Рішення від 10 червня 2025 р. у справі №760/18415/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18415/24 2/760/5781/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року до суду надійшла позовна заява у якій позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 220 277 грн. 32 коп., моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., витрат на оплату послуг експерта у розмірі 12 500 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 202,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.02.2024 року об 11 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25 водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 , скоїла зіткнення з транспортним засобом «Suzuki NEW SX4» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Власником автомобіля «Suzuki NEW SX4» є ОСОБА_3 , яка є колишньою дружиною водія ОСОБА_5 .

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/3808/24 від 01.04.2024 року ОСОБА_4 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зі звіту від 21.02.2024 р. № 21-02-24, складеного оцінювачем ТОВ «ВАЛУР ГРУП» Поляковим В.М. , вбачається, що матеріальний збиток, завданий ОСОБА_3 внаслідок пошкодження її автомобіля при ДТП від 07.02.2024 р., складає 379 150, 74 грн. Додатково з висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Єрмоленка О. від 12.06.2024 р. № 5680/24-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 внаслідок ДТП станом на 07.02.2024 р. становить 378 777, 32 грн. Таким чином, внаслідок ДТП ОСОБА_3 була завдана майнова шкода, спричинена пошкодженням її автомобіля, в загальному розмірі на суму 378 777, 32 грн.

Станом на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 , як водія автомобіля «Suzuki NEW SX4», була застрахована в ПРАТ СК «ВУСО» (поліс № 216721041). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як водія автомобіля «Ford Edge», станом на момент вчинення нею ДТП була застрахована в ПРАТ «СК «УНІКА» (поліс №218760360). 10.03.2016 р. протоколом Президії МТСБУ було затверджено Положення про пряме врегулювання збитків. Пряме врегулювання збитків є системою, в якій страховик потерпілого проводить страхову виплату потерпілому замість страховика особи, винної у скоєнні ДТП. В подальшому страховик особи, винної у вчиненні ДТП, відшкодує страховику потерпілого всі виплачені ним кошти. ПРАТ СК «ВУСО» та ПРАТ СК «УНІКА» є учасниками угоди про пряме врегулювання збитків, що підтверджується листом ПРАТ СК «ВУСО» від 24.06.2024 р. № 1637 та відомостями з офіційного сайту МТСБУ (https://mtsbu.ua/about/dc.s-insurances). З листа ПРАТ СК «ВУСО» від 24.06.2024 р. № 1637 та листа ПРАТ СК «УНІКА» від 02.08.2024 р. № 16651430551/1/01 вбачається, що за полісом ПРАТ «СК «УНІКА» № 218760360 страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000 грн. Відтак 04.03.2024 р. страховик ПРАТ СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності ПРАТ СК «УНІКА» в розмірі 160 000 грн.

Враховуючи, що внаслідок ДТП ОСОБА_3 була заподіяна майнова шкода на загальну суму 380 277,32 грн. + 1 500 грн. майнової шкоди, пов`язаної з евакуацією автомобіля з місця ДТП., завдана шкода має бути розрахована наступним чином (380 277,32 грн. завдана шкода - 160 000 грн. виплачені кошти страховою) = 220 277,32 грн., тому позивач просила відшкодувати шкоду саме в такому розмірі.

Щодо моральної шкоди зазначила, що моральна шкода спричинена тим, що ОСОБА_3 та її колишній чоловік, спільно користуються транспортним засобом. ОСОБА_3 має страх сідати за кермо транспортного засобу, чим суттєво порушується встановлений ритм її життя та спричиняється ряд побутових незручностей їй та її сім`ї, оскільки вона працює в Шевченківському районі м. Києва, а школа доньки в Святошинському районі міста Києва. Отже, оцінила завдану їй шкоду у розмірі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року відрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

14.01.2025 року представником відповідача подано клопотання про долучення доказів, у якому останній просив суд приєднати до матеріалів справи договір про погодження розміру та умов здійснення страхового відшкодування за Полісом ОСЦПВВНТЗ № 218760360 від 29.02.2024 року. Зазначив, що вказаний Договір має істотне значення у справі та повинен бути врахований судом при винесені рішення, оскільки відповідно до п. 2 вказаного договору, позивач узгодила розмір матеріального збитку, який становить 160 000 грн. Вказана сума є належним чином узгодженою, на проведені оцінки (експертизи) пошкодженого майна ОСОБА_3 не наполягає. Оскільки позивачка уклала Договір із страховою компанією, яким вже погодила розмір збитків, то цей Договір є належним доказом виконання зобов`язань. Враховуючи, що сторони вже узгодили суму збитку заподіяного Позивачці внаслідок ДТП від 07.02.2024 року, подальші вимоги до відповідачки в порядку статті 1194 ЦК України щодо зміни цієї суми або додаткових виплат повинні бути відсутні, оскільки всі питання, що стосуються розміру збитку, були вирішені в Договорі. А відтак, вказаний Договір свідчить про припинення деліктного зобов`язання.

Ухвалою суду від 10.04.2025 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення майнової шкоди. Щодо стягнення моральної шкоди, не заперечував її завдання, проте в розмірі 3000 грн.

Вислухавши сторін, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що 07.02.2024 року о 11 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25 водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Ford Edge» д.н.з. НОМЕР_1 , скоїла зіткнення з транспортним засобом «Suzuki NEW SX4» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 .

Вказані обставини встановлені постановою Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/3808/24 від 01.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 12-13).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Власником автомобіля «Suzuki NEW SX4» є ОСОБА_3 , яка є колишньою дружиною водія ОСОБА_5 (а.с. 11).

Як встановлено зі звіту від 21.02.2024 р. № 21-02-24, складеного оцінювачем ТОВ «ВАЛУР ГРУП» Поляковим В.М. , матеріальний збиток, завданий ОСОБА_3 внаслідок пошкодження її автомобіля при ДТП від 07.02.2024 р., складає 379 150, 74 грн (а.с. 14-41).

Згідно з висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Єрмоленка О. від 12.06.2024 р. № 5680/24-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 внаслідок ДТП станом на 07.02.2024 р. становить 378 777, 32 грн. (а.с. 48-71).

Таким чином, внаслідок ДТП ОСОБА_3 була завдана майнова шкода, спричинена пошкодженням її автомобіля, в загальному розмірі на суму 378 777, 32 грн.

Станом на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 , як водія автомобіля «Suzuki NEW SX4», була застрахована в ПРАТ СК «ВУСО» (поліс № 216721041) (а.с. 74).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як водія автомобіля «Ford Edge», станом на момент вчинення нею ДТП була застрахована в ПРАТ «СК «УНІКА» (поліс №218760360) (а.с. 75).

10.03.2016 р. протоколом Президії МТСБУ було затверджено Положення про пряме врегулювання збитків (а.с. 78). Пряме врегулювання збитків є системою, в якій страховик потерпілого проводить страхову виплату потерпілому замість страховика особи, винної у скоєнні ДТП. В подальшому страховик особи, винної у вчиненні ДТП, відшкодує страховику потерпілого всі виплачені ним кошти. ПРАТ СК «ВУСО» та ПРАТ СК «УНІКА» є учасниками угоди про пряме врегулювання збитків, що підтверджується листом ПРАТ СК «ВУСО» від 24.06.2024 р. № 1637 та відомостями з офіційного сайту МТСБУ (https://mtsbu.ua/about/dc.s-insurances про що додано відповідний скриншот (а.с. 76-77).

З листа ПРАТ СК «ВУСО» від 24.06.2024 р. № 1637 та листа ПРАТ СК «УНІКА» від 02.08.2024 р. № 16651430551/1/01 вбачається, що за полісом ПРАТ «СК «УНІКА» № 218760360 страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000 грн. 04.03.2024 р. страховик ПРАТ СК «ВУСО» виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності ПРАТ СК «УНІКА» в розмірі 160 000 грн. (а.с. 73)

Положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статтею 6 Закону № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За нормою п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У даному випадку саме на страховика - ПРАТ «СК «ВУСО» покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.

Така правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року.

Так, непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - ПРАТ «СК «ВУСО») документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

Також у справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

Верховний Суд у Постанові від 13.12.2023 № 759/28079/21 вказав про те, що у випадку узгодження суми страхового відшкодування між страховиком та потерпілим, останній немає права в майбутньому вимагати зміни розміру виплати, як і вимагати з винуватця різниці між збитком і межами відповідальності страховика.

Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин. Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У підписаному позивачем узгодженні з страховою компанією ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», складеному у відповідності до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, сторони підписались під тим, що узгоджені суми є остаточними та перегляду не підлягають.

Тобто, за змістом вказаного узгодження ОСОБА_3 , діючи добровільно, на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування у сумі 160 000 грн. та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до ОСОБА_4 , як винної особи в ДТП, суперечить меті інституту страхування, оскільки основний тягар відшкодування шкоди позивач переклав на відповідача, а не на страхову компанію, ліміт відповідальності якої за вищезгаданим страховим Полюсом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності становив 160 000 грн.

Відомостей про те, що ОСОБА_3 підписала вказане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, оскільки, ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, про що свідчить договір про погодження розміру та умов здійснення страхового відшкодування ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» від 29.02.2024 року, в якій позивач погодилась з тим, що розмір страхового відшкодування складає 160 000 грн. та не наполягала на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна, фактичним отриманням погодженого страхового відшкодування у вказаному розмірі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення саме з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, оскільки така шкода відшкодована страховою компанією в межах страхового відшкодування, позивач скористався своїм право звернення безпосередньо до страховика та отримав страхове відшкодування, а страхова компанія забезпечила реалізацію права ОСОБА_3 на отримання страхового відшкодування у розмірі, погодженому між страховою компанією та потерпілим.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає що у задоволені позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, необхідно відмовити.

Що стосується вимог позивача щодо відшкодування моральної, немайнової шкоди, то слід зазначити наступне.

В своєму позові позивачка просила стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., посилаючись на той факт, що ОСОБА_3 та її колишній чоловік, спільно користуються транспортним засобом. ОСОБА_3 , після ДТП має страх сідати за кермо транспортного засобу, чим суттєво порушується встановлений ритм її життя та спричиняється ряд побутових незручностей їй та її сім`ї, оскільки вона працює в Шевченківському районі м. Києва, а школа доньки в Святошинському районі міста Києва. У сукупності всі зазначені факти завдали позивачці значних душевних переживань та страждань.

У відповідності до п. 1, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Позивачка є особою, що потерпіла в наслідок винних дій відповідачки, яка скоїла дорожньо-транспортну пригоду та пошкодила майно позивачки. Остання зазнала моральної шкоди, як через страждання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вона перенесла стрес через пошкодження автомобіля, що призвело до порушення її життєвого укладу.

Однак, суд вважає, що сума, в яку позивачка оцінила заподіяну їй моральну шкоду і яка за її оцінкою становить 100 000 грн., є значно завищеною. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним та достатнім в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачці стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Згідно вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачкою у позові зазначено, що для визначення розміру завданої шкоди, вона зверталася до експерта автотоварознавця, за послуги якого вона сплатила 12 500 грн., які просить стягнути як судові витрати з відповідачки.

За вимогами ч. 1 ст. 140 ЦПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з вимог позивачки про відшкодування витрат на здійснення дослідження експерта автотоварознавця, нею були витрачені кошти в розмірі 12 500 грн. Дане дослідження їй було необхідне для визначення розміру завданої шкоди та для звернення з позовом до суду про відшкодування матеріальної шкоди.

Але, у зв`язку з тим, що підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди не має, то суд приходить до висновку, що не має правових підстав для відшкодування витрат за проведення експертного дослідження.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, в частині стягнення моральної, немайнової шкоди, то з відповідачки на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір за подачу позову в цій частині в розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 12,13,76-82,133,137,140,141,259,263-265,274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 маральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 99 (дев`яносто дев`ять) гривень 92 копійки.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.В. Верещінська