Рішення від 16 грудня 2025 р. у справі №759/19523/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/19523/25

пр. № 2/759/8458/25

17 грудня 2025 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Пушкарського О.А., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа: Святошинський районний відділ Державної міграційної служби у м.Києві

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника-адвоката Левчишину О.В. звернувшись до суду з вищевказаним позовом, просить визнати її колишнього чоловіка ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що відповідач, будучи зареєстрованим в спірній квартирі, понад шість місяців в квартирі не проживає без поважних на те причин, чим створює позивачу, перешкоди в користуванні житлом.

Ухвалою від 12.09.2025р. справу призначено за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач відзив на позов не надіслав, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не надходило.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, на вимогах позову наполягала.

Відповідач в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не відомі.

Святошинський районний відділ Державної міграційної служби у м.Києві свого представника до суду не направив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, 11.08.1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 14.02.2022 року був розірваний.

На підставі ордеру №56047 серії Б від 10.05.1993 року ОСОБА_1 та членам її сімї: чоловіка ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_3 , сину ОСОБА_4 надано для проживання квартиру АДРЕСА_1 .

Особовий рахунок оформлено на ОСОБА_1 ..

У зазначеній квартирі зареєстровано: позивач ОСОБА_1 , її колишній чоловік ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 ..

З 2009 року відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У частині третій статті 71 ЖК УРСР наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців. Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідач не звертався до Керуючої компанії щодо збереження за ним права користування квартирою.

Згідно зі статтею 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, провадження № 61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.

Аргументом позивача, як підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою є не проживання останнього більше 19 років без поважних причин в цьому приміщенні, відсутність особистих речей та не прийняття участі у витратах на утримання квартири.

Суд вважає, що зібраними у справі доказами підтверджено те, що відповідач втратив інтерес до спірного житла, перестав нести витрати на утримання квартири та сплати комунальних послуг, вже тривалий час (більше трьох років) спірним житлом не користується, жодних перешкод для проживання йому не чиниться.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заходів забезпечення позову судом не вживалось.

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

На підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 10-12, 77-81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП матеріали справи не містять ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП матеріали справи не містять ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Головуючий М.Ф. Сенько