Рішення від 10 грудня 2025 р. у справі №759/26701/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/26701/25

пр. № 2/759/11507/25

11 грудня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів (пенсії),

ВСТАНОВИВ:

ГУ ПФУ в м. Києві 14.11.2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів (пенсії), яким просять стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно отримані кошти (пенсію) у сумі 64906,72 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по втраті годувальника та в результаті проведення перерахунку в зв`язку з відділенням частки пенсії ОСОБА_2 , мати відповідачки яка виплачується окремо, виникла переплата пенсії за період з 01.10.2023 року по 30.04.2024 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 19.09.2024 року було направлено лист до відповідачки про добровільну сплату боргу, однак відповідачка цього не зробила

На підставі викладеного просять задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання яким позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляд справи провести за відсутності представника управління.

Відповідач та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи без іхньої участи, подав до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуваэ на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києвіта отримуваэ пенсію по втраты годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В подальшому мамі відповідача ОСОБА_2 відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.02.2023 року № 500/6619/23 та ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 року про повернення апеляційної скарги зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.09.2023.

На підставі вищевикладеного Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконуючи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.02.2023 року № 500/6619/23 встановило переплату по пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 року по 30.04.2024 року у сумі 64906,72 грн.

Згідно з положеннями частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно та зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд вважає, що ГУ ПФУ в м. Києві не доведено, що відповідач набув майно та зберіг його за рахунок позивача без достатньої правової підстави, внаслідок чого зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти.

Крім того, правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ст. 1215 ЦК України, відповідно до якої не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, згідно з даною нормою закону поверненню підлягають лише кошти, якщо їх виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату, та в разі недобросовісності з боку набувача. За відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, такі кошти поверненню не підлягають. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі №6-151цс13 та від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс 14, яка, з точки зору ч.4 ст.263ЦПК України, має враховуватися судом.

Виходячи з аналізу ст. 1215 ЦК України безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Крім того, порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «;Про пенсійне забезпечення».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).

Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача резюмуються (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-91цс14).

Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління, так і надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні приведеної в позові суми, позивач суду не надав.

Також відповідно до відповіді наданою Пенсійним фондом України від 06.11.2024 року № 2800-030202-9/68269 доданого до відзиву на позовну заяву було зазначено «Законні підстави для утримання переплати пенсії за період з 01.10.2023 по 30.04.2024 за рішенням територіального органу Пенсійного фонду відсутні. Повідомляємо про необхідність скасувати рішення про утримання переплати з пенсії ОСОБА_1 (ЕПС НОМЕР_1 ).»

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ГУ ПФУ в м. Києві у задоволенні його позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів (пенсії) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.Ф. Сенько