Рішення від 02 листопада 2025 р. у справі №607/1555/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

03.11.2025

Справа №607/1555/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

з участю:

представника позивача – адвоката Онищук М.Б.,

представника відповідача – Николишин І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення з державного бюджету безпідставно отриманих коштів у розмірі 15 580 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 23 лютого 2024 року нею вчинено платіжну операцію з перерахування суми коштів у розмірі 15 580 грн як збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. 23 лютого 2024 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П. оформлено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 373. Тобто, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна сплачено нею, а придбання майна здійснив ОСОБА_3 . Вона будь-яких договорів купівлі-продажу нерухомого майна не здійснювала, а тому вважає, що такий збір сплачений нею помилково.

Відповідач відмовив їй у поверненні помилково сплаченого збору, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 діяла як представник ОСОБА_3 , тому сплачений збір на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за покупця ( ОСОБА_3 ) правомірно.

Вона зверталась із позовом в порядку адміністративного судочинства та просила визнати дії ПФУ неправомірними, зобов`язати підготувати подання про повернення помилкового сплачено збору. Однак, ухвалою суду провадження у справі закрито, роз`яснено, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилаючись на наведене та те, що такі кошти сплачені нею помилкового, без жодної правової підстави, просила стягнути кошти на підставі вимог ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало відзив на позов. Позов не визнає з наступних відстав. Вказує, що за результатами розгляду наданих документів ОСОБА_1 , було прийнято рішення про відмову у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна на суму 15 580,00 грн, оскільки позивачка діяла як представник покупця, на підставі довіреності, а тому нею правомірно сплачено збір на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за покупця ОСОБА_3 . Посилаючись на наведене, просив відмовити у позові.

В судовому засіданні адвокат Онищук М.Б. позов підтримала з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача – Николишин І.І. заперечила щодо задоволення позову, з підстав викладених у відзиві.

Судом встановлено, що 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 здійснено сплату 15 580 грн на рахунок ГУ ДКСУ в Тернопільській області, у графі "призначення платежу" - 101 Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. ОСОБА_4 , код платника НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією від 23.02.2024 № 23-1079858/1.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з № 395734120 від 19.09.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 будь яких операції купівлі-продажу нерухомого майна ні 23 лютого 2024 року і по 19.09.2024 року не вчиняла.

З договору купівлі- продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П. від 23.02.2024 року зареєстрованого в реєстрі за № 373 встановлено, що 23 лютого 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла ОСОБА_1 , на підставі довіреності від 06.02.2024 року, за реєстровим №260, придбав у ОСОБА_2 квартиру за АДРЕСА_1 .

22 квітня 2024 року та 29 травня 2024 року позивачка звернулася із заявою до відповідача про повернення помилково сплачених коштів, оскільки нею не здійснювалась купівля нерухомого майна та вона не зверталась до нотаріуса щодо посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна на своє ім`я, а грошові кошти перераховані нею згідно з квитанцією до платіжної інструкції від 23.02.2024 № 23-1079858/1 у сумі 15 580,00 грн є помилково зарахованими коштами.

Згідно листа приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П. за № 13/01-16 від 13.05.2024 року встановлено, що 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 сплачено збір на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Договір купівлі-продажу щодо неї не оформлявся.

Відповідач листом від 19.06.2024 № 1900-0604-8/30478 повідомив, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні підстави для задоволення заяви позивачки, оскільки, як вбачається з договору купівлі-продажу квартири, який надала до документів ОСОБА_1 , вона діяла як представник ОСОБА_3 , на підставі довіреності від 06.02.2024 № 260, а тому нею правомірно сплачено збір на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за покупця ОСОБА_3 .

Згідно листа-відповіді Головного управління ДКС України в Тернопільській області за № 5-12-06/5682 від 23.08.2024 року встановлено, що згідно виписки із рахунку НОМЕР_2 кошти у розмірі 15 580 грн 23 лютого 2024 року зараховано до державного бюджету, фактичний платник ОСОБА_1 , код платника 2643002647, призначення платежу: 101, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції з купівлі-продажу нерухомого майна. Рахунок НОМЕР_2 відкритий в ГУ ДКС для зарахування платежів до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна». Органом, що контролює справляння надходжень бюджету за даним кодом бюджетної класифікації є Пенсійний фонд.

Згідно листа-відповіді приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П. за № 27/-1-16 від 30.09.2024 року на запит ГУПФУ в Тернопільській області слідує, що нотаріус на запит УПФ надає документи щодо звільнення покупця від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а саме заява покупця, інформація з Держаного реєстру речових прав № 367154050, довідка Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації за №175, довідка ТВБВ № 10019/02 ТА «Ощадбанк» за № 47, витяг з реєстру територіальної громади № 2022/00932367.

Як слідує із заяви -декларації ОСОБА_3 від 15.04.2024 року, останній повідомляє, що квартира за АДРЕСА_1 .Березовиця придбана відповідно до договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Мастенко Н.П., є житлом придбаним вперше. Підтверджує, що у нього не має, і він не набував права власності на інше житло, в тому числі не приватизував, не успадковував, не отримував в дар, не купував, зокрема, як частку у спільному майні подружжя.

Згідно довідки Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації за №175 від 02.04.2024 року встановлено, що за ОСОБА_3 , згідно даних бюро технічної інвентаризації, будь яке майно не зареєстровано, станом на 01.01.2013 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 439942178 від 18.08.2025 року та за №367154050 від 23.02.2024 року встановлено, що ОСОБА_3 будь-яких операції з купівлі-продажу нерухомого майна не вчиняв.

Відповідно до довідки АТ «Ощадбанку» від 03 квітня 2024 року за №47 слідує, що ОСОБА_3 , 1996 року народження, включений у списки на одержання житлових чеків АДРЕСА_2 . Житлові чеки не використані.

Згідно витягу з реєстру Великоберезовицької територіальної громади від 28.10.2022 року за №2022/000932367 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 з 28.02.1998 року.

Згідно даних будинкової книги прописки громадян по АДРЕСА_2 .Березовиця слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за даною адресою з 09 грудня 1996 року.

Згідно листа-відповіді приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П. за № 15/01-16 від 27.05.2024 року на запит ГУПФУ в Тернопільській області встановлено, що при підготовці договору купівлі-продажу квартири, нотаріусом підготовлено квитанцію про сплату збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна на ім`я Покупця. Однак, представник ОСОБА_1 помилково сплатила квитанцію від свого імені і подала від імені Покупця документи щодо звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: заяву фізичної особи про те, що вона не набувала права власності на житло, відомості з державного реєстру речових прав, довідки з Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, довідки АТ «Ощадбанку», витяг з реєстру територіальної громади.

Встановлено, що позивач у 2024 році зверталась до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та просила визнати протиправною бездіяльність, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Тернопільської області подання про повернення їй збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 15 580,00 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року справа № 500/5702/24 закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Роз`яснено позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства. У зв`язку з чим, позивач звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 15 580,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 23.02.2024 № 23-1079858/1 сплачено ОСОБА_1 помилково, за відсутністю відповідного обов`язку, тобто без відповідної правової підстави, а тому дійшов висновку, що у даній справі наявний спір про право цивільне, який виник з цивільних правовідносин і регулюється нормами глави 83 Цивільного кодексу України (набуття і збереження майна без відповідної правової підстави).

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень п. 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ за № 1740 від 03.11.1998 року (далі Порядок), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з положеннями п. 15-2, 15-3 даного Порядку встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Аналогічні правові висновки щодо застосування глави 83 Цивільного кодексу України наведені у постанові Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2024 року справа у справі № 628/1203/19.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23 лютого 2024 року особисто сплатила на рахунок ГУ ДКСУ в Тернопільській області збір на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15 580 грн. Вказані кошти зараховано до державного бюджету, платник ОСОБА_1 , код платника 2643002647, призначення платежу: 101, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції з купівлі-продажу нерухомого майна, на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в ГУ ДКС для зарахування платежів до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна». Органом, що контролює справляння надходжень бюджету за даним кодом бюджетної класифікації є Пенсійний фонд.

Однак, ОСОБА_1 будь який операції з купівлі-продажу нерухомого майна не здійснювала. Тобто, позивачем сплачено такий збір помилково, за відсутністю відповідного обов`язку, тобто без відповідної правової підстави.

Доводи відповідача про те, що такий збір сплачено ОСОБА_1 , як представником ОСОБА_3 , який 23.02.2024 року уклав договір купівлі-продажу квартири є безпідставними, оскільки згідно квитанції платником збору, що є обов`язковим реквізитом квитанції згідно Порядком, є саме ОСОБА_1 .

Більше того, з долучених позивачем документів встановлено, що покупець ОСОБА_3 звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, про що подав відповідні документи до нотаріуса.

Факт помилкової сплати ОСОБА_1 такого збору та звільнення покупця ОСОБА_3 від сплати такого збору також підтвердила приватний нотаріус Мастенко Н.П. в своєму листі від 27.05.2024 року з наданням підтверджуючих документів.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 про повернення помилково сплаченого збору, яка набрала законної сили, з метою ефективного способу захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 15 580 грн як безпідставно отриманих коштів на підставі вимог ст. 1212 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 76-83, 263, 265, 268, 273, 352, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 15 580 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн безпідставно отриманих коштів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП- НОМЕР_1 .

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, адреса місцезнаходження: вул. Майдан Волі, 3 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769.

Повне рішення суду складено 13 листопада 2025 року.

Головуюча І.М. Черніцька