987 року (два дні); 12-13.12.1987 року (два дні), 19-20.12.1987 року (два дні);

- 01-03.01.1988 року (три дня); 07-10.01.1988 року (4 дня) 30-31.01.1988 року (два дні);

- 13-14.02.1988 року (два дні); 27-28.02.1988 року (два дні);

- 05-08.03.1988 року (в святкові дні чотири дні), 12-13.03.1988 року (два дні), 19-20.03.1988 року (два дні), 26-27.03.1988 року (два дні);

- 02-03.04.1988 року (два дні); 09-10.04.1988 року (два дні),16-19.04.1988 року (на свято Пасхи - чотири дні), 23-24.04.1988 року (два дні), 30.04.1988 року (один день);

- 01-02.05.1988 року (два дні); 07-09.05.1988 року (три дні), 14-15.05.1988 року (два дні), 21-22.05.1988 року (два дні), 28-29.05.1988 року (два дні);

- 04-05.06.1988 року (два дні), 11-12.06.1988 року (два дні), 25-26.06.1988 року (два дні);

- 09-10.07.1988 року (два дні), 23-24.07.1988 року (два дні);

- 06-07.08.1988 року (два дні), 13-14.08.1988 року (два дні), 20-21.08.1988 року (два дні), 27.08.1988 року по 21.09.1988 року (відпустка та вихідні двадцять шість днів), 24-25.09.1988 року (два дні);

- 01-09.10.1988 року (вихідні та святкові дні дев`ять днів); 15-16.10.1988 року (два дні), 22-23.10.1988 року (два дні), 29-30.10.1988 року (два дні);

- 05-08.11.1988 року (святкові та вихідні дні- чотири дні; 12-13.11.1988 року (два дні), 19-20.11.1988 року (два дні), 26-27.11.1988 року (два дні);

- 03-04.12.1988 року (два дні), 10-11.12.1988 року (два дні); з 24-25.12.1988 року (два дні);

- 01-08.01.1989 року (святкові вісім днів); 28-29.01.1989 року (два дні);

- 11-12.02.1989 року (два дні); 25-26.02.1989 року (два дні);

- 04-08.03.1989 року (святкові та вихідні дні- п`ять днів); 11-12.03.1989 року (два дні), 18-19.03.1989 року (два дні), 25-26.03.1989 року (два дні);

- 01-02.04.1989 року (два дні), 08-09.04.1989 року (два дні), 15-16.04.1889 року (два дні), 22-23.04.1989 року (два дні), з 29-30.04.1989 року (свято Пасхи та святкові дні - два дні);

- 01-09.05.1989 року (дев`ять днів); 13-14.05.1989 року (два дні), 20-21.05.1989 року (два дні), 27-28.05.1989 року (два дні);

- 03-04.06.1989 року (два дні), 17-18.06.1989 року (два дні);

- 01-02.07.1989 року (два дні), 15-16.07.1989 року (два дні); 29-30.07.1989 року (два дні);

- 12-13.08.1989 року (два дні), з 19.08.1989 року по 13.09.1989 року (відпустка та вихідні - двадцять шість днів);

- 16-17.09.1989 року (два дні), 23-24.09.1989 року (два дні), 30.09.1989 року (один день);

- 01.10.1989 року (один день), 07-08.10.1989 року (два дні); 14-15.10.1989 року (два дні), 21-22.10.1989 року (два дні), 28-29.10.1989 року (два дні);

- 04-08.11.1989 року (святкові дні п`ять днів); 11-12.11.1989 року (два дні), 18-19.11.1989 року (два дні), 25-26.11.1989 року (два дні);

- 02-03.12.1989 року (два дні) , 16-17.12.1989 року (два дні);

- 01-07.01.1990 року (святкові сім днів), 20-21.01.1990 року (два дні);

- 03-04.02.1990 року (два дні), 17-18.02.1990 року (два дні) ;

- 03-04.03.1990 року (два дні), 08-11.03.1990 року (чотири дні), 17-18.03.1990 року (два дні), 24-25.03.1990 року (два дні), 31.03.1990 року (один день);

- 01.04.1990 року (один день), 07-08.04.1990 року (два дні); 14-15.04.1990 року (два дні), 21-22.04.1990 року (два дні), 28-29.04.1990 року (два дні);

- 01-09.05.1990 року (дев`ять днів); 12-13.05.1990 року (два дні), 19-20.05.1990 року (два дні), 26-27.05.1990 року (два дні);

- 02-03.06.1990 року (два дні); 16-17.06.1990 року (два дні); 30.06.1990 року 01.07.1990 року (два дні);

- 14-15.07.1990 року (два дні), 28-29.07.1990 року (два дні);

- 02-19.08.1990 року (відпустка з вихідним вісімнадцять днів), 25-26.08.1990 року (два дні);

- 01-02.09.1990 року (два дні), 08-09.09.1990 року (два дні), 15-16.09.1990 року (два дні); 22-23.09.1990 року (два дні), 29-30.09.1990 року (два дні);

- 06-07.10.1990 року (два дні), 13-14.10.1990 року (два дні); 20-21.10.1990 року (два дні), 27-28.10.1990 року (два дні);

- 03-04.11.1990 року (два дні), 07-11.11.1990 року (п`ять днів); 17-18.11.1990 року (два дні), 24-25.11.1990 року (два дні) ;

- 01-02.12.1990 року (два дні), 08-09.12.1990 року (два дні); 22-23.12.1990 року (два дні);

- 01-07.01.1991 року (святкові сім днів) ), 19-20.01.1991 року (два дні);

- 09-10.02.1991 року (два дні); 23-24.02.1991 року (два дні);

- 02-03.03.1991 року (два дні), 08-10.03.1991 року (три дні), 16-17.03.1991 року (два дні), 23-24.03.1991 року (два дні), 30-31.03.1991 року (два дні);

- 06-07.04.1991 року (два дні), 13-14.04.1991 року (два дні), 20-21.04.1991 року (два дні), 27-28.04.1991 року (два дні);

- 01-09.05.1991 року (дев`ять днів); 11-12.05.1991 року (два дні), 18-19.05.1991 року (два дні), 25-26.05.1991 року (два дні);

- 01-02.06.1991 року (два дні), 08-09.06.1991 року (два дні); 22-23.06.1991 року (два дні);

- 06-07.07.1991 року (два дні), 20-21.07.1991 року (два дні);

- 03-04.08.1991 року (два дні), 10-11.08.1991 року (два дні), 17-18.08.1991 року (два дні), з 24.08.1991 року по 18.09.1991 року (відпустка з вихідними двадцять шість днів);

- 21-22.09.1991 року (два дні), 28-29.09.1991 року (два дні);

- 05-06.10.1991 року (два дні), 12-13.10.1991 року (два дні); 19-20.10.1991 року (два дні), 26-27.10.1991 року (два дні);

- 02-03.11.1991 року (два дні), 07-10.11.1991 року (чотири дні); 16-17.11.1991 року (два дні), 23-24.11.1991 року (два дні), 30.11.1991 року (один день);

- 01.12.1991 року (один день), 07-08.12.1991 року (два дні); 21-22.12.1991 року (два дні);

- 01-07.01.1992 року (два дні), 18-19.01.1991 року (два дні);

- 01-02.02.1992 року (два дні); 15-16.02.1992 року (два дні), 29.02.1992 року (один день);

- 01.03.1992 року (один день), 07-09.03.1992 року (три дні), 14-15.03.1992 року (два дні), 21-22.03.1992 року (два дні), 28-29.03.1992 року (два дні);

- 04-05.04.1992 року (два дні); 11-12.04.1992 року (два дні), 18-19.04.1992 року (два дні), 25-26.04.1992 року (два дні);

- 01-10.05.1992 року (десять днів); 16-17.05.1992 року (два дні), 23-24.05.1992 року (два дні), 30-31.05.1992 року (два дні);

- 06-07.06.1992 року (два дні), 20-21.06.1992 року (два дні);

- 04-05.07.1992 року (два дні), 18.07.1992 року по 12.08.1992 року (відпустка з вихідними - двадцять шість днів), 15-16.08.1992 року (два дні), 22-23.08.1992 року (два дні), 29-30.08.1992 року (два дні);

- 05-06.09.1992 року (два дні), 12-13.09.1992 року (два дні), 19-20.09.1992 року (два дні), 26-27.09.1992 року (два дні);

- 03-04.10.1992 року (два дні), 07-11.10.1992 року (п`ять днів), 17-18.10.1992 року (два дні), 24-25.10.1992 року (два дні), 31.10.1992 року (один день);

- 01.11.1992 року (один день), 07-09.11.1992 року (три дні), 14-15.11.1992 року (два дні), 21-22.11.1992 року (два дні), 28-29.11.1992 року (два дні);

- 05-06.12.1992 року (два дні), 19-20.12.1992 року (два дні), 31.12.1992 року (один день).

- з 13.01.1995 року по 12.01.1998 року (три роки).

В силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України зазначене вище рішення мало враховуватися відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

Разом з тим, зі змісту заяв по суті, судом встановлено, що таке рішення Пенсійним органом при розгляді заяви позивача не враховано.

З огляду на викладене, та з урахуванням усіх обставин справи, суд дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше 3 років.

Щодо не врахування періоду роботи з 14.04.2000 по 15.05.2000 до страхового стажу позивача у зв`язку з тим, що номер наказу про прийняття та дата та номер наказу про звільнення з роботи в трудовій книжці позивача дописані іншим чорнилом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, нормами вказаного Порядку чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Як вже зазначалося вище по тексту рішення, період роботи з 14.04.2000 по 15.05.2000 не зараховано до страхового стажу позивача у зв`язку з тим, що номер наказу про прийняття та дата та номер наказу про звільнення з роботи в трудовій книжці позивача дописані іншим чорнилом.

Вказане свідчить про недоліки заповнення трудової книжки позивача.

Разом з тим, записи трудових книжок позивача є чіткими, послідовними, не містять виправлень, спосіб внесення записів у трудові книжки позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача.

Факт заповнення записів трудової книжки іншим чорнилом не може покладати на позивача тягар додаткової відповідальності за можливі недоліки у веденні кадрової документації допущені роботодавцем, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відтак, позивач, як найманий працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Наведене в сукупності свідчить про те, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення, протиправно не враховано періоди трудової діяльності позивача з 14.04.2000 по 15.05.2000 до його страхового стажу в повному обсязі, а тому такі періоди підлягають врахуванню.

Оскільки рішенням ГУ ПФУ в м. Києві №172050006240 від 29.09.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав не підтвердження факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 років, що спростовується вищенаведеним, то суд дійшов висновку, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд зауважує, що позаяк дотримання позивачем інших необхідних умов для призначення даного виду пенсії не є спірним у даній справі, то позовні вимоги в частині зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також підлягають задоволенню.

Разом з тим, варто зазначити, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV визначено Порядком №22-1.

При цьому, починаючи з 30.03.2021, набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", якою передбачено, зокрема, застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення / перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.

Зазначена технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

В силу приписів Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін):

- пункт 1.1. розділу І – заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію);

- пункт 4.1. розділу IV – заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію;

- пункт 4.2. розділу IV – після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Зі змісту викладених положень слід дійти висновку про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в м. Києві, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в м. Києві.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

У той же час, за правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії.

Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.

Не є спірним у справі, що заяву про призначення пенсії позивачем подано до територіального органу Пенсійного фонду за місцем його проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Подана заява, з урахуванням принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яке прийняло оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії.

При цьому, після ухвалення спірного рішення електронна пенсійна справа позивача, отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві для розгляду заяви про призначення пенсії, передана засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке б, у разі прийняття щодо позивача рішення про призначення пенсії, було зобов`язане здійснювати виплату такої пенсії.

Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону, тим самим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд зазначає, що у цій справі повноваження відповідачів не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб`єктів владних повноважень – призначити та виплачувати позивачу пенсію.

Враховуючи положення п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія позивачу повинна бути призначена з 25.08.2025 року (дати звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії).

При цьому, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що оцінка таких обставин не має вирішального значення для правильного вирішення спору по суті.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи частково довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 605,60грн, сплачена відповідно до квитанції від 31.10.2025 року №1541898871, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29.09.2025 № 172050006240 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 25.08.2025 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 14.04.2000 по 15.05.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.08.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 14.04.2000 по 15.05.2000.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір у сумі 605,60грн (шістсот п`ять гривень, 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 січня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Т.О. Комшелюк