Рішення від 24 грудня 2025 р. у справі №541/4764/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4764/25

Номер провадження 2-а/541/108/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 грудня 2025 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Долженко О.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої вимоги наступним. Постановою № 570 від 07 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та піддано стягненню у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 як особа, яка визнана обмежено придатною до військової служби, не виконав вимоги Закону України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року. Дану постанову позивач вважає безпідставною і не обґрунтованою, посилаючись на те, що зазначені в ній обставини не відповідають дійсності. Зазначив, що він є військовозобов`язаним, дані уточнив вчасно, жодних порушень позивачем військового обліку не встановлено, він має законну відстрочку від призову за мобілізацією. Також ОСОБА_1 зазначив, що він не є обмежено придатним. Просив оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) сторін, з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України. Відповідачу запропоновано подати до суду відзив на адміністративний позов, а також витребувано матеріали, на підставі яких було винесено постанову від 07 листопада 2025 року № 570 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Долженко О.М. надала заяву, в якій просила розгляд справи провести без участі позивача та його представника, на позовних вимогах наполягла, просила їх задовольнити (а.с.20-21).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Відповідно до довідки про доставку електронного документу в електронний кабінет користувача ЄСІТС, копія ухвали суду отримана відповідачем 12 грудня 2025 року, у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвала суду від 10 грудня 2025 року про витребування документів залишилася без виконання.

В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Верховною Радою України 24 лютого 2022 року прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Згідно з Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме - нез`явлення за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; ненаданні в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням Державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

За приписами ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2025 року головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було складено протокол № 570 про адміністративна правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби. Будучи обмежено придатним, ОСОБА_1 у встановлений законом термін до 05 червня 2025 року не пройшов військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби під час особливого періоду, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року. В даній постанові містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній зазначає, що не пройшов медичну комісію до 05 червня 2025 року, оскільки не знав, що потрібно її проходити, так як у його військовому квитку є відмітка, що він знятий з військового обліку (а.с. 10).

07 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було винесено постанову № 570 про справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

Згідно з вказаною постановою відповідно до вимог Закону України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року громадяни віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, ОСОБА_1 , маючи статус «непридатний в мирний час, обмежено придатний у військовий час», не пройшов повторний медичний огляд. (а.с.8).

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною нормою, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період, із відсиланням до відповідних положень спеціального законодавства.

Відтак, серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті такого правопорушення, обов`язковим є посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлено відповідні правила, а також на конкретне положення (статтю, пункт чи підпункт), яке було порушене особою, що притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, дослідивши оскаржувану постанову, суд встановив, що в її тексті не зазначено конкретну норму а - саме статтю, пункт чи підпункт нормативно-правового акта, яка б чітко вказувала, яке саме положення мобілізаційного законодавства було порушене ОСОБА_1 .

Така невизначеність є істотним порушенням вимог до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що перешкоджає належному з`ясуванню обставин справи та реалізації особою свого права на захист.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, в ній зазначено про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених позивачем, а саме: не проходження у визначений законом термін військово-лікарської комісії (до 05 червня 2025 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про відсутність у нього обов`язку проходити військово-лікарську комісію до 05 червня 2025 року, оскільки він не є обмежено придатним до військової служби.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX передбачено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Аналізуючи вказану норму, суд приходить до висновку, що обов`язок повторного проходження медичного огляду до 05 червняч 2025 року стосується виключно осіб, які набули статусу обмежено придатного до військової служби до набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 15 лютого 2025 року. Отже, дана вимога має тимчасовий і винятковий характер, стосується визначеного кола осіб, тощо.

У зв`язку з цим, правильне тлумачення та застосування відповідної норми вимагає встановлення дати попереднього медичного висновку щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та отримання останньою статусу «обмежено придатний».

Разом із тим, згідно з витягом з військово-облікового документу Резерв+, сформованого 06 листопада 2025 року, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має звання старшини, має відстрочку до 02 лютого 2026 року, дата ВЛК – (а.с.9).

При цьому в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач має статус «непридатний в мирний час, обмежено придатний у військовий час».

Доказів того, що ОСОБА_1 дійсно мав такий статус, відповідачем надано не було. У матеріалах справи відсутні будь-які документи з особової справи позивача, які б підтверджували факт проходження ним медичного огляду та надання статусу обмежено придатного до 15 лютого 2025 року, що є ключовою обставиною для застосування відповідної правової норми.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належним чином тієї обставини, що ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваної постанови був суб`єктом, який зобов`язаний був проходити до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують надання йому статусу «обмежено придатного».

За таких обставин суд вважає, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі (п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України) зобов`язав ТЦК надати документи, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови.

Однак, ухвала виконана не була. Відповідач не надав суду відзив та витребовувані документи.

За таких обставин, суд з урахуванням положень п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України вважає, що доводи позивача є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було надано суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а провадження по справі необхідно закрити.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 139, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 07 листопада 2025 року № 570 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Вірченко