Рішення від 29 вересня 2025 р. у справі №753/16309/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16309/25

провадження № 2/753/10740/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Котвицького В.Л., секретаря Зеленої К.Ю., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович Віта Андріївна, Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТГРУП", про встановлення факту припинення іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А., Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТГРУП", про встановлення факту припинення іпотеки, в якій позивач просить: встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 19.01.2006 № 39, який укладений між ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_2 , майнові поручителі - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; скасувати запис про заборону відчуження на нерухоме майно від 19.01.2006 № 2801096, який зареєстрований приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А., в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 19.01.2006 № 39; скасувати запис про іпотеку, який зроблений приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А. в Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки від 19.01.2006 № 39.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.01.2006 між ОСОБА_2 , співвласником квартири АДРЕСА_1 , та Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» був укладений кредитний договір №25/У01-01-2006, згідно якого Банк надав у кредит грошові кошти строком до 19.01.2016, а також між ОСОБА_2 , співвласником квартири АДРЕСА_1 , та Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №39, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №25/V01-01-2006. Співвласниками квартири є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які виступають майновими поручителями згідно іпотечного договору за виконання зобов`язань по кредитному договору від 19.01.2006 №25/У01-01-2006. 19.01.2006 приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А. було прийнято рішення за №2801096, на підставі якого внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 2801096). Підставою для внесення вказаного запису був договір іпотеки від 19.01.2006, зареєстрований в реєстрі за №39. Станом на сьогоднішній день, зобов`язання за кредитним договором №25/У01-01-2006 виконані позичальником в повному обсязі, що має наслідком припинення іпотеки та відсутність підстав для обтяження. ВАТ Банк "БІГ Енергія" ліквідоване рішенням Національного банку України, але запис із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 2801096) не вилучений, що порушує права ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_1 . Приватний нотаріус Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А. відмовила у знятті обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об актів нерухомого майна. 02.04.2015 Національним банком України було прийнято рішення, про затвердження ліквідаційного балансу ВАТ Банк «Біг Енергія». Непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано ТОВ «Брокінвестгруп». Архіви вказаного банку ліквідатор мав передати до Національного банку України для подальшого зберігання. Кредитна справа (кредитний договір №25/V01-01-2006) в описах архівних справах банку не значиться та на зберігання не передавалась. У документах (рішеннях НБУ, звітах та ревізіях про оцінку майна, протоколах проведення аукціону, договорах з продажу майна (активів) банку та кредитного портфелю, в договорах купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами інформація за його кредитним договором №2 5/V01-01-2006 відсутня. Крім того, представник ТОВ «Брокінвестгруп» також повідомив, що в його розпорядженні відсутня кредитна справа за кредитним договором №25/V01-01-2006, а тому відсутня будь-яка інформація щодо позичальника.

Зазначене свідчить про те, що за кредитом не проводилось відступлення права вимоги, його не було включено до кредитного портфелю під час продажу пасивів та активів ліквідованого банку, відсутня будь - яка інформація та відомості, які б могли свідчити про невиконання зобов`язань за кредитним договором №25/У01-01-2006 та правомірності дії обтяження. Постановою Правління Національного банку України № 97 від 24.02.2010 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ Банк «БІГ Енергія» із 01.03.2010. 02.04.2015 Національним банком України прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора та завершення процедури ліквідації банку. За рішенням ліквідатора непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано юридичній особі ТОВ «Брокінвестгруп» відповідно до договору про передавання в управління непроданих активів від 28.01.2014.

За таких обставин, єдиним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду із даною заявою про встановлення факту припинення іпотеки.

Ухвалою суду від 22.08.2025 відкрито провадження в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А., Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТГРУП", про встановлення факту припинення іпотеки, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні по суті.

03.09.2025 до суду від заявника надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відповідь Національного Банку України від 25.08.2025 вих. № 14-0005/65535 про виключення відомостей про ВАТ Банк "БІГ Енергія" з Державного реєстру банків з 03.03.2012 та рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем від 02.04.2015 № 127 було затверджено ліквідаційний баланс, ухвалено остаточний звіт ліквідатора та завершено ліквідаційну процедуру Банку.

В судове засідання заявник не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив заяву задовільнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи ТОВ «Брокінвестгруп» в судове засідання не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Заінтересована особа, приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А. в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлена завчасно та у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Представник заінтересованої особи Національного Банку України в судове засідання не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить до наступних висновків.

19.01.2006 між ОСОБА_2 , співвласником квартири АДРЕСА_1 , та Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» був укладений кредитний договір №25/У01-01-2006, згідно якого Банк надав у кредит грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США строком до 19.01.2016, а також між ОСОБА_2 та співвласниками як поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , співвласниками квартири АДРЕСА_1 , та Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №39, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №25/V01-01-2006.

Відповідно до п.2.1. Договору на забезпечення виконання Позичальником прийнятих на себе зобов`язань, Банк приймає іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , згідно з іпотечним договором від 19.01.2006.

Згідно з п.5.1. Договору строк дії договору визначено наступним чином: початок дії датою підписання договору Банком і Позичальником, закінчення дії повним виконанням Позичальником своїх зобов`язань згідно з усіма умовами договору.

На забезпечення вищезазначеного кредитного договору 19.01.2006 між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ОСОБА_2 та співвласниками як поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.07.2025 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Згадані реєстри містять дані про заборону відчуження вказаної квартири із реєстраційним номером обтяження 2801096 (Державний реєстр іпотек), підставою для обтяження є іпотечний договір 39 від 19.01.2006.

На теперішнй час ВАТ Банк «БІГ Енергія» ліквідовано, що підтверджується листом Національного банку України за№ 14-0005/65535 від 25.08.2025.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частини перша статті 598, стаття 599 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 754/5394/17 (провадження № 61-31222св18) зазначено, що «згідно з статтею 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення заробітної плати можуть заявлятися до особи, з якою позивач уклав трудовий договір. У вказаній справі Національний банк України не є належним відповідачем, оскільки не є суб`єктом матеріально-правових відносин та не має перед позивачем обов`язків, які з них випливають».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі № 826/14230/16 вказано, що «статтею 527 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість виконання зобов`язання належними сторонами - боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання. Оскільки Національний банк України не є стороною кредитного договору (договорів), у нього відсутні зобов`язання перед позивачем та третіми особами, що витікають з умов кредитного договору.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) зроблено висновок, що: «у справі, що переглядається: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є припиненою й іпотека. Вважала нотаріуса належним відповідачем за такими вимогами, оскільки лише нотаріус має повноваження зняти заборону на відчуження іпотечного майна; суди не звернули увагу, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і за примусовому порядку її ліквідації.

Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання; з урахуванням установлених обставин, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної особи позикодавця (ВАТ Банк «БІГ Енергія») за кредитним договором, існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором, та внаслідок цього припинення права іпотеки за договором іпотеки.

Належною стороною у справі про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ВАТ Банк «БІГ Енергія», щодо якого внесено запис про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи.

Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.

Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

В ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому, важливо підкреслити, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

За таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, суд може встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки.

Рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України, частини четверта, шоста статті 294 ЦПК України).

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки.

Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.

За заявою іпотекодавця про встановлення факту припинення іпотеки, коли «відсутня» особа - іпотекодержатель, яка має відповідати за позовом (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), є підставою для скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ВАТ Банк «Біг Енергія» припинив свою діяльність без правонаступника. Водночас запис про реєстрацію обтяження, здійснений на підставі іпотечного договору, не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» банком не подано. Наявність такого запису порушує право власника квартири.

Коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21)).

За таких обставин, з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, відсутності належного відповідача та загальних засад (принципів) цивільного судочинства, обґрунтовано підлягає ухваленню судове рішення про скасування заборони відчуження нерухомого майна - квартири, яка внесена на підставі договору іпотеки.

Підлягає застосування абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, яка у таких справах підлягає застосуванню на підставі аналогії закону, однак згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21)).

У справі за заявою про встановлення факту припинення іпотеки, поданою на загальних підставах у порядку позовного провадження, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто належний відповідач, на підставі аналогії закону також підлягає застосуванню частина сьома статті 294 ЦПК України, згідно з якою при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Зазначене зумовлено тим, що покладення судових витрат у зв`язку з розглядом такої заяви на неналежного відповідача, який при встановленні цього факту в порядку окремого провадження як заінтересована особа такі витрати не відшкодовує, суперечить закону.

Аналогічна позиція, яка викладена в даній заяві узгоджується з положеннями постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21 (провадження № 61-6732св23).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи всі зібрані у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність даних про заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що будь-які зобов`язання за кредитним договором припинені шляхом його виконання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У ч. 1 ст. 575ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

При цьому основним зобов`язанням є зобов`язання боржника за договором позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також інше зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

За змістом ст.17цього Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частина 1 ст.316ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 2Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідно до частини третьої статті 44Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина друга статті 593 ЦК України, частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 74Закону України«Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках, передбачених законодавством.

З урахуванням вищевказаних норм та судової практики Верховного Суду в подібних відносинах, суд приходить до висновку, що наявність записів щодо обтяження належного позивачу нерухомого майна у Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позбавляє позивача, як власника квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке було передано в іпотеку, можливості реалізувати свої права на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У зв`язку з чим вимоги заяви про виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , скасування та вилучення запису про заборону відчуження вищевказаного предмету іпотеки, є законними, обґрунтованими, а тому заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати у цій справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович Віта Андріївна, Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТГРУП", про встановлення факту припинення іпотеки, - задовольнити.

Встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 19.01.2006 № 39, який укладений між Відкритим акціонерним товариством "Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_2 , майнові поручителі - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Скасувати запис про заборону відчуження на нерухоме майно від 19.01.2006 № 2801096, який зареєстрований приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 19.01.2006 № 39.

Скасувати запис про іпотеку, який зроблений приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А. в Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки від 19.01.2006 № 39.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Котвицький В.Л.