Рішення від 09 грудня 2025 р. у справі №759/13109/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13109/25

пр. № 2/759/6041/25

10 грудня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

за участю секретаря Кульбовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_4 який діє в інтересах ОСОБА_1 12.06.2025 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 204130 грн. 70 коп. та судові витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову зазначає, що від спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.09.2019 року Святошинським районним судом м. Києва було видано судовий наказ у справі № 759/17388/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви і до повноліття дитини, який було пред`явлено до виконання.

Зазначив, що відповідач ані у добровільному порядку, ані в примусовому порядку не сплачує аліменти на утримання сина внаслідок чого за період з 01.02.2022 року по 01.05.2025 року виникла заборгованість у розмірі 204130,70 грн.

В зв`язку з вищезазначеним просить стягнути з відповідача на свою користь пеню (неустойку) по заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 204130,70 грн.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 16.06.2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від представника позивача ОСОБА_4 до суду надійшла заява, якою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач в судове зсідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являється батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10).

26.09.2019 року Святошинським районним судом м. Києва було видано судовий наказ у справі № 759/17388/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви і до повноліття дитини, який було пред`явлено до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Гудзь Р.В. загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 23.09.2019 року по 01.05.2025 року у ВП № НОМЕР_3 станом на 01.05.2025 року становить 646734,25 грн., неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів становить 126413,50 грн., штраф становить 109399,25 грн. (а.с. 12).

Відповідно до надано позивачем розрахунку пені за несплату аліментів у ВП № НОМЕР_3, загальний розмір неустойки (пені) за прострочку сплати аліментівза період з 01.02.2022 року по 01.05.2025 року становить 204130,70 грн. (а.с. 13).

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України (далі по тексту - СК України), батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України в редакції Закону № 2037-VІІІ від 17.05.2017 , розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 .04. 2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Тобто, право на стягнення неустойки (пені) за прострочення плати аліментів виникає у стягувача в силу наявності факту прострочення платником сплати аліментів, при цьому, розмір пені вираховується за кожен день прострочення.

При цьому, при вирішенні питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів не має значення факт наявності чи відсутності на день вирішення спору заборгованості по аліментам.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів; розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %; при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Позивач надала належні, допустимі та достатні докази того, що станом на момент пред`явлення позову відповідач без поважних причин, не в повній мірі та систематично не сплачував аліменти на утримання дитини, що також прослідковується із довідки наданої державним виконавцем.

Судом також встановлено, що відповідач винний у виникненні даної заборгованості по аліментах, оскільки доказів на спростування своїх дій по несплаті аліментів суду не надав, не довів, що заборгованість утворилася з незазначених ним причин та не пов`язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками, тощо. Крім того, відповідач розрахунок заборгованості складений головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не оскаржував.

Відповідно до Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 в справі № 572/1762/15-ц пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.02.2022 року по 01.05.2025 року становить 204130,70 грн., відтак враховуючи положення ст. 196 СК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 204130,70 грн., що не перевищує 100 % суми заборгованості по аліментах в межах позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути пеню нараховану на заборгованість за прострочення сплати аліментів, яка на час звернення до суду з даним позовом існувала, та те, що боржник був обізнаний зі змістом рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, а також знав про свій обов`язок з їх сплати, доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти, у зв`язку з чим заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, відповідач не надав, а тому, суд приходить до висновку що заявлені позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів підлягають задоволенню.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягаю задоволенню

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 180, 182, 196 СК України ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення по сплаті аліментів за період з 01.02.2022 року по 01.05.2025 року у розмірі 204130 (двісті чотири тисячі сто тридцять) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.В. П`ятничук