Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №140/11915/24 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11915/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 в період 2022-2023 рр. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 ; наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.09.2022 №234 позивача було зараховано до списків особового складу, а наказом від 27.06.2023 №187 -виключено зі списків особового складу частини.

Позивач вказує, що відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Крім того, відповідач не здійснював нарахування та виплату надбавки за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, що призвело до неналежного нарахування та виплати розміру надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2022 році, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із листом, проте відповіді не отримав.

Позивач також вказує, що має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 39-50), просить:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, який складає 2481,00 грн, для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 14.09.2022 по 31.12.2022 включно, та зобов`язати відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 14.09.2022 по 31.12.2022 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 який складає 2481,00 грн, з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Порядку №44 та із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, який складає 2684,00 грн, для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, та зобов`язати відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023, який складає 2684,00 грн, з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Порядку №44 та із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, який складає 2684,00 грн, для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 20.05.2023 по 27.06.2023 включно, та зобов`язати відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 20.05.2023 по 27.06.2023 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023, який складає 2684,00 грн, з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Порядку №44 та із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправним дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 14.09.2022 по 27.06.2023 включно надбавки за вислугу років у розмірі 25% з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, та зобов`язати відповідача здійснити дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 14.09.2022 по 27.06.2023 включно, із врахуванням щомісячного додаткового грошового забезпечення – «надбавки за вислугу років» у розмірі 25% з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, враховуючи компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Порядку №44, та раніше виплачені суми;

- визнати протиправним дії ВЧ НОМЕР_1 , щодо не нарахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаної відпустки) із врахуванням щомісячного додаткового грошового забезпечення – надбавки за вислугу років за період з 14.09.2022 по 27.06.2023 включно, та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоотримане грошового забезпечення, а саме одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаної відпустки) із врахуванням щомісячного додаткового грошового забезпечення – надбавки за вислугу років за період з 14.09.2022 по 27.06.2023 включно, враховуючи компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Порядку №44, та раніше виплачені суми, та зобов`язати здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати та нарахувати і виплатити компенсацію на відповідний рахунок;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 оподаткувати нараховану суму належного грошового забезпечення за ставкою військового збору 1,5%.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 16-17).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 20-30) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю. Крім того, зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

19.02.2025 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 460/21394/23 (а. с. 35-36).

Ухвалою суду від 20.10.2025 провадження у цій справі було поновлено (а. с. 59-60).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 14.09.2022 по 27.06.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2022 № 234 (а. с. 11 зворот), витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2023 № 187 (а. с. 12), де перебував на грошовому забезпечені, що підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця (а. с. 10, 10 зворот).

Листом від 11.09.2024 № 704/фс відповідач повідомив позивача, що при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в 2022-2023 рр. тарифні коефіцієнти посадового окладу та окладу за військовим званням не множились на розмір прожиткового мінімуму станом на відповідний календарний рік чи 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня календарного року. Натомість, для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в 2022-2023 рр. тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням множився на розмір прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018 (а. с. 66).

При вирішенні спору (в частині вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 14.09.2022 по 27.06.2023) суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 вказав, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України Про Державний бюджет України на 2022-2023 рр. таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2022-2023 рр. відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

При вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, які полягають у такому.

З 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення за період з 14.09.2022 по 19.05.2023 у меншому, ніж належить розмірі.

При вирішенні спору суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662).

Пунктом 2 Постанови № 481 внесено зміну до пункту 4 Постанови № 704, викладено абзац перший в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19.05.2023 по 27.06.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Постановою №481, яка на момент існування спірних правовідносин була чинною, підстав застосування попередньої редакції Постанови №704 у відповідачів не було. З дня набрання чинності Постанови №481 у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджету України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 09.07.2025 у справі №420/18853/24, від 18.08.2025 у справі №300/8187/24, від 21.08.2025 у справі № 520/22317/23.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025, та саме з цієї дати втратив чинність пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Положення Постанови №481 були чинні до 18.06.2025, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин (такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 08.09.2025 у справі №200/4426/24, від 16.10.2025 у справі №620/10526/24).

Верховний Суд у постанові від 30.06.2025 у справі №280/8605/24 визнав необґрунтованим посилання в касаційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, адже згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Верховний Суд вказав, що визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.

З урахуванням наведеного, оскільки суд дійшов висновку про порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі у період з 14.09.2022 по 19.05.2023 (до дня, що передує набранню чинності з 20.05.2023 змінами до Постанови № 704, внесеними Постановою № 481), тому позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про:

- визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 який складає 2 481,00 грн для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 14.09.2022 по 31.12.2022 включно, та зобов`язання відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 14.09.2022 по 31.12.2022 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022, який складає 2481,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, який складає 2684,00 грн, для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, та зобов`язання відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023, який складає 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з 19.05.2023 по 27.06.2023, оскільки судом не встановлено порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі за вказаний період).

При вирішенні спору (в частині нарахування грошового забезпечення із врахуванням щомісячного додаткового грошового забезпечення – «надбавки за вислугу років» у розмірі 25% з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням) суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197; далі Порядок №260).

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків.

Додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Відповідно до пункту 2 розділу ІV Порядку №260 вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пунктом 3 розділу ІV Порядку №260 визначено, що для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди:

зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб";

проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);

проходження військової служби під час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби. Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України. Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.

Згідно з пунктами 5, 6 розділу ІV Порядку №260 для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо. Оголошення вислуги років для командира військової частини здійснюється наказом вищого командира за підпорядкованістю.

Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті. Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.09.2015 № 232, солдата ОСОБА_1 , кухаря їдальні роти матеріального забезпечення, звільненого наказом начальника центру від 29.07.2015 №21-К у запас, вважати таким, що 08.09.2015 здав справи та посаду і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік. Цим же наказом визначено виключити його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З наведеного наказу встановлено, що вислуга позивача у Збройних Силах України становить 01 рік 00 місяців (а. с. 11).

З витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2022 №234 (а. с. 11 зворот) убачається, що позивача ОСОБА_1 з 14.09.2022 зараховано на військову службу за призовом під час воєнного стану на всі види забезпечення.

Проте, відповідач безпідставно не врахував факт звільнення позивача у запас за наказом командира ВЧ пп НОМЕР_2 від 08.09.2015 №232 та наявну вислугу в розмірі 01 року 00 місяців. Внаслідок цього вислугу років позивача визначено неправильно, що підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця за 2022–2023 роки (а. с. 10). Як результат, позивачу не виплачено надбавку за вислугу років у розмірі 25 відсотків посадового окладу (з урахуванням окладу за військовим званням), на яку він мав право.

Отже, такі дії призвели до порушення права позивача на належний розмір грошового забезпечення.

Суд також зазначає, що надбавка за вислугу років враховується при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаної відпустки.

Водночас, у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою позивачу надбавки за вислугу років, розрахунок грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаної відпустки здійснено без урахування надбавки за вислугу років, що порушує право позивача на отримання грошового забезпечення у повному обсязі.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 14.09.2022 по 27.06.2023 включно надбавки за вислугу років у розмірі 25% з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, та зобов`язання здійснити дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 14.09.2022 по 27.06.2023 включно, із врахуванням щомісячного додаткового грошового забезпечення – «надбавки за вислугу років» у розмірі 25% з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням.

Згідно із статтями 1, 3 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги (такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №240/6583/20).

Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ,відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Вказана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму невиплаченого грошового забезпечення також підлягають до задоволення.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яким встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

З огляду на викладене, суд вважає, що нарахування та виплата грошового забезпечення повинна відбуватися із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Стосовно строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

Отже, у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Позивач проходив військову службу до 27.06.2023, виключений із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 наказом від 27.06.2023 № 187 (а. с. 12).

Адміністративний позов в електронній формі направлено до суду 21.10.2024.

Водночас, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення при його виключенні зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Листом від 11.09.2024 № 704/фс (а. с. 66) відповідач повідомив позивача про порядок обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у 2022-2023 рр. Листом від 16.08.2024 № 641ф/с відповідач надав представнику позивача картки особового рахунку за 2022-2023 рр. (а. с. 9 зворот).

Тому суд бере до уваги доводи представника позивача, що саме з дати отримання (09.09.2024) листа ВЧ НОМЕР_1 16.08.2024 № 641ф/с позивач дізнався про порушення своїх прав, та звернувшись до суду 21.10.2024, позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, який складає 2481,00 гривень, для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) ОСОБА_1 за період з 14 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 14 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2022 року, який складає 2481,00 гривень, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, який складає 2684,00 гривень, для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, який складає 2684,00 гривень, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 14 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року включно надбавки за вислугу років у розмірі 25% з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 14 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року включно, із врахуванням щомісячного додаткового грошового забезпечення – «надбавки за вислугу років» у розмірі 25% з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням виплачених сум, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх