Постанова від 30 грудня 2025 р. у справі №569/16914/24 — Рівненський апеляційний суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2025 року

м. Рівне

Справа № 569/16914/24

Провадження № 22-ц/4815/969/25

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Боймиструка С.В.,

суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", в інтересах якого діє адвокат Тараненко Артем Ігорович, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13.12.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 402584560 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.

31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 75 560,52 грн.

17.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 17/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 75 560,52 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 75 560,52 грн., з яких: 16 100,00 грн. - заборгованість по кредиту, 59 460,52 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2025 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "ЕЙС" відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ "ФК "ЕЙС", посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово пролонгувався додатковими угодами (№ 19, 26, 27, 31, 32), що забезпечило його безперервну дію до 31 грудня 2024 року.

Предметом договору факторингу є не лише наявні, а й майбутні грошові вимоги, що прямо передбачено п. 1.3 договору та ст. 1077 ЦК України.

Право вимоги переходить не в момент підписання основного договору факторингу, а в день підписання Реєстру прав вимоги, який є його невід`ємною частиною. У даній справі право вимоги до боржника було включено до Реєстру № 216 від 14.02.2023 — тобто вже після укладення кредитного договору від 13.12.2022, коли борг реально існував.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно послався на постанови Верховного Суду (справи № 910/12525/20, № 752/8842/14-ц та інші), оскільки:

1) справи стосувалися договорів цесії (відступлення права вимоги), а не факторингу, які мають різне правове регулювання.

2) фактичні обставини тих справ (наприклад, заміна кредитора у банкрутстві або виконавчому провадженні) суттєво відрізняються від обставин стягнення кредитної заборгованості.

Наголошує, що надав суду повний пакет документів, що підтверджують послідовність відступлення: договори факторингу між усіма учасниками ланцюга, витяги з Реєстрів боржників та Акти прийому-передачі цих Реєстрів, довідку від первісного кредитора (ТОВ «Манівео»), яка підтверджує факт відступлення саме цього конкретного кредитного договору.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що договір факторингу не міг охоплювати зобов`язання, які виникли вже після його укладення, тому право вимоги позивачем не підтверджене.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно з ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (фактор) був укладений договір факторингу № 28/1118-01. Наявна у справі копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору.

У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору)

Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2).

Відповідно до додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2019 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 грудня 2021 року, від 31 грудня 2022 року, від 31 грудня 2023 року, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року, в подальшому до 31 грудня 2021 року, а потім до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року.

Наведене свідчить, що з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватись кредитного договору № 402584560 від 13 грудня 2022 року, який, на думку суду, на момент укладення договору факторингу не існував.

Згідно з умовами договору факторингу, клієнт зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги №216, до якого був включений кредитний договір № 402584560 від 13.12.2022 року, укладений 14.02.2023 року, тобто вже після укладення кредитного договору.

Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру прав вимоги, право вимоги вже існувало та було індувідуалізоване.

Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1. Договору).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», серед боржників за № НОМЕР_1 вказаний боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 402584560 від 13.12.2022 року, загальна заборгованість 75560,52 грн.

У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 17/07/2024 від 17 липня 2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 17 липня 2024 року до договору факторингу № 17/07/24 від 17 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за № 961 вказаний боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 402584560 від 13.12.2022 року, загальна заборгованість 75560,52 грн, з яких тіло кредиту - 16100 грн, проценти 59460,52 грн. Також 17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/24.

Отже, право вимоги позивача до відповідача підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 13.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 402584560 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

До вказаного Договору позивачем додано Порядок дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою "Moneyveo".

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповдач надав персональні дані, номер банківської картки, пройшов верифікацію за допомогою системи BankID НБУ.

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 16100 грн. підтверджується платіжним дорученням від 13.12.2022 року (а.с. 36) та довідкою №07_1/2024, виданою АТ КБ "Приватбанк" (а.с. 37).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 402584560 від 13.12.2022 року, ОСОБА_1 має заборгованість за вищевказаним договором, а саме: за тілом кредиту – 16100 грн, за нарахованими відсотками – 18199,44 грн.

Згідно з наданим ТОВ "Таліон Плюс" розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 становить 75560,52 грн., з яких: 16100 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 59460,52 грн. - заборгованість за відсотками.

Суд не може погодитися із визначеною позивачем сумою заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до умов Кредитного договору № 402584560 від 13.12.2022 року Первісний кредитор надав Відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 16100 грн. 00 коп., що виплачується першим траншом, орієнтована дата повернення якого 12.01.2023 року (п.2.1, 2.3)

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що на момент його укладення сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування – 12.01.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Пунктом 8.3 встановлено, що за умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5 Договору, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі – Базова процентна ставка.

Згідно п. 8.4 зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним..

Підпунктами 8.5.1. та 8.5.2 встановлено процентні ставки у разі дострокового повернення кредиту – 178,85% річних та повернення кредиту після пролонгації – 714,65% річних.

Відповідно до п.8.11 орієнтован загальна вартість кредиту за перші 30 днів Дисконтного періоду складе 26243 грн., з яких 10143 грн. процентів та 16100 грн. кредиту.

Пунктом 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання , що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Тобто договором визначено різні процентні ставки та різні строки повернення кредитних коштів.

Колегія суддів зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Отже, за кредитним договором № 402584560 від 13.12.2022 року, суд вважає, що вимоги підлягають до часткового задоволення з урахуванням суми неповернутого кредиту, процентної ставки за кредитом і строку кредитування в межах 30 днів. Розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить: 26243 грн. з яких: 16100,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу і 10143 грн. - сума заборгованості за відсотками (16100,00грн. х 2.10% х 30 днів).

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду скасовує та ухвалює нове, тому відповідно до наведених положень ЦПК України, суд змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп., за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп., а всього 6056 грн. 00 коп. судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимоги на 34.73 %, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" слід стягнути 2103 грн. 25 коп. судового збору сплаченого в першій та апеляційній інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2024 року між ТОВ "ФК "ЕЙС" та Адвокатським бюро "Тараненко та партнери" укладено договір про надання правничої допомоги № 26/07/24-01, додатком до якого є протокол погодження вартості послуг від 26.07.2024 року.

Актом приймання-передачі наданих послуг долученим до позовної заяви, що є частиною Договору про надання правничої допомоги № 26/07/24-01 від 26.07.2024 року, підтверджується, що адвокатським бюро надано такі послуги: складання позовної заяви вартістю 5000 грн за 2 години роботи; вивчення матеріалів справи вартістю 500 грн за 1 годину; надання усної консультації — 500 грн за 1 годину, що загалом становить 6000 гривень, які представник ТОВ "ФК "ЕЙС"" просив стягнути у позові.

Актом приймання-передачі наданих послуг долученим до апеляційної скарги, що є частиною Договору про надання правничої допомоги № 26/07/24-01 від 26.07.2024 року, підтверджується, що адвокатським бюро надано такі послуги: складання апеляційної скарги вартістю 6000 грн за 2 години роботи, які представник ТОВ "ФК "ЕЙС"" просив стягнути в апеляційній скарзі разом із витратами, понесеними у суді першої інстанції.

Слід враховувати, що справа є малозначною, а з доказів понесених витрат на правничу допомогу вбачається, що в роботі адвокатського бюро перебувало 100 схожих кредитних договорів, що вказує на її типовість. Сума, заявлена до стягнення витрат на правову допомогу, є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору. Результат вирішення справи не впливає на репутацію сторін, а справа не викликала публічний інтерес. Відповідач під час розгляду справи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь ТОВ "ФК "ЕЙС"" слід стягнути 1000 грн. витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції та 700 грн. за правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції, а загалом 1700 грн. 00 коп., що відповідатиме вимогам ч.3 ст.141 ЦПК України, критеріям реальності (дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру, принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

Керуючись ст. ст. 141, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 402584560 від 13.12.2022 року у розмірі 26243гривні 00 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2103 гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 1700 гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.