Суд: Жовківський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 21 жовтня 2025 р.
Справа: №444/2674/25
Суддя: Мікула В. Є.
Справа № 444/2674/25
Провадження № 2/444/1527/2025
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (80300, вул. Львівська, 40, м.Жовква, Львівський р-н, Львівська обл.) про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа особі,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в якому просить встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документа, а саме заповіту, який посвідчено 05 вересня 1991 року ОСОБА_3 , головою виконавчого комітету Мокротинської сільської ради Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 26 за 1991 рік, а також дубліката даного заповіту, який 16 жовтня 2024 року виданий ОСОБА_4 , старостою Мокротинського старостинського округу № 10 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, та зареєстровано в реєстрі за № 19 замість втраченого заповіту, зареєстрованих у Спадковому реєстрі за № № 38378246, 73350918, де по батькові заповідача помилково зазначено ОСОБА_5 замість ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і на що вона за законом матиме право на день її смерті, заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 , тобто їй.
Позовні вимоги мотивує тим, що її дошлюбним прізвищем було ОСОБА_7 , яке вона змінила на ОСОБА_8 внаслідок укладення 17 липня 1982 року шлюбу із ОСОБА_9 у Мокротинській сільській раді Львівської області, її батьком є ОСОБА_10 , матір`ю – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що із заповіту, який посвідчено 05 вересня 1991 року ОСОБА_3 , головою виконавчого комітету Мокротинської сільської ради Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 26 за 1991 рік, вбачається, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і на що вона за законом матиме право на день її смерті, заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 , тобто їй.
За даними, які знаходяться у виконкомі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, заповіт не змінений і не скасований, що підтверджується записом старости Мокротинського старостинського округу № 10 Марії Кунти від 16 жовтня 2024 року.
16 жовтня 2024 року ОСОБА_4 , старостою Мокротинського старостинського округу № 10 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, дублікат заповіту замість втраченого виданий ОСОБА_2 . Дублікат заповіту зареєстровано в реєстрі за № 19.
Стверджує, що вона, ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 .
Однак звернувшись до нотаріуса по питанню спадкування після смерті ОСОБА_2 їй було звернуто увагу, що спадкодавцем згідно свідоцтва про смерть є ОСОБА_2 , а заповідачем є ОСОБА_2 згідно дубліката заповіту, а в спадковому реєстрі зазначено, що заповіт посвідчено ОСОБА_11 .
Після видачі дубліката заповіту староста Мокротинського старостинського округу № 10 Кунта М. М. зверталася у Львівську регіональну філію Державного підприємства «Національні інформаційні системи» зверталася із листом про внесення до Спадкового реєстру виправлення по батькові заповідача з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 у записах про заповіти від імені ОСОБА_2 , зареєстрованого у Спадковому реєстрі за № 38378246, № 73350918, на що Львівською регіональною філією Державного підприємства «Національні інформаційні системи» було надано лист-відповідь № 2628/35-19 від 25 квітня 2025 року, з якого вбачається, що для вирішення ситуації, описаної у листі та з огляду на те, що жодних інших підстав для внесення змін до даних про заповідача нормативно не передбачено, у додаткові відомості записів Спадкового реєстру про заповіти № 38378246, № 73350918 Львівською регіональною філією ДП «НАІС» внесено наступне: «Згідно з інформацією про заповіти №№ 38378246, 73350918 зазначено у листі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 24 квітня 2025 року № 22, по батькові заповідача ОСОБА_6 ».
Зважаючи на наведені вище розбіжності, оскільки спадкодавцем є саме ОСОБА_2 згідно свідоцтва про смерть, а в заповіті та дублікаті заповіту заповідачем зазначена ОСОБА_2 , а у Спадковому реєстрі у записах про заповіти №№ 38378246, 73350918 заповідачем зазначена ОСОБА_11 , виникає необхідність у встановленні факту належності правовстановлюючого документа.
Позивач вказує, що даний факт підтверджується зокрема свідоцтвом про смерть матері, ОСОБА_2 , її свідоцтвом про укладення шлюбу, свідоцтвом про її народження, а також довідками, які видані виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, у яких прізвище зазначено як ОСОБА_7 , по батькові матері ОСОБА_6 .
Тобто з представлених документів вбачається, що в заповіті, як наслідок у дублікаті заповіту помилково зазначено прізвище ОСОБА_12 замість правильного ОСОБА_7 , а також у Спадковому реєстрі у записах про заповіти за №№ 38378246, 73350918 помилково зазначено ще по батькові ОСОБА_5 замість правильного ОСОБА_6 , оскільки з інших представлених нею документів чітко вбачається, що прізвище матері ОСОБА_7 , по батькові ОСОБА_6 .
Враховуючи наведені вище обставини, позивач вважає, що є всі підстави для задоволення позовної заяви.
Стверджує, що виправити помилку в правовстановлюючому документі інакше як шляхом отримання рішення суду про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа особі неможливо, оскільки ОСОБА_2 померла, а тому втратила цивільну правоздатність та дієздатність. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, підготовче судове засідання призначено 22 жовтня 2025 року о 10 год. 15 хв.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак вона подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладаються на думку суду.
А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, тобто фактично визнав позовні вимоги, покладається при вирішенні справи на думку суду, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз`яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (пункти 1 і 3).
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Оскільки встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа особі, пов`язане із спадкуванням та можливим подальшим вирішенням спору про право, а тому суд розглядає питання встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа особі в порядку позовного провадження.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Так, згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження, місце проживання не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Мокротин, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , який виданий Червоноградським МВ УМВС України у Львівській області 25 липня 2000 року.
Викладеним у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , яке видане Мокротинською сільською радою Львівської області 17 липня 1982 року, стверджується, що своє дошлюбне прізвище ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_1 змінила на ОСОБА_8 внаслідок укладення 17 липня 1982 року шлюбу із ОСОБА_9 у Мокротинській сільській раді Львівської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 17 липня 1982 року було зроблено запис за № 3.
Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові та дружині ОСОБА_8 .
Тобто дошлюбним прізвищем позивача було ОСОБА_7 .
З свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 , яке видане Мокротинським бюро ЗАГС Львівської області 10 січня 1961 року, вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 10 січня 1961 року було зроблено відповідний запис за № 1. Її батьком є ОСОБА_10 , матір`ю – ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 25 березня 1997 року було складено відповідний актовий запис № 11, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_5 , яке повторно видане Жовківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 10 жовтня 2024 року.
Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16 січня 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України, то до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
А тому після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.
Згідно ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Із заповіту, який посвідчено 05 вересня 1991 року ОСОБА_3 , головою виконавчого комітету Мокротинської сільської ради Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 26 за 1991 рік, вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і на що вона за законом матиме право на день її смерті, заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 , тобто позивачу.
За даними, які знаходяться у виконкомі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, заповіт не змінений і не скасований, що підтверджується записом старости Мокротинського старостинського округу № 10 Марії Кунти від 16 жовтня 2024 року.
16 жовтня 2024 року ОСОБА_4 , старостою Мокротинського старостинського округу № 10 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, дублікат заповіту замість втраченого виданий ОСОБА_2 . Дублікат заповіту зареєстровано в реєстрі за № 19.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 .
Згідно ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Викладеним у довідці 201, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 28 квітня 2025 року, стверджується, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_2 (після зміни адміністративно-територіального устрою Львівського) району Львівської області.
З довідки № 202, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 28 квітня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня її смерті проживала разом із ОСОБА_1 , тобто зі мною, в АДРЕСА_2 (після зміни адміністративно-територіального устрою Львівського) району Львівської області та вели спільне господарство.
Згідно ст. 553 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.
Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день, зазначений в статті 21 цього Кодексу, ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 не відмовилася від прийняття спадщини, навпаки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживав разом із своєю матір`ю, ОСОБА_2 , вела з нею спільне господарство.
Суд враховує, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 29 січня 2025 року у справі № 444/4837/24, провадження № 2/444/417/2025, яке набрало законної сили 01 березня 2025 року, встановлено юридичний факт належності правовстановлюючого документа особі, а саме те, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 000941, який виданий Мокротинською сільською радою 09 лютого 1998 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 166, згідно якого ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Мокротинської сільської ради № 3 від 05 березня 1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,8314 гектарів в межах згідно з планом для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Мокротинської сільської ради, належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд враховує, що спадкодавцем згідно свідоцтва про смерть є ОСОБА_2 , а заповідачем є ОСОБА_2 згідно дубліката заповіту, а в спадковому реєстрі зазначено, що заповіт посвідчено ОСОБА_11 .
Суд бере до уваги, що після видачі дубліката заповіту староста Мокротинського старостинського округу № 10 Кунта М. М. зверталася у Львівську регіональну філію Державного підприємства «Національні інформаційні системи» із листом про внесення до Спадкового реєстру виправлення по батькові заповідача з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 у записах про заповіти від імені ОСОБА_2 , зареєстрованого у Спадковому реєстрі за № 38378246, № 73350918, на що Львівською регіональною філією Державного підприємства «Національні інформаційні системи» було надано лист-відповідь № 2628/35-19 від 25 квітня 2025 року, з якого вбачається, що для вирішення ситуації, описаної у листі та з огляду на те, що жодних інших підстав для внесення змін до даних про заповідача нормативно не передбачено, у додаткові відомості записів Спадкового реєстру про заповіти № 38378246, № 73350918 Львівською регіональною філією ДП «НАІС» внесено наступне: «Згідно з інформацією про заповіти №№ 38378246, 73350918 зазначено у листі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 24 квітня 2025 року № 22, по батькові заповідача ОСОБА_6 ».
Зважаючи на наведені вище розбіжності, оскільки спадкодавцем є саме ОСОБА_2 згідно свідоцтва про смерть, а в заповіті та дублікаті заповіту заповідачем зазначена ОСОБА_2 , а у Спадковому реєстрі у записах про заповіти №№ 38378246, 73350918 заповідачем зазначена ОСОБА_11 , виникає необхідність у встановленні факту належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту від імені ОСОБА_2 , який посвідчено 05 вересня 1991 року ОСОБА_3 , головою виконавчого комітету Мокротинської сільської ради Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 26 за 1991 рік, а також дубліката заповіту, який 16 жовтня 2024 року виданий ОСОБА_4 , старостою Мокротинського старостинського округу № 10 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, та зареєстровано в реєстрі за № 19 замість втраченого заповіту, зареєстрованих у Спадковому реєстрі за № 38378246, 73350918, де по батькові заповідача ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_5 .
Даний факт підтверджується зазначеними вище документами, зокрема свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , свідоцтвом про укладення шлюбу позивача, свідоцтвом про народження позивача, а також довідками, які видані виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, у яких прізвище зазначено як ОСОБА_7 , по батькові матері позивача ОСОБА_6 .
Крім того суд звертаю увагу, що з довідки № 619, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 08 жовтня 2024 року, вбачається, що в книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 139 (по Мокротинській сільській раді) на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований сертифікат серії ЛВ № 014099, виданий Мокротинською сільською радою 10 вересня 1995 року, згідно якого ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку, по уточнених даних площею 1,26 га умовних кадастрових гектарів без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості. Земельна частка (пай) розташована на території Жовківської міської ради (територія колишньої Мокротинської сільської ради).
Тобто з представлених документів вбачається, що в заповіті, як наслідок й у дублікаті заповіту помилково зазначено прізвище ОСОБА_12 замість правильного ОСОБА_7 , а також у Спадковому реєстрі у записах про заповіти за №№ 38378246, 73350918 помилково зазначено ще по батькові ОСОБА_5 замість правильного ОСОБА_6 , оскільки з інших представлених позивачем документів чітко вбачається, що прізвище її матері ОСОБА_7 , по батькові ОСОБА_6 .
Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та встановлення юридичного факту належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документа, а саме заповіту від імені ОСОБА_2 , який посвідчено ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , головою виконавчого комітету Мокротинської сільської ради Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 26 за 1991 рік, а також дубліката заповіту, який 16 жовтня 2024 року виданий ОСОБА_4 , старостою Мокротинського старостинського округу № 10 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, та зареєстровано в реєстрі за № 19 замість втраченого заповіту, зареєстрованих у Спадковому реєстрі за № 38378246, 73350918, де по батькові заповідача помилково зазначено ОСОБА_5 замість ОСОБА_6 , як наслідок прошу задовольнити позовні вимоги.
Суд враховує, що виправити помилку в правовстановлюючому документі інакше рішенням суду про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документа особі неможливо, оскільки ОСОБА_2 померла, а тому втратила цивільну правоздатність та дієздатність.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.
Керуючись ст. 4, 81, 200, 206, 247, 315 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги задоволити.
Встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документа, а саме заповіту, який посвідчено 05 вересня 1991 року ОСОБА_3 , головою виконавчого комітету Мокротинської сільської ради Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 26 за 1991 рік, а також дубліката даного заповіту, який 16 жовтня 2024 року виданий ОСОБА_4 , старостою Мокротинського старостинського округу № 10 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, та зареєстровано в реєстрі за № 19 замість втраченого заповіту, зареєстрованих у Спадковому реєстрі за № № 38378246, 73350918, де по батькові заповідача помилково зазначено ОСОБА_5 замість ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і на що вона за законом матиме право на день її смерті, заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його винесення безпосередньо Львівському апеляційному суду.
Повний текст рішення виготовлено 22.10.2025 року.
Суддя: Мікула В. Є.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua