Рішення від 22 грудня 2025 р. у справі №910/12983/25 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2025Справа № 910/12983/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Куценко К.К., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "СБ ПЛЮС" (08600, Київська обл., місто Васильків(з), вул.Комарова, будинок 77) до Приватного підприємства "АГРОПРОДОПТ" (03057, місто Київ, вул. Молдовська, будинок 2, корпус 1В, кабінет 5) про стягнення 2 143 467,61 грн.,

За участю представника позивача - Сергєєв П.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.10.2025 в системі «Електронний суд» представником Приватного підприємства "СБ ПЛЮС" сформовано позовну заяву до Приватного підприємства "АГРОПРОДОПТ" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 1-08/25 від 26.08.2025 у розмірі 2 143 467,61 грн з яких: - 2 052 245,26 грн. - сума основного боргу; 6 156,74 грн. - сума інфляційних втрат; 7 921,82 грн. - 3% річних; 77 143,79 грн. - пеня та була передана 20.10.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 позовну заяву Приватного підприємства "СБ ПЛЮС" залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 27.10.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.12.2025 о 11:35 год.

03.12.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про закриття провадження у справі в частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою суду від 04.12.2025 відкладено розгляд справи на 09.12.2025 о 11:00 год.

У судове засідання 09.12.2025 представник позивача прибув, надав свої пояснення, представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 09.12.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2025 о 12:15 год.

У судове засідання 23.12.2025 представник позивача прибув, надав пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 23.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

26.08.2025 між Приватним підприємством «АГРОПРОДОПТ» (надалі - Покупець, Відповідач) та Приватним підприємством (надалі - Постачальник, Позивач) був укладений Договір поставки № 1-08/25 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) Сторони погодили, що Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити зерно українського походження (надалі - Товар). Культура та клас Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно п.2.1 Договору загальна кількість Товару становить 385 100,00 кг. (+/_10%). Кількість Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами. Одиницею виміру Товару, що поставляється на умовах договору, є кілограм.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що загальна вартість договору становить суму вартості поставленого Товару протягом строку дії Договору, відповідно до додаткових угод до Договору, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору зазначено, що передача товару супроводжується наступними документами:

1) Видатковою накладною;

2) ТТН у 3-х примірниках;

3) Зареєстрованою податковою накладною, оформленою відповідно до чинного законодавства України, та квитанцію № 1 про підтвердження реєстрації.

Згідно п. 4.3. Договору право власності на товар за цим договором виникає у Покупця на складі Покупця. Підписання видаткової накладної є підтвердженням отримання кількості товару.

За умовами п.5.3 Договору покупець оплачує вартість партії товару на умовах встановлених даним договором шляхом перерахування 86% вартості партії товару, на поточний рахунок Постачальника протягом одного банківського дня після підписання сторонами договору або отримання покупцем рахунку-фактури за товар та 14% вартості партії Товару після реєстрації постачальником податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог податкового законодавства.

У випадку порушення Покупцем строку проведення оплати за поставлений Товар відповідно до умов Договору, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0.1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми (п.6.6 Договору).

Відповідно до п.10.2 Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками обох Сторін і діє до « 31» грудня 2025 р. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Додатковою угодою №1 від 26.08.2025 до договору поставки № 1-08/25 сторонами погоджено поставку пшениці у загальній вартості 208 527,66 грн., в т. ПДВ 14% - 25 608,66 грн.

Додатковою угодою №2 від 27.08.2025 до договору поставки № 1-08/25 сторонами погоджено поставку пшениці у загальній вартості 678 352,90 грн., в т. ПДВ 14% - 83 306,50 грн.

Додатковою угодою №3 від 28.08.2025 до договору поставки № 1-08/25 сторонами погоджено поставку пшениці у загальній вартості 973 338,16 грн., в т. ПДВ 14% - 119 532,76 грн.

Додатковою угодою №4 від 29.08.2025 до договору поставки № 1-08/25 сторонами погоджено поставку пшениці у загальній вартості 1 493 026,54 грн., в т. ПДВ 14% - 183 354,14 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у період з 26.08.2025 по 29.08.2025 відвантажив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 353 245,26 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені накладні підписані з боку сторін без зауважень.

Разом з тим, на виконання умов договору позивачем було зареєстровано податкові накладні №119 від 26.08.2025 на суму 208 527,66 грн; №130 від 27.08.2025 на суму 678 352,90 грн; № 132 від 28.08.2025 на суму 973 338,16 грн; № 133 від 29.08.2025 на суму 1 493 026,54 грн, про що свідчать квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як стверджує позивач у позовній заяві, в момент здійснення поставки товару ним передано повний пакет документів відповідачу для підписання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки пшениці.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав лише частково, сплативши 1 301 000,00 грн, що підтверджується квитанціями:

- № 1818 від 03.09.2025р. на суму 300 000,00 грн;

- № 1812 від 03.09.2025р. на суму 300 000,00 грн;

- № 1811 від 02.09.2025р. на суму 311 000,00 грн;

- № 1806 від 02.09.2025р. на суму 300 000,00 грн;

- № 1798 від 29.08.2025р. на суму 90 000,00 грн.

Крім того, між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період серпень 2025 - вересень 2025, згідно з яким, заборгованість Приватного підприємства "АГРОПРОДОПТ" перед Приватним підприємством "СБ ПЛЮС" за товар отриманий за Договором поставки №1-08/25 становить 2 052 245,26 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивачем на адресу відповідача надсилались листи з вих. № 34 від 30.09.2025 та вих. № 36 від 07.10.2025, копії яких наявні в матеріалах справи, втім вказані листи були залишені відповідачем без відповіді та реагування, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами пункту п. 5.3 договору покупець оплачує вартість партії товару на умовах встановлених даним договором шляхом перерахування 86% вартості партії товару, на поточний рахунок Постачальника протягом одного банківського дня після підписання сторонами договору або отримання покупцем рахунку-фактури за товар та 14% вартості партії Товару після реєстрації постачальником податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог податкового законодавства.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати отриманого товару у встановлений пунктом 5.3 договору строк не здійснив.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд дійшов висновку, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару у розмірі 2 052 245,26 грн, підтверджений матеріалами справи та належним чином доведений.

Проте 03.12.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву у відповідності до якої представник зазначив, що після звернення позивача до суду, відповідач здійснив часткове погашення основної суми боргу в розмірі: 585 880,56 грн, а тому позивач не підтримує свої вимоги у вказаній частині через їх погашення відповідачем.

Представник зазначає, що станом на дату написання даної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 557 587,05 грн, з яких:

1 466 364,70 грн. - основний борг; 77 143,79 грн - пеня; 7 921,82 грн - 3% річних; 6 156,74 грн - інфляційні втрати.

На думку позивача, в частині стягнення з відповідача 585 880,56 грн. відсутній предмет спору і в цій частині є підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Докази оплати заборгованості в частині 585 880,56 грн долучені до матеріалів справи позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач із цим позовом звернувся до суду 17.10.2025, при цьому заборгованість у розмірі 585 880,56 грн погашена відповідачем у період з 23.10.2025 по 07.11.2025, тобто після звернення позивача до суду із позовом, провадження у справі в частині вимог стягнення 585 880,56 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Водночас, заборгованість у розмірі 1 466 364,70 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як така, що підтверджена матеріалами справи.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 77 143,79 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відтак, у разі перевищення заявленого розміру пені (0,1% від суми простроченого платежу за кожен день) розміру подвійної облікової ставки Національного банку України стягнення підлягає саме остання, адже сторони в укладеному договорі не можуть відступати як від погоджених умов договору, так і від імперативних положень цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.6 Договору у випадку порушення Покупцем строку проведення оплати за поставлений Товар відповідно до умов Договору, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0.1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми.

Суд здійснив арифметичний перерахунок пені за період з 30.08.2025 по 16.10.2025 включно, за яким розмір пені вийшов більше ніж заявлено позивачем. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягає пеня у розмірі 77 143,79 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача 3% річних складає 7 921,82 грн.

Суд здійснив арифметичний перерахунок 3 % річних за період 30.08.2025 по 16.10.2025, дійшов висновку, що розрахунки здійснено вірно, а відтак підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах, а саме у розмірі 7 921,82 грн.

Стосовно нарахованих та заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 6 156,74 грн. за період з 30.08.2025 по 16.10.2025, суд зазначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 6 156,74 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем було заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 2 143 467,61 грн, яка складається з вимог про стягнення основного боргу у розмірі 2 052 245,26 грн, а також пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 32 152,02 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 3692 від 16.10.2025.

Після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено часткову оплату основного боргу у розмірі 585 880,56 грн, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Як було встановлено судом вище, за умовами пункту п. 5.3 договору покупець оплачує вартість партії товару на умовах встановлених даним договором шляхом перерахування 86% вартості партії товару, на поточний рахунок Постачальника протягом одного банківського дня після підписання сторонами договору або отримання покупцем рахунку-фактури за товар та 14% вартості партії Товару після реєстрації постачальником податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог податкового законодавства.

Оскільки товар був отриманий відповідачем та строк з оплати в останнього настав у серпні - вересні 2025 року, з огляду на що, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача з огляду на положення ч. 9 ст 129 ГПК України, якою передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Окрім того суд звертає увагу, що пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, повертається за ухвалою суду особі, яка його сплатила, за клопотанням цієї особи.

Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній, то при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору підлягає застосуванню положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічна правова позиція наведене у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №904/9628/17, від 19.02.2020 у справі №903/181/19.

Оскільки розгляд справи № 910/12983/25 по суті розглядається, суд не вбачає підстав для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 25 721,61 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 32152,02 грн (відповідно до платіжної інструкції № 3692 від 16.10.2025), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 6430,41 грн.

Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 86, 123, 129, 231, 236- 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «АГРОПРОДОПТ» основного боргу у розмірі 585 880 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 56 коп. - закрити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «АГРОПРОДОПТ» (03057, м. Київ, вул. Молдовська, буд. 2, корп. 1В, каб. 5, код ЄДРПОУ 31429383) на користь Приватного підприємства «СБ ПЛЮС» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Комарова, 77, код ЄДРПОУ 24579884) суму основного боргу у розмірі 1 466 364 (один мільйон чотириста шістдесят шість тисяч триста шістдесят чотири) грн 70 коп., пеню у розмірі 77 143 (сімдесят сім тисяч сто сорок три) грн 79 коп., 3% річних у розмірі 7 921 (сім тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 156 (шість тисяч сто п`ятдесят шість) грн 74 коп. та судовий збір у розмірі 25 721 (двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять одна) грн 61 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 01.01.2026

Суддя Владислав ДЕМИДОВ