Рішення від 16 грудня 2025 р. у справі №204/7997/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/7997/25

Провадження № 2/204/3907/25

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 67 893 грн. 85 коп. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 09.10.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 512209-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно умов договору, товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 26 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів. Відповідач в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 22.06.2025 року має заборгованості у розмірі 67 893 грн. 85 коп., яка складається: 24 700 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 30 963 грн. 24 коп. - сума заборгованості за відсотками, 11 320 грн. 61 коп. – сума заборгованості по штрафам та 910 грн. - сума заборгованості за комісією. Тому позивач звернувся до суту, просить стягнути з відповідача вказану суму, а також відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 6 серпня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 06.08.2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 09.10.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 512209-КС-001 про надання кредиту шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Пунктом 4.2.1 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п. 2.4. Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.4.2.2 та додатку № 1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче.

Пунктом 4.2.2 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 26 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-8289 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://my.bizpozyka.com//

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000 грн., що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Профіт Гід», згідно якої 09.10.2024 року о 10:17:11 проведена успішна транзакція №42845-82312-34764 на суму 26 000 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 01.07.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором № 512209-КС-001, яка складає 67 893 грн. 85 коп., яка складається: 24 700 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 30 963 грн. 24 коп. - сума заборгованості за відсотками, 11 320 грн. 61 коп. – сума заборгованості по штрафам та 910 грн. - сума заборгованості за комісією.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлення в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, встановленому статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору № 512209-КС-001 від 09.10.2024 року, який оформлено сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами, позивач обґрунтовув наявністю домовленостей про суму кредита та процентну ставку за кредитним договором, що малися у договорі № 512209-КС-001 від 09.10.2024 року. Дана обставина також підтверджується змістом Паспорту споживчого кредиту, в якому умова щодо розміру кредиту та процентної ставки погоджена з позичальником під його підпис.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не спростував розміру нарахованої суми заборгованості за тілом кредиту та процентами перед позивачем за кредитним договором.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за кредитним договором судом не встановлено.

Тому, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

Що стосується позовних вимог про стягнення штрафу, суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення 11 320,61 грн. штрафу за кредитним договором.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону стягнення штрафу у розмірі 11 320,61 грн. за кредитним договором № 512209-КС-001 від 09.10.2024 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 910 грн., то суд зазначає наступне.

Оскільки, судом встановлено, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому, суд вважає за необхідне в частині позовних вимог про стягнення комісії, відмовити.

Враховуючи вищевикладене, надавши належної оцінки наданим у справу доказам у їх сукупності, встановивши укладення відповідачем кредитного договору № 512209-КС-001 від 09.10.2024 року та отримання позичальником кредитних коштів, враховуючи неналежне виконання останнім умов договору та наявність заборгованості, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 24 700 грн., заборгованість за відсотками за користування кредуту у розмірі 30 963 грн. 24 коп., з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 610, 626, 628, 638, 639, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 663 грн. 24 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 30 963 грн. 24 коп., судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всьогосуму у розмірі 58 085 грн. 64 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська