Рішення від 24 грудня 2025 р. у справі №695/2973/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2973/25

номер провадження 2-а/695/66/25

25 грудня 2025 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря – Оніщенко Н.В.,

представника позивача – адвоката Стойко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Золотоноша справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови №2/381 від 27.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та винесеною без фактичного встановлення складу адміністративного правопорушення.

Так, позивач зазначає, що 24.06.2025 він особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою з`ясування причин появи у застосунку «Резерв+» інформації про перебування його у розшуку. У цей же день, о 09 год. 15 хв., стосовно нього було складено протокол №2/381 про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою для притягнення до відповідальності стала ніби-то неявка позивача за викликом у строки, визначені у повістці №3597046.

Позивач наголошує, що жодних повісток за вказаним номером він не отримував, про наявність такої повістки та її зміст дізнався лише під час візиту до ТЦК та СП. Матеріали справи не містять доказів належного вручення йому вказаної повістки особисто під підпис або направлення її засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення, як того вимагають приписи Порядку №560.

Окрему увагу позивач звертає на той факт, що він є заброньованим працівником екстреної медичної допомоги та має законну відстрочку від призову на військову службу до 05.05.2026 року, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 05.05.2025. Про наявність відстрочки відповідач був завчасно поінформований листом роботодавця №507 від 09.05.2025, а відповідні відомості відображалися у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, позивач вказує, що під час складання протоколу ним було надано пояснення про неможливість прибуття за будь-якими викликами (навіть за умови їх отримання) у зв`язку з перебуванням у службовому відрядженні в АДРЕСА_1 згідно з наказом роботодавця №85-к/в від 30.05.2025.

Незважаючи на наявність законної відстрочки, своєчасне оновлення облікових даних та відсутність доказів належного оповіщення особи, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 27.06.2025 виніс оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Позивач вважає, що розгляд справи відбувся формально, без врахування його пояснень та наданих документів, що призвело до безпідставного накладення адміністративного стягнення.

За цих підстав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз`яснено обов`язок відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов.

Ухвалою суду від 03.12.2025 до участі у справі залучено співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що вказані у позовній заяві, наполягав, що відповідачами не надано до суду жодного доказу правомірності притягнення позивача до відповідальності, а тому просив вказану постанову скасувати, а провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Відзив не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того ч. 2ст. 175 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на вказане, враховуючи, що ч. 1 ст. 286 КАС України передбачено обмежений строк вирішення судом справ цієї категорії, суд вирішив провести розгляд на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, остання винесена 27.06.2025 року, а позовна заява подана до суду 07.07.2025, тобто в строк визначений ч. 2 ст. 286 КАС України.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, відповідні керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.235КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що вказує на правильно обраного позивачем відповідача.

Відтак позивачем вірно дотримано вимоги підсудності, строків подання позову та вірно обрано відповідача.

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 складено протокол №2/381 від 24.06.2025 відповідно до якого 24.06.2025 о 09 год. 15 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 2 п. 1 додатку 2 до « Порядку організацію та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 за № 560 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, призначені у повістці №3597064, чим вичинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

У вказаному протоколі зазначено про те, що ОСОБА_1 надав пояснення на окремому аркуші, з порушенням не згідний, розгляд справи просив проводити за його присутності.

Як вбачається з постанови №2/381 від 27.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову, відповідно до якої 24.06.2025 о 09 год. 15 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 2 п. 1 додатку 2 до « Порядку організацію та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 за № 560 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, призначені у повістці №3597064, чим вичинив правопорушення , передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000.00 грн.

Вказана постанова не містить відомостей про вручення її ОСОБА_1 та його присутності при розгляді даної справи.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Суд наголошує, що реалізація зазначених повноважень керівником ТЦК та СП не є дискреційною у вільному розумінні, а чітко обмежена встановленою законом процедурою. Посадова особа, яка розглядає справу, зобов`язана суворо дотримуватися вимог КУпАП щодо порядку виклику особи, складання протоколу (у передбачених законом випадках), ознайомлення з матеріалами справи та забезпечення права особи на захист. Недотримання керівником територіального центру комплектування процедурних гарантій, визначених статтями 254, 258, 268 та 277-2 КУпАП, нівелює законність прийнятого за результатами розгляду рішення та є самостійною підставою для визнання постанови протиправною

Попри наявне у протоколі клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його присутності, оскаржувана постанова не містить жодних відомостей про присутність позивача під час розгляду справи.

Постанова не містить жодного посилання на письмові пояснення ОСОБА_1 , надані ним на окремому аркуші до протоколу, де він чітко вказував на наявність законної відстрочки та перебування у відрядженні. У тексті рішення суб`єкта владних повноважень повністю відсутній аналіз цих заперечень, що свідчить про формальний підхід до вирішення справи.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова фактично зводиться до сліпого копіювання змісту протоколу про адміністративне правопорушення. У ній не відображено дослідження жодного доказу вини чи невинуватості особи, не надано оцінки посвідченню про бронювання №1410 та наказу про відрядження №85-к/в.

Орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа та чи підлягає вона відповідальності. Відсутність у постанові мотивів відхилення доводів позивача свідчить про те, що ці обставини взагалі не з`ясовувалися.

Таким чином, недотримання керівником територіального центру комплектування процедурних гарантій, визначених статтями 254, 258, 268 та 277-2 КУпАП, нівелює законність прийнятого рішення. Винесення постанови без врахування позиції особи та без аналізу доказів є самостійною і достатньою підставою для визнання такої постанови протиправною та її скасування.

Також суд зауважує, що оскаржувана постанова №2/381 не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній не вказано конкретний час та дату, коли ОСОБА_1 нібито мав прибути до ТЦК. Також у постанові зазначено, що позивач порушив ст. 22 Закону «Про мобілізацію», але не вказано, які саме дані він не надав або яку дію не вчинив, враховуючи, що його дані вже були актуалізовані в базі «Оберіг».

Так із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є заброньованим парамедиком. Дані про його відстрочку (посвідчення № НОМЕР_1 ) та актуалізацію облікових даних були наявні в Єдиному державному реєстрі «Оберіг», що підтверджується застосунком «Резерв+». Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, ТЦК зобов`язаний був перевірити ці дані в автоматизованому режимі перед притягненням особи до відповідальності

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

До позовної заяви позивачем додано копію військово-облікового документа позивача із відміток якого вбачається, що позивач вчасно оновив дані.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються.

З наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких позивач міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (у розумінні примітки до ст.210 КУпАП), як і не доведено відсутності підстав для застосування у спірному випадку примітки до ст. 210 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

З аналізу означених норм процесуального права можна виснувати, що в адміністративному процесі обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Разом із тим, відповідачем жодного доказу обставин, що викладені в постанові за справою про адміністративне правопорушення суду не надано.

Водночас суд зазначає, що ним були створені усі процесуальні умови для своєчасного надання доказів на підтвердження правомірності винесення постанови за справою про адміністративне правопорушення, однак відповідач жодних доказів суду не надав.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи зазначені вище норми процесуального права, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 72, 77, 90, 241 - 247, 255, 286, 289, 292, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/381 від 27.06.2025 ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення, яке накладено на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено 29 грудня 2025 року.

Суддя Середа Л.В.