Рішення від 31 грудня 2025 р. у справі №440/15427/24 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15427/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з моменту звернення за перерахунком пенсії, а саме з 15.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його пільговий стаж за списком № 1 складає 15 років 9 днів, що є достатнім для перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.01.2025 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на адміністративний позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що пенсійним органом правомірно визначено страховий стаж позивача тривалістю 26 років 03 місяці 09 днів; стаж за списком № 1 - 11 років, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Дослідивши письмові докази суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.09.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

15.11.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо перерахунку пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.12.2024 року позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Зазначено, що при обчисленні пенсії до уваги взято страховий стаж тривалістю 26 років 03 місяці 09 днів (включно по 31.05.1999), в тому числі додатковий стаж за списком №1 - 11 років. Коефіцієнт стажу становить 0,26250. Заробітну плату враховано нулями, оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня довідка про заробітну плату за 60 місяців до 01.07.2000 року (коефіцієнт заробітної плати - 0).

Не погодившись із відмовою відповідача в зарахуванні до пільгового стажу за списком №1 періодів навчання та служби в Радянської армії та обчисленням розміру пенсії за віком на пільгових умовах без урахування статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно із абзацом 3 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці") така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Судом встановлено, що пенсійним органом визнається факт наявності у позивача пільгового стажу за списком №1 - 11 років.

При цьому, згідно доводів позивача до його пільгового стажу роботи за списком № 1 не зараховані періоди навчання позивача з 01.09.1982 року по 15.09.1985 року, з 27.11.1985 року по 17.03.1986 року, з 30.04.1986 року по 24.06.1986 року та служби в Радянській Армії з 31.10.1986 року по 27.11.1988 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Позивач проходив строкову військову службу з 31.10.1986 року по 27.11.1988 року, тобто на час існування СРСР та відповідного нормативно правового регулювання спірних правовідносин.

У вказаний період діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 04.08.1956 року №1044 (надалі - Положення 1044) та "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590 (надалі - Положення 590).

Підпункт "и" та підпункт "к" ч. 1 ст. 109 Положення 1044, а також підпункт "и" та підпункт "к" ч. 1 ст. 109 Положення 590 передбачали аналогічні норми згідно яких зазначено, що крім роботи робочим або службовцем в загальний стаж роботи зараховується також: и) навчання в вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.) закладах к) служба у складі Збройних Сил СРСР.

Згідно частини третьої пункту 109 вказаних Положень при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідністю робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах та на інших роботах з важкими умовами праці періоди, вказані в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала вказаному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

У даному випадку, безпосередньо за періодом військової служби позивача слідувала підземна робота (за Списком № 1).

Так, згідно копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 позивач як до служби в армії так і після працював гірничим робітником.

Отже, вказаний період військової служби позивача повинен бути зарахований до його пільгового стажу.

В свою чергу, суд звертає увагу, що згідно форми РС право період з 31.10.1986 року по 27.11.1988 року врахований до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Щодо зарахування періоду навчання позивача до пільгового стажу позивача за Списком № 1 слід зазначити, що позивач навчався з 01.09.1982 року по 15.09.1985 року, з 27.11.1985 року по 17.03.1986 року та з 30.04.1986 року по 24.06.1986 року.

Згідно диплому серії НОМЕР_2 позивач в 1982 році вступив до Краснолуцького гірничого технікуму по спеціальності гірнича електромеханіка та закінчив повний курс навчання в 1986 році.

В період з 16.09.1985 року по 26.11.1985 року, з 18.03.1986 по 29.04.1986 року, з 22.09.1986 року по 17.10.1986 року позивач працював на підземних роботах за Списком 1, що підтверджується матеріалами пенсійної справи та трудової книжки позивача.

З огляду на викладене, вищевказані періоди навчання позивача повинні бути враховані до пільгового стажу позивача під час розрахунку пенсії.

Під час прийняття спірного рішення пенсійний орган не врахував надані позивачем документи з підстав, зазначених вище, та належним чином не розрахував пільговий стаж позивача з урахуванням усіх наданих документів.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 15.11.2024 року з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2024 року про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко