Рішення від 21 грудня 2025 р. у справі №161/17326/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17326/25

Провадження № 2/161/5637/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 грудня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Вегери Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06.12.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту та страхування №А03.00202.006047728, на виконання якого банк надав відповідачу кредит в сумі 50000,00 грн., включаючи витрати на страхування під 1,99% річних на строк до 06.12.2024 року.

Вказує, що всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 112618,36 грн., з яких: 48877,08 грн. – за основним боргом; 3116,94 грн- за нарахованими та несплаченими відсотками; 60624,34 грн. – по оплаті за обслуговування кредиту.

В подальшому, на підставі договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року АТ «Ідея Банк» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «Оптіма Факторинг», яке 22 грудня 2023 року уклало договір факторингу з ТОВ «Профіт Капітал».

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року в зазначеному розмірі та понесені судові витрати у справі..

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно ухвали суду від 26.09.2025 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав, а тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом зґясовано, що 06.12.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту та страхування №А03.00202.006047728, на виконання якого банк надав відповідачу кредит в сумі 50000,00 грн., включаючи витрати на страхування під 1,99% річних на строк до 06.12.2024 року (а. с. 5).

Крім того, відповідачем 06.12.2019 року підписано паспорт споживчого кредиту, який є додатком №1 до договору № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року, з якого вбачається, що тип кредиту - споживчий кредит, мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту - 50000,00 грн., строк кредитування – 60 місяців, процентна ставка, відсотків річних - 1,99, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2,90% щомісячно від початкової суми кредиту, тип процентної ставки – змінювана, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 139611,73 грн. (а. с. 6).

Відповідно до ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту, ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором (а. с. 7).

З виписки за період з 16.12.2019 року по 19.12.2023 року слідує, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними та частково погасив кредит, однак своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав (а. с. 8-9).

19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до п. 2.1 якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених договором факторингу. Відповідно до п. 2.2 договору факторингу права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.

Так, ТОВ «Оптіма Факторинг» зобов`язання за договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк» (а. с. 14-20).

Відповідно до реєстру боржників №2 до договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року, до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року всього на загальну суму 112618,36 грн., з яких: 48877,08 грн. – за основним боргом; 3116,94 грн- за нарахованими та несплаченими відсотками; 60624,34 грн. – по оплаті за обслуговування кредиту (а. с. 21-23).

Відповідно до платіжних інструкцій ТОВ «Оптіма Факторинг» здійснило оплату АТ «Ідея Банк» згідно договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року (а. с. 24-25).

22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передало (відступило), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняло права вимоги за Кредитним договором №Z06.19746.005862253 від 24 жовтня 2019 року. Відповідно до п. 2.1 за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором (а. с. 26-30).

Відповідно до реєстру боржників №2 до договору факторингу №22/12-2023 від 22 грудня 2023 року, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року всього на загальну суму 112618,36 грн. (а. с. 31-33).

Відповідно до платіжної інструкції ТОВ «ФК «Профіт Капітал» здійснило оплату ТОВ «Оптіма Факторинг» згідно договору факторингу №22/12-2023 від 22 грудня 2023 року (а. с. 34)

Таким чином, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Як слідує із матеріалів справи, ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не здійснювали нарахувань за кредитним договором № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року.

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що борг станом на 19 грудня 2023 року за кредитним договором № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року становить 112618,36 грн., з яких: 48877,08 грн. – за основним боргом; 3116,94 грн- за нарахованими та несплаченими відсотками; 60624,34 грн. – по оплаті за обслуговування кредиту (а. с. 10).

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 2 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 06.12.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договору кредиту і страхування № А03.00202.006047728 шляхом його підписання.

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право стягнення з відповідачки кредиторської заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надав доказів сплати ним вказаної суми.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 50000,00 грн., що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 48877,08 грн. тіла кредиту.

Отже, відповідач не виконав повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Разом з тим, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.

Як вбачається із наданої позивачем довідки-розрахунку, заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором №Z06 А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року станом на 19 грудня 2023 року нарахована в сумі 112618,36 грн., з яких: 48877,08 грн. – за основним боргом; 3116,94 грн. - за нарахованими та несплаченими відсотками; 60624,34 грн. – по оплаті за обслуговування кредиту. Із розрахунку також вбачається, що саме за узгодженими сторонами спору відсотковими ставками розраховано заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем.

В подальшому ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не здійснювали нарахувань відсотків за кредитним договором № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення у розмірі 3116,94 грн.

Щодо нарахування виплати за обслуговування кредиту, то суд приходить на наступних висновків.

Пунктом 1.5 договору кредиту та страхування № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року, який підписаний сторонами, передбачено, що банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, визначені договором. Згідно паспорта споживчого кредиту, який є додатком №1 до вказаного договору, плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісячно від погашеної суми кредиту у розмірі 2,90% (а.с. 6).

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).

Наданий позивачу кредит є споживчим, тому на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що послуга, діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно з абзацом третім ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року . Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29, 31.33 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) дійшла такого висновку: «З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за щомісячне обслуговування кредитної заборгованості, що пов`язана з додатковими, супутніми послугами банку (інші послуги банку), передбачена в п. 1.5 договору кредиту та страхування № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року, п. 4 паспорту споживчого кредиту, що є додатком №1 до договору кредиту та страхування та відображена у графіку платежів. При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (інші послуги банку).

Водночас, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією у розмірі 60624,34 грн., не обґрунтовуючи підставність стягнення такої суми боргу.

За таких обставин, зважаючи, що банк не зазначив у договорі, а позивач не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, положення пункту 1.5 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (інші послуги банку) є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у зв`язку із встановлення судом нікчемності положення пункту 1.5 договору кредиту та страхування № А03.00202.006047728, укладеного 16.12.2019 року між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, то суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту (комісії) у розмірі 60624,34 грн. слід відмовити.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути суму основної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 48877,08 рн. та відсотки у розмірі 3116,94 грн., що разом становить 51994,02 грн.

Крім того, до часткового задоволення підлягають вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

01 липня 2024 року між ТОВ «Факторингова компанія «Профіт Капітал» та АО «Правовий курс» укладено договір про надання правової допомоги №02-24 (а.с.36 ).

Згідно до акту №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання юридичних послуг, вартість послуг складає 7000,00 грн (а.с. ).

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., які слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 51994,02 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1397,98 грн. ((51994,02/112618,36) * 3028,00).

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № А03.00202.006047728 від 06.12.2019 року в розмірі 51994 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 02 коп., 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу та 1397 (одну тисячу триста дев`яносто сім) грн. 98 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», юридична адреса: місто Київ, вулиця Набережно-Лугова, будинок 8, ЄДРПОУ 39992082.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 29 грудня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк