Постанова від 28 грудня 2025 р. у справі №596/1582/25 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2025 р. Справа № 596/1582/25

Провадження № 3/596/573/2025

Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Митражик Е.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №3 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №734458 від 16.11.2025 року, складеного поліцейським офіцером громади ВП №3 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Чорним І.П. слідує, що «16.11.2025 року близько 21.00 год, гр. ОСОБА_1 за місцем спільного проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно свого вітчима ОСОБА_2 , обзивав його нецензурними словами, виганяв із дому», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день, час та місце слухання справи.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тому неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Дослідивши письмові докази в справі, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. ст. 9, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22 травня 2024 року № 3733-IX, який набув чинності 19 грудня 2024 року статтю 173-2 КУпАП викладено в новій реакції.

Відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відтак, з 19.12.2024 диспозиція ч.1 статті 173-2 КУпАП в якості обов`язкового елементу об`єктивної сторони домашнього насильства передбачає заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тоді як попередня редакція ч.1 ст. 173-2 КУпАП (що діяла до 19.12.2024) в якості альтернативного елементу об`єктивної сторони домашнього насильства, поряд із завданням шкоди, передбачала також можливість заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

З аналізу наведених вище норм Закону також вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання словесних образ, буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Як слідує із письмових пояснень ОСОБА_1 від 16.11.2025 року, він знаходився за місцем проживання та у своїй кімнаті вживав алкоголь від чого сп`янів. Після того, він пішов до кімнати вітчима та почав із ним сварку, під час якої він до нього кричав, обзивав нецензурними словами.

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 16.11.2025 року слідує, що 16.11.2025 року біля 21.00 години до його кімнати зайшов пасинок у п`яному стані та почав з ним скандалити, обзивати нецензурними словами, виганяти з дому.

Однак, в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що дії ОСОБА_1 , що мали місце 16.11.2025, завдали шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

В даному випадку, вказаний у протоколі склад адміністративного правопорушення не узгоджується із диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

В даному випадку, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Оскільки, обов`язковим елементом об`єктивної сторони домашнього насильства, згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону № 3733-ІХ, що діє з 19 грудня 2024 року), є саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, то відсутність в матеріалах справи доказів, що така шкода була завдана, виключає в діях ОСОБА_1 наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2 ч.1, 247, 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 31 грудня 2025 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Елла МИТРАЖИК