Постанова від 07 грудня 2025 р. у справі №479/1675/25 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

№479/1675/25

№3/479/662/25

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2025 року смт.Криве Озеро

Суддя Кривоозерського районного суду Миколаївської області Репушевська О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділення поліції №3 Первомайського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

- за ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №517617 від 19 листопада 2025 року, водій ОСОБА_1 18 листопада 2025 року о 12.42 год. в сел.Криве Озеро, по автодорозі дорога М-05 Київ-Одеса, керуючи транспортним засобом марки "Mercedes-Benz", д.н.з. - НОМЕР_2 , під час випередження автомобіля марки "МAN", д.н.з. - НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих немає, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Крім того, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №517636 від 19 листопада 2025 року, водій ОСОБА_1 18 листопада 2025 року о 12.42 год. в сел.Криве Озеро, по автодорозі дорога М-05 Київ-Одеса, керуючи транспортним засобом марки "Mercedes-Benz", д.н.з. - НОМЕР_2 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснив зіткнення з автомобілем марки "МAN", д.н.з. - НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку, після чого місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п.2.10 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.122-4 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у скоєнні адміністративних правопорушень не визнав, вказував, що 18 листопада 2025 року о 12.42 год.дійсно рухався в сел.Криве Озеро, по автодорозі дорога М-05 Київ-Одеса, керуючи транспортним засобом марки "Mercedes-Benz", д.н.з. - НОМЕР_2 . При цьому Правил дорожнього руху не порушував.

Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного висновку.

В провадженні судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області Репушевської О.В. одночасно знаходяться три справи про адміністративне правопорушення відносно однієї особи, тому для повного та всебічного розгляду справ №479/1675/25 (3/479/662/25), №479/1676/25 (3/479/663/25), їх слід об`єднати в одне провадження про адміністративне правопорушення та присвоїти об`єднаній справі №479/1675/25 (3/479/662/25).

Статтею 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з диспозицією ст.124 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Положеннями ст.122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306 "Про правила дорожнього руху".

Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п.2.10 (а) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

За змістом протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у провину порушення ним, як учасником дорожнього руху, вимог п.12.1 та п.2.10 "а" ПДР України.

При цьому, фактично, суду не надано достатніх об`єктивних та достовірних доказів, передбачених ст.251 КУпАП, які б вказували на те, що саме дії ОСОБА_1 знаходились у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце за обставин, вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення. Матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом "Mercedes-Benz", д.н.з. - НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення із автомобілем марки "МAN", д.н.з. - НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку, та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Судом не здобуто доказів винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, не можливо встановити, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.12.1., 2.10 а Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів, та в подальшому залишив місце ДТП, тому подія та склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124,122-4 КУпАП, відсутні.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності суддя керується закріпленим у ст.62 і ст.129 Конституції України принципом забезпечення доведеності вини, згідно якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд керується презумпцією невинуватості, закріпленою у ст.62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал.

Положеннями ст.17 Закону України" Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язало суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п.161, Series A заява №25).

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". При цьому, як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі "Надточій проти України" ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище викладене вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених стст.ст.124, 122-4 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв`язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю складу та події адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.62, 129 Конституції України, ст.ст.7, 36, 122-4, 124, 247, 251, 277, 283, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и л а :

Об`єднати справи №479/1675/25 (3/479/662/25), №479/1676/25 (3/479/663/25), в одне провадження про адміністративне правопорушення та присвоїти об`єднаній справі №479/1675/25 (3/479/662/25).

Провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122-4, ст.124 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя :