Рішення від 31 грудня 2025 р. у справі №140/12509/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/12509/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмову провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕФГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо класифікації товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕФГРУП» (далі – ТОВ «ВЕФГРУП», позивач, товариство) звернулося із позовом до Волинської митниці (далі – митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002350; визнання протиправним та скасування рішення щодо класифікації товарів №25UA20514000071-КТ від 12.09.2025.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач з метою здійснення основного виду діяльності придбав колісний транспортний засіб спеціального призначення бувший у використанні (сміттєвоз) марки RENAULT, модель PREMIUM, 2011 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , вартістю 16 000 євро. З метою митного оформлення даного транспортного засобу ТОВ «ВЕФГРУП» 08.09.2025 подало до митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA205140055588U2 де зазначений транспортний засіб заявлено за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8705908090, що класифікується як «інші моторні транспортні засоби спеціального призначення». Проте, митний орган карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002350 відмовив ТОВ «ВЕФГРУП» у випуску вказаного транспортного засобу за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №25UA205140055588U2 від 08.09.2025 та прийняв рішення щодо класифікації товарів №25UA20514000071-КТ від 12.09.2025 як вантажний автомобіль. Відповідно до прийнятого рішення транспортний засіб відповідає коду товару УКТ ЗЕД 87042229900. На вимогу митного органу митне оформлення ввезеного транспортного засобу для вільного обігу на території України здійснено декларантом ТОВ «ВЕФГРУП» відповідно до митної декларації типу ІМ40ДЕ №25UA205140056679U8 від 12.09.2025 та сплачено митні платежі в розмірах, визначених митним органом.

Позивач дані рішення вважає протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки вони не відповідають положенням Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф України», Поясненням до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності щодо правил класифікації товарів. При цьому вказує, що придбані ними транспортні засоби є транспортними засобами спеціального призначення, а тому повинні класифікуватись в товарній позиції 8705, що в свою чергу також підтверджується висновками судової автотоварознавчої експертизи.

Крім того, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товари та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ТОВ «ВЕФГРУП» не визнав, посилаючись на те, що згідно пояснень до товарної позиції 8704, до неї включаються, серед іншого, машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи нi. Згідно опису граф 31 поданих митних декларації пред`явлені до митного контролю транспортні засоби призначені виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів. На автомобілях встановлені пресувальні пристрої та підйомні механізми. Враховуючи технічні характеристики, вищевказані автомобілі, які є транспортними засобами спеціального призначення, класифікується в товарній позиції 8704 УКТЗЕД, оскільки не виконують нетранспортні функції з прибирання доріг та призначені виключно для перевезення вантажів-побутового сміття.

Враховуючи вищевказане, представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення митного органу щодо класифікації товарів №25UA20514000071-КТ від 12.09.2025, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002350 є такими, що прийняті у повній відповідності дo приписів чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову в цій частині просила відмовити повністю.

Також представник відповідача заперечила щодо стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 19.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відповіді на відзив від 19.11.2025 представник позивача заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та підтримала свою позицію викладену у позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Інших заяв по суті справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що згідно укладено з Illia Venislavskyi (Польща) контракту від 11.08.2025 №01/2025 ТОВ «ВЕФГРУП» імпортувало на територію України колісний транспортний засіб спеціального призначення бувший у використанні (сміттєвоз) марки RENAULT, модель PREMIUM, 2011 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , вартістю 16 000 євро.

ТОВ «ВЕФГРУП» з метою митного оформлення транспортного засобу - «Колісний транспортний засіб спеціального призначення, бувший у використанні (сміттєвоз): марки RENAULT, модель PREMIUM, календарний та модельний рік виготовлення 2011, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип двигуна – дизельний, робочий об`єм двигуна – 7146 см3, потужність двигуна – 195 кВт, категорія – N3, колісна формула – 6х2, маса в разі максимального завантаження – 19000кг, кількість місь для сидіння (включаючи водія) – 3. Тип ТЗ: колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів (сміттєвоз). На автомобілі встановлено пресувальний пристрій та підйомних механізм (які є невід`ємною частиною спецтехніки). Виробник: RENAULT TRUCKS SAS, FR. Торговельна марка: «RENAULT», подало до Волинської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA205140055588U2 від 08.09.2025 та наступні супровідні документи, а саме:

контракт №01/2025 від 11.08.2025;

рахунок-фактуру (інвойс) FL/1/08/2025 від 11.08.2025;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03.04.2014;

сертифікат виробника L-0249 від 28.06.2011;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 08.09.2025;

копію митної декларації країни відправлення №25PL301010002EQLB2 від 03.09.2025;

автотранспортну накладну (CMR) №0209 від 03.09.2025.

При цьому в графі 33 митної декларації типу ІМ40ДЕ №25UA205140055588U2 від 08.09.2025 зазначений транспортний засіб заявлено позивачем до митного оформлення за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8705908090.

Управлінням контролю та адміністрування митних платежів було опрацьовано запит митного поста «Луцьк» №55588 від 08.09.2025 щодо вирішення складного випадку класифікації товару «Колісний транспортний засіб спеціального призначення, бувший у використанні (сміттєвоз обладнаний краном маніпулятором): марка RENAULT, модель PREMIUM, календарний та модельний рік виготовлення 2011, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 », заявленого до митного оформлення за кодом 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД ЕМД від 08.09.2025 №25UA205140055588U2.

За результатами розгляду запиту від 08.09.2025 року №55588 митницею прийнято рішення щодо класифікації товарів №25UA20514000071-КТ від 12.09.2025, відповідно до якого оцінюваний транспортний засіб класифіковано за кодом 8704 22 99 00 згідно з УКТ ЗЕД як «Вантажний колісний транспортний засіб спеціального призначення - сміттєвоз марки «RENAULT», моделі «PREMIUM», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм двигуна - 7146 см3, потужність двигуна - 195 кВт., категорія - N3, колісна формула - 6х2, маса в разі максимального завантаження – 19000 кг. кількість місць для сидіння (включаючи водія) - 3, категорія КТЗ - вантажний спеціального призначення. КТЗ обладнаний електрогідравлічними механізмами для завантаження, ущільнення та призначений для транспортування та вивантаження побутового сміття з території населених пунктів на звалища, сміттєперевантажувальні станції, сміттєспалювальні або сміттєпереробні заводи тощо. Основні функції КТЗ навантаження, ущільнення, транспортування та вивантаження твердих побутових відходів. Конструкція дозволяє працювати з різними типами сміттєвих контейнерів. Цей КТЗ обладнано контейнером «OLYMPUS». На рамі КТЗ встановлено контейнер для сміття «OLYMPUS», підйомний пристрій для контейнерів «TERBERG MACHINES», механізм ущільнення, гідравлічні та електричні компоненти тощо. КТЗ обладнаний системою керування, для виконання операцій за допомогою пультів управління. Торговельна марка: «RENAULT».».

У зв`язку із прийняттям рішення про визначення коду товару, відповідачем також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002350, якою відмовлено ТОВ «ВЕФГРУП» у митному оформленні (випуску) вказаного транспортного засобу за митною декларацією типу №25UA205140055588U2 від 08.09.2025.

В подальшому, митне оформлення ввезеного транспортного засобу для вільного обігу на території України здійснено декларантом ТОВ «ВЕФГРУП» відповідно до митної декларації типу ІМ40ДЕ №25UA205140056679U8 від 12.09.2025 та сплачено митні платежі в розмірах, визначених митним органом.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Статтею 68 МК України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 (далі - Постанова №428).

Пунктом 2, 3 Постанови №428 передбачено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Митний тариф України встановлюється Законом України «Про Митний тариф України» від 04 червня 2020 року №674-IX. Статтею 1 даного закону визначено, що митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (пункт 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД).

Отже, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення.

На виконання положень статті 68 Митного кодексу України, Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», наказом Державної митної служби України від 14 липня 2020 року №256 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Так, відповідно до Пояснень до товарної позиції 8704, остання має назву моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися. До цієї товарної позиції включаються, зокрема: звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті і т.п.); автомобілі для доставляння товарів та автофургони усіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом і т.п.); автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном і т.п.; важкі вантажні автомобілі з низькорозташованими рамами і навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів і т.п.; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону, крім бетономішалок товарної позиції 8705; машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні.

Натомість, щодо товарної позиції 8705 (моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад, автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі), то до цієї товарної позиції включається ряд видів транспортних засобів, спеціально сконструйованих або пристосованих для розміщення різних пристроїв, які надають їм можливості виконувати визначені нетранспортні функції; тобто основною метою транспортного засобу цієї товарної позиції не є перевезення людей або вантажів.

До цієї товарної позиції включаються:

1) Автомобілі вантажні аварійні, що являють собою автомобільні шасі з підлогою або без неї та обладнані підіймальними пристроями, такими як неповоротні крани, козли, блоки чи лебідки, і призначені для підіймання і буксирування транспортних засобів в аварійному стані.

2) Автомобілі-насоси, обладнані насосом, як правило, з приводом від двигуна автомобіля (наприклад, пожежні автомобілі).

3) Вантажні автомобілі, обладнані драбинами або підіймальними платформами для ремонту контактних підвісних мереж, вуличного освітлення і т.п.; вантажні автомобілі з регульованою стрілою і платформою для кінознімального чи телевізійного устаткування.

4) Вантажні автомобілі, застосовувані для очищення вулиць, стічних канав, аеродромних злітно-посадочних смуг і т.п. (наприклад, автомобілі для прибирання доріг (підмітальні машини), автомобілі-розкидувачі, комбіновані підмітально-мийні машини та асенізаційні машини).

5) Снігоочисні та снігоприбиральні машини з умонтованим устаткуванням; тобто автомобілі, створювані винятково для снігоприбирання і, як правило, з турбінами, обертальними лопатками і т.п., з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. В усіх випадках змінне снігоочисне або снігоприбиральне обладнання всіх типів не включається до цієї товарної позиції (товарна позиція 8430), незалежно від того, подане воно змонтованим на автомобілі чи ні.

6) Вантажні автомобілі-розкидувачі всіх видів з нагрівальним устаткуванням або без нього, з устаткуванням для розподілу гудрону або гравію, для сільськогосподарських цілей і т.п.

7) Автокрани, не призначені для перевезення вантажів, які складаються з автомобільного шасі, на якому постійно встановлена кабіна і поворотний кран. Проте вантажні автомобілі з самонавантажувальними пристроями не включаються до цієї товарної позиції (товарна позиція 8704).

8) Автобурові (тобто вантажні автомобілі, обладнані вишкою в комплекті з краном, лебідками та іншими пристроями для буріння і т.п.).

9) Вантажні автомобілі, обладнані штабелеукладачами (тобто рухомою платформою, виконаною рухомою на вертикальній основі, і яка, як правило, має привід від двигуна автомобіля). Проте до цієї товарної позиції не включаються самозавантажні автомобілі, обладнані лебідками, підіймальними пристроями і т.п., але призначені переважно для перевезення вантажів (товарна позиція 8704).

10) Автобетономішалки, що складаються з кабіни та автомобільного шасі, на якому постійно змонтована бетономішалка, пристосована як для виготовлення, так і для перевезення бетону.

11) Пересувні електрогенераторні агрегати, що складаються з вантажного автомобіля, на якому змонтований електрогенераторний агрегат, з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна.

12) Автомобілі радіологічні (з рентгенівськими установками) (наприклад, обладнані медичним кабінетом, затемненим приміщенням і повним набором рентгенівського устаткування).

13) Пересувні клініки (медичні або стоматологічні) з операційною, устаткуванням для анестезування та іншою хірургічною апаратурою.

14) Автомобілі-прожектори, що мають прожектор, змонтований на автомобілі, причому живлення звичайне здійснюється від генератора, який має привід від двигуна автомобіля.

15) Автофургони для позастудійного радіомовлення та телемовлення.

16) Автофургони телеграфні, радіотелеграфні чи радіотелефонні, приймальні та передавальні; радіолокаційні автоустановки.

17) Іподромні автофургони, обладнані лічильними машинами для автоматичного підрахунку виграшів на перегонах.

18) Пересувні лабораторії (наприклад, для контролю експлуатаційних характеристик сільськогосподарських машин).

19) Випробувальні вантажні автомобілі з реєструвальними приладами для визначення тягових зусиль автомобілів, які буксирують їх.

20) Пересувні хлібопекарні з повним устаткуванням (тістозамішувач, піч і т.п.); польові кухні.

21) Автомобілі-майстерні, обладнані різними верстатами та інструментом, зварювальними пристроями тощо.

22) Пересувні банки, пересувні бібліотеки і пересувні автовиставки для демонстрації товарів.

При цьому, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

Судом встановлено, що при поданні декларантом митної декларації від 08.09.2025 №25UA205140055588U2 в графі 33 вищевказаної МД код товару зазначено 8705908090, що згідно з УКТЗЕД класифікується, як «інші моторні транспортні засоби спеціального призначення».

У свою чергу, відповідачем прийнято рішення щодо класифікації товарів №25UA20514000071-КТ від 12.09.2025, відповідно до якого імпортований автомобіль класифіковано за кодом 8704229900 згідно з УКТЗЕД як моторний транспортний засіб для перевезення вантажів, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більше як 20 т, що використовувалися.

Однак, суд не погоджується із такою класифікацією спірного товару митницею з наступних підстав.

Відповідно до Пояснень до товарної позиції 8704, остання має назву моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися. До цієї товарної позиції включаються, зокрема: звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті і т.п.); автомобілі для доставляння товарів та автофургони усіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом і т.п.); автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном і т.п.; важкі вантажні автомобілі з низькорозташованими рамами і навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів і т.п.; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону, крім бетономішалок товарної позиції 8705; машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні.

Натомість, вказані в даній товарній позиції транспортні засоби призначені для перевезення вантажів та людей, відповідно не є транспортними засобами спеціального призначення, як це передбачено Поясненнями в товарній позиції 8705, що також суперечить вимогам ст.1, 19 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Митним органом не доведено та не обґрунтовано в оскаржуваних рішеннях про визначення коду товару, у чому саме полягала складність класифікації імпортованого позивачем транспортного засобу за визначеним кодом УКТ ЗЕД, як і не обґрунтовано, які саме суперечності, що потребували додаткової інформації щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД виникли у нього в процесі контролю правильності заявленого декларантом коду товару.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у митній декларації країни відправлення №25PL301010002EQLB2 від 03.09.2025 митний код товару зазначається 87059080, що в свою чергу вказую, що декларантом заявлено до митного оформлення ввезений транспортний засіб марки RENAULT, модель PREMIUM, календарний та модельний рік виготовлення 2011, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8705908090, який вказано відправником Illia Venislavskyi (Польща).

Також суд враховує висновок експерта №3176 від 24.10.2025 згідно автотоварознавчого дослідження, який здійснений судовим експертом – автотоварознавцем Стасюком О.В.

Відповідно до проведеного автотоварознавчого дослідження у висновку експерта вказано, що згідно призначення і особливостей конструкції транспортний засіб марки RENAULT, модель PREMIUM, VIN-код НОМЕР_1 , належить до колісних транспортних засобів; характеритстики даного колісного транспортного засобу з технічної точки зору, відповідають товарному коду 8705 90 80 90 Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, доводи відповідача, що згідно з Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності вищевказаний транспортний засіб слід класифікувати за кодом 8704 (моторний транспортний засіб для перевезення вантажів), суд вважає безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правильність віднесення позивачем вказаного транспортного засобу згідно призначення і особливостей конструкції до колісного транспортного засобу спеціального призначення.

Враховуючи досліджені письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Волинська митниця оскаржуваним рішенням щодо класифікації товарів №25UA20514000071-КТ від 12.09.2025 безпідставно класифікувала такий товар у товарній позиції 8704 згідно з УКТЗЕД як «Вантажний колісний транспортний засіб спеціального призначення - сміттєвоз марки «RENAULT», моделі «PREMIUM», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм двигуна - 7146 см3, потужність двигуна - 195 кВт., категорія - N3, колісна формула - 6х2, маса в разі максимального завантаження – 19000 кг. кількість місць для сидіння (включаючи водія) - 3, категорія КТЗ - вантажний спеціального призначення. КТЗ обладнаний електрогідравлічними механізмами для завантаження, ущільнення та призначений для транспортування та вивантаження побутового сміття з території населених пунктів на звалища, сміттєперевантажувальні станції, сміттєспалювальні або сміттєпереробні заводи тощо. Основні функції КТЗ навантаження, ущільнення, транспортування та вивантаження твердих побутових відходів. Конструкція дозволяє працювати з різними типами сміттєвих контейнерів. Цей КТЗ обладнано контейнером «OLYMPUS». На рамі КТЗ встановлено контейнер для сміття «OLYMPUS», підйомний пристрій для контейнерів «TERBERG MACHINES», механізм ущільнення, гідравлічні та електричні компоненти тощо. КТЗ обладнаний системою керування, для виконання операцій за допомогою пультів управління. Торговельна марка: «RENAULT».

Отже, враховуючи зазначене, висновки Волинської митниці вказані у рішенні про визначення коду товару №25UA20514000071-КТ від 12.09.2025 не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства, відповідно рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002350 теж є необґрунтованою та безпідставною.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 4845,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №134 від 29.10.2025.

Отже, на користь ТОВ «ВЕФГРУП» необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 4 845,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу та за послуги перекладу) суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правничої допомоги №01/27-05 від 27.05.2025, додаткової угоди №2/01/27-05 від 27.10.2025 до договору про надання правничої допомоги №01/27-05 від 27.05.2025, акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 29.10.2025.2025, квитанції №2/01/27-05 від 27.10.2025 адвокат Виш А.А. надала позивачу правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Так, додатковою угодою №2/01/27-05 від 27.10.2025 до договору про надання правничої допомоги №01/27-05 від 27.05.2025 визначено фіксовану суму винагороди (гонорару) 6 000,00 грн.

Суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 7 845,00 грн (з них: судовий збір в сумі 4 845,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕФГРУП» (45624, Волинська область, Луцький район, село Великий Омеляник, вулиця Володимирська, будинок 82, код ЄДРПОУ 45816738) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення щодо класифікації товарів та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці щодо класифікації товарів №25UA20514000071-КТ від 12.09.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002350.

Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕФГРУП» судові витрати в загальному розмірі 7 845,00 грн (сім тисяч вісімсот сорок п`ять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський