Рішення від 03 грудня 2025 р. у справі №759/18676/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18676/25

пр. № 2/759/8150/25

04 грудня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Шило М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відкшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Сороки М.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в яком упросить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 101174,81 грн. та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що 29.11.2024 року о 22 год. 40 хв. в м. Києві по шосе Берестейському 19 км. На розвороті в сторону м. Києва відбулась ДТП за участю: транспортного засобу «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 на момент пригоди застрахована в ТДВ СК «Альфа0Гарант», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №220896220, ліміт відповідальності - 160000 грн. 19.02.2025 року ОСОБА_3 було подано заяву про виплату страхового відшкодування. Згідно постанови суду від 23.12.2024 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до звіту №474/12-24 вартість відновлювального ремноту автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 складає 624241,57 грн., вартість матеріального збитку становить 404960 грн., ринкова вартість у пошкодженом у стані складає 143785, 19 грн. МТСБУ за рахунок централізованих фондівв Бюро (у зв`язку з аналюванням ТДВ СК «Альфа-Гарант» ліцензій та здійснення страхової діяльності) виплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі 130000,00 грн. Проте розмір страхового відшкодування, виплаченого МТСБУ (ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не покриває фактичного розміру завданої шкоди транспориному засобу «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 . Отже, у зв`язку з тим, що витрати на відновлювальний ремонт транспоитного засобу «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 перевищує вартість вказаного транспоритного засобу, до моменту настання ДТП, тому відповідно до ст. 301 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальністі власників наземних транспортних засобів», даний транспортний засіб є фізично знищеним. Загалом з відповідача на користь позивача підялгає стягненню сума 11111101174 грн. 81 коп.

Ухвалою суду від 22.08.2025 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Відзив на позов матеріали справи не містять.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. Встановлено, що 29.11.2024 року о 22 год. 40 хв. у м. Київ, шосе Берестейське 19 км. на розвороті в сторону м. Київ, де рух регулюється сигналом світлофора, водій автомобіля FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , рухаючись на заборонений (червоний) сигнал світлофора, не надав переваги у русі автомобілю, який здійснював рух ліворуч на дозволяючий сигнал світлофора, в результаті чого сталось зіткнення з автомобілем HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП два автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2024 у справі №759/26127/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд вважає доведеними обставини щодо наявності відповідних дій, вчинених відповідачем, які встановлені постановою суду в справі про адміністративне правопорушення.

Також судом встановлено, що на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , був забезпечений в ТДВ СК №Альфа-Гарант» за полісом № 220896220 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності - 160000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції на час спірних правовідносин, передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Встановлено, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Встановивши дані обставини, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, сума завданої шкоди в межах страхового ліміту підлягає відшкодуванню саме страховою компанією.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підвередила зазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченого полісом №220896220, за умовами якого страхова сума визначена в розмірі 160000 грн.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як потерпіла, повідомила страхову компанію про ДТП, звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування від 19.02.2025 року.

Відповідно до звіту №474/12-24 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 складає 624241, 57 грн., вартість матеріального збитку становить 404960,00 грн., риноква вартість автомобіля у пошкодженому стані становить 143785, 19 грн.

МТСБУ за рахунок ццентралізованих фондів Бюро (у зв`язку із аналюванням ТДВ СК «Альфа-Гарант» ліцензій на здійснення страхової діяльності) виплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 , у розмірір 130000,00 грн.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, частка його відповідальності становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночної процедури визначення вартості КТЗ встановлені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 з подальшими змінами. Вимоги методики є обов`язковими під час проведення авто-товарознавчих експертиз.

Відповідно до п. 7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.

Тобто, якщо транспортний засіб є фізично знищеним (вартість відновлювального ремонту аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень) встановлюється вартість утилізації колісного транспортного засобу.

У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на час спірних правовідносин, передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, підлягає відшкодуванню шкода, завдана в результаті ДТП в розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до звіту №474/12-24 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 складає 624241, 57 грн., вартість матеріального збитку становить 404960,00 грн., риноква вартість автомобіля у пошкодженому стані становить 143785, 19 грн., отже, транспортний засіб в результаті ДТП є фізично знищеним.

Отже, суд приходить до висновку, що шкода, яка підлягає відшкодуванню позивачу складає 261174, 18 грн.

Із зазначеної суми позивачу було відшкодовано МТСБУ 130000,00 грн, відповідно, сума шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача складає 101174, 81 грн., з розрахунків: 404960,00 грн - 143785, 19 грн. - 160000,00 грн., де 404960,00 грн. це ринкова вартість автомобіля до ДТП, 143785, 19 грн. це ринкова вартість автомобіля в пошкодженом устані, 160000, 00 грн. це ліміт відповідальності страховика за полісом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3 у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ні підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №08/25 від 31.03.2025 року, додаткову угоду №1 від 31.03.2025 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 21.07.2025 року, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 13000,00 грн., рахунок №16 від 21.07.2025 року. Відповідно до якого вартість юридичних послуг становить 13000,00 грн., акт виконаних робіт №16 від 25.07.2025 року, платіжну інструкцію №785618867.1 від 25.07.2025 року на суму 13000,00 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відкшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 101174 (сто одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 гр.н 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Журибеда