Рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №753/2191/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2191/24

провадження № 2-а/753/51/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 3 роти 7 батальйону 1 полку УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Заграя Тараса Олексійовича, Управління патрульної поліції м. Києва, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва як адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 3 роти 7 батальйону 1 полку УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Заграя Тараса Олексійовича, Управління патрульної поліції м. Києва, в якому позивач просить

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 076121 від 29.12.2023, винесену інспектором УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Заграєм Т.О., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП;

- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції м. Києва на користь ОСОБА_1 680,00 грн сплачених останнім в якості штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку, дії поліцейського є неправомірними, а постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 29 грудня 2023 року позивач, керував транспортним засобом м. Київ по вул. Васильківська, 49, здійснив рух по смузі маршрутних засобів, що заборонено дорожньою розміткою, чим порушив вимоги п.17.1 Правила дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, оскільки позивач не визнав порушення, що ставилось йому за вину, зазначив, що не порушував ПДР України та відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини справи, що мали значення для вирішення її в точній відповідності з законом, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року, поновлено строк на подання позову, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

12 лютого 2024 року представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року задоволено клопотання позивача про залучення співвідповідача, залучено до участі у справі як співвідповідача Департамент патрульної поліції.

05 березня 2024 року від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на адміністративний позов, у якому Департамент просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що підставою для винесення постанови стало те, що водій автомобіля марки «DS 4» д.н.з. НОМЕР_1 , керуючи даним транспортним засобом у м. Київ по вул. Васильківська, 47/1 порушив вимогу дорожнього знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів», а саме здійснив рух по даній смузі, чим порушив п. 17.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Зазначені обставини зафіксовано за допомогою технічного засобу, а саме відеозапису з відеореєстратора з службового автомобіля патрульної поліції. Винесена інспектором поліції оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, а відтак є законною та обґрунтованою. З урахуванням наведенонр, просить суд, відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідачі 1 та 2 своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 17.1. Правил дорожнього руху передбачено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Інформаційно-вказівним знаком 5.11. позначено «Смугу для руху маршрутних транспортних засобів». Смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП не надання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 та 3ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 29 грудня 2023 року о 12:30 год. інспектором взводу 1 роти 7 батальйону 2 полку 1 УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Заграєм Т.О., відносно позивача ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 076121, за ч. 3 ст.122 КУпАП.

Згідно з вказаною постановою водій автомобіля марки «DS 4» д.н.з. НОМЕР_1 , керуючи даним транспортним засобом у м. Київ по вул. Васильківська, 47/1 порушив вимогу дорожнього знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів», а саме здійснив рух по даній смузі, чим порушив п. 17.1 ПДР України.

Водночас, як передбачено пунктом 17.2. Правил дорожнього руху, водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

З дослідженого відеозапису події, яка мала місце 29 грудня 2023 року, вбачається, що транспортний засіб «DS 4» д.н.з. НОМЕР_1 рухався по вул. Васильківська в м. Київ, здійснив з`їзд на смугу для маршрутних транспортних засобів та одразу здійснив поворот праворуч у двір будинку.

Як зазначає позивач, він є директором компанії ТОВ «АВЕРОТРЕЙД», юридична адреса якої м. Київ, вул. Васильківська, 47/1, і саме тому він здійснив маневр перелаштування на праву смугу з метою повороту до офісу за вказаною адресою. Зазначена позивачем інформація відповідає дійсності та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Так, з дослідженого відеозапису, долученого відповідачем до відзиву вбачається, що інспектор не заперечував щодо присутності адвоката, однак позивач вимагав забезпечити його безоплатним адвокатом.

Крім того, матеріали справи свідчать, що інспектор УПП не перешкоджав реалізації права позивача на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, чим позивач скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Щодо вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції м. Києва на користь ОСОБА_1 680,00 грн сплачених останнім в якості штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відповідно до положень ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Повернення коштів сплачених позивачем на виконання штрафу має здійснюватися на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» .

Відповідно до вимог п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №787 від 3 вересня 2013 року, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Відповідно до п. 5 Порядку № 787 від 03 вересня 2013 року повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідач є контролюючим органом у розумінні положень п. 5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення (постанови) було сплачено штраф позивачем.

Помилково сплачений адміністративний штраф може бути повернуто управлінням держказначейства у визначеному порядку лише на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення (штраф). Тобто фізичній особі необхідно звернутися до відповідного органу з письмовою заявою про надання висновку про повернення помилково сплаченого адміністративного штрафу.

Враховуючи викладене, а також враховуючи той факт, що повернення таких коштів здійснюється управлінням держказначейства на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статі 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду позивач надав Договір про надання правової (правової) допомоги від 04 січня 2024 року, укладений з адвокатом Ясинецьким О.А., акт надання послуг від 05 січня 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 05.01.2024 на суму 10000,00 грн.

Зокрема, згідно з вказаними документами, надані за договором послуги включають: консультація вартістю 1000,00 грн, підготовка та подача адвокатського запиту - 2000,00 грн, підготовка та подача позовної заяви - 6000,00 грн, підготовка та подача клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін - 1000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить перш за все з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі суд визначає з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Оцінивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, суд вважає розмір заявлених до стягнення витрат неспівмірним із складністю справи і розміром штрафу, обсягом і складністю робіт, виконаних адвокатом, а тому, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суддя

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 3 роти 7 батальйону 1 полку УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Заграя Тараса Олексійовича, Управління патрульної поліції м. Києва, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 076121 від 29.12.2023, винесену інспектором УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Заграєм Т.О., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В іншій частині - у позові відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції м. Києва (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення кладене 30 грудня 2025 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК