Рішення від 22 жовтня 2025 р. у справі №444/2915/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2915/25

Провадження № 2/444/1624/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 30 серпня 2018 року органом 4628, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий ЗО жовтня 2023 року органом 4628, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про стягнення коштів на утримання малолітньої (неповнолітньої) дитини (аліментів) в частці від доходу (заробітку) відповідача,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить стягувати з нього в її користь кошти на утримання малолітньої (неповнолітньої) дитини (аліменти), а саме дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 01 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області, однак рішенням Жовківського районного суду у справі № 444/4158/24, провадження № 2/444/1461/2024 від 29 листопада 2024 року, яке набрало законної сили 31 грудня 2024 року, даний шлюб розірвано.

У даному шлюбі із відповідачем в них народилася одна дитина, дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка як і вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

Стверджує, що дитина проживає разом з нею, перебуває на її вихованні та утриманні.

Відповідач утримує дочку в недостатньому розмірі, фактично не бере участі в її житті, рідко з нею спілкується, крім того в нього появилася співмешканка, а тому вона має сумніви, чи ОСОБА_2 в майбутньому буде утримувати їх спільну дитину взагалі.

Водночас вона не може забезпечувати потреби дочки без належного та достатнього утримання зі сторони її батька.

Тих коштів, які вона отримує як підробіток, катастрофічно не вистачає на утримання їх спільної із відповідачем дочки самостійно з її сторони.

При цьому просить суд взяти до уваги, що в дитини є біологічний батько, який має обов`язок її утримувати.

На даний момент малолітня, а в подальшому неповнолітня дитина потребує грошей для забезпечення її потреб кожного дня.

Вважає, що відповідач у справі, який є особою молодого віку, здоровим та працездатним повинен сплачувати аліменти в частці від доходу в розмірі 1/4 його доходу (заробітку).

Такий розмір аліментів зумовлений тим, що в них із відповідачем є одна спільна дитина до 18 років, дочка потребує постійної купівлі нового одягу та взуття, забезпечення продуктами харчування, ціни на які досягли європейських, купівлі лікарських засобів при захворюваннях, таких як ГРВ, нежить, кашель тощо.

В квартирі необхідно підтримувати певний температурний режим, щоб дитина не хворіла в зимовий, весняний та осінній час, в неї є витрати на оплату комунальних послуг, які використовуються в тому числі і в інтересах та потребах їх спільної із відповідачем дитини.

Їх спільна із відповідачем дитина потребує відвідування ігрових кімнат, кінотеатрів, інших місць проведення дозвілля, гуртків для саморозвитку.

Дочці кожен день потрібні кошти для купівлі їжі, періодичного придбання одягу.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ), відповідно має стабільне грошове забезпечення зі сторони держави, як наслідок має можливість утримувати дочку.

Позивач зазначає, що враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, те, що дочка, яка не досягнула повноліття, проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні і буде надалі проживати разом з нею, відповідач надає кошти на утримання дитини в недостатньому розмірі, нестабільно, обов`язок відповідача, батька дитини, утримувати дочку, беручи до уваги насамперед інтереси дитини, зумовлені її розвитком, зважаючи на те, що на даний момент малолітня, а в подальшому неповнолітня дочка потребує значних коштів на утримання, а відповідач є особою молодого віку, він є працездатним, є діючим військовослужбовцем, отримує стабільне грошове забезпечення зі сторони держави, беручи до уваги значні потреби дитини, про які зазначено вище, відсутність будь-яких доказів про те, що на утриманні відповідача є непрацездатні особи, що він по стану здоров`я має перешкоди до праці, зважаючи на те, що він отримує стабільне грошове забезпечення як військовослужбовець, просить із відповідача стягувати на утримання малолітньої, а в подальшому неповнолітньої дитини кошти (аліменти) в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Вважає, що аліменти в такому розмірі жодним чином не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати добробут дочці зі сторони батька.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з повідомленням сторін у справі для розгляду справи по суті на 23 жовтня 2025 року о 09 год. 15 хв.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги визнає, не заперечує проти задоволення таких.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, відповідача, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 , 16 серпня 2018 року зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області, про що 16 серпня 2018 року було складено відповідний актовий запис № 33.

Однак рішенням Жовківського районного суду у справі № 444/4158/24, провадження № 2/444/1461/2024 від 29 листопада 2024 року, яке набрало законної сили 31 грудня 2024 року, даний шлюб розірвано.

У шлюбі із відповідачем в сторін народилася одна дитина, дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , яке видане виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області 28 січня 2019 року.

Дитина як і позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/010600062 від 31 липня 2025 року.

Суд констатує, що дитина зареєстрована, проживає разом із позивачем, перебуває на її утриманні.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач утримує дочку в недостатньому розмірі, фактично не бере участі в її житті, рідко з нею спілкується.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідачем не надано на адресу суду доказів утримання дитини на достатньому рівні.

В той же час суд враховує, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим ніж прожитковий мінімум.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

А тому відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи те, що спільна дитина позивача та відповідача проживає разом з матір`ю, доказів, що батько дитини, відповідач у справі, надає кошти на утримання дочки на достатньому рівні суду не представлено, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів).

Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 р. №146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб”. Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.

З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.

Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати.

Судом встановлено, що відповідач є особою молодого віку, доказів його непрацездатності, перебування на його утриманні інших осіб, в тому числі і непрацездатних, дітей, матеріали справи не містять.

Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ), відповідно має стабільне грошове забезпечення зі сторони держави, як наслідок має можливість утримувати дочку.

Враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, те, що дочка сторін, яка не досягнула повноліття, проживає разом з позивачем, знаходиться на утриманні позивача і буде надалі проживати разом з нею, відповідач надає кошти на утримання дитини в недостатньому розмірі, нестабільно, обов`язок відповідача, батька дитини, утримувати дочку, беручи до уваги насамперед інтереси дитини, зумовлені її розвитком, зважаючи на те, що на даний момент малолітня, а в подальшому неповнолітня дочка потребує значних коштів на утримання, а відповідач є особою молодого віку, він є працездатним, є діючим військовослужбовцем, отримує стабільне грошове забезпечення зі сторони держави, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати кошти на утримання (аліменти) спільної із позивачем дитини та виконувати покладені на нього законодавством обов`язки по забезпеченню зі своєї сторони дочці належного рівня життя для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Беручи до уваги те, що дочка сторін потребує постійної купівлі нового одягу та взуття, забезпечення продуктами харчування, ціни на які досягли європейських, купівлі лікарських засобів при захворюваннях, таких як ГРВ, нежить, кашель тощо, в квартирі необхідно підтримувати певний температурний режим, щоб дитина не хворіла в зимовий, весняний та осінній час, в позивача є витрати на оплату комунальних послуг, які використовуються в тому числі і в інтересах та потребах їх спільної із відповідачем дитини, дитина потребує відвідування ігрових кімнат, кінотеатрів, інших місць проведення дозвілля, гуртків для саморозвитку, що тягне за собою значні витрати, а також зважаючи на обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з сторони матері, з якою проживає дитина, яка не досягнула повноліття, яка перебуває на утриманні матері, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню, відсутність будь-яких доказів про те, що на утриманні відповідача є непрацездатні особи, що він по стану здоров`я має перешкоди до праці, зважаючи на те, що він отримує стабільне грошове забезпечення як військовослужбовець, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягувати на утримання малолітньої, а в подальшому неповнолітньої дитини кошти (аліменти) в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Зважаючи на встановлені вище обставини та досліджені докази, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що аліменти в такому розмірі жодним чином не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати добробут дочці зі сторони батька.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

А тому суд, виходячи із норми ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, приходить до висновку, що аліменти із відповідача на утримання дитини підлягають стягненню саме із дня пред`явлення позову, яким є 01 серпня 2025 року, що підтверджується штампом на позовній заяві (аркуш справи № 1).

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так як позивач звільнена від сплати судового збору, її позовні вимоги задоволені, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 180, 191 СК України, ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий ЗО жовтня 2023 року органом 4628, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ), кошти на утримання малолітньої (неповнолітньої) дитини (аліменти), а саме дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 01 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття та стягувати такі в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , Львівський (до зміни адміністративно-територіального устрою - Жовківський) район, Львівська область, 80316, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 30 серпня 2018 року органом 4628, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його винесення безпосередньо Львівському апеляційному суду.

Повний текст рішення виготовлено 23.10.2025 року.

Суддя: Мікула В. Є.