Постанова від 25 грудня 2025 р. у справі №165/3108/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/3108/25 Головуючий у 1 інстанції: Гайворонський О. В.

Провадження № 22-ц/802/1413/25 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою представником адвокатом Явтушенко Іриною Владиславівною, на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" в серпні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3526930 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 15 000,00 грн. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Загальна сума заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 3526930 від 24.02.2021 становить 65025,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 48375,00 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; 1650,00 грн заборгованості за комісією. 14.05.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" уклали договір про відступлення прав вимоги №68-МЛ, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" отримало право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №3526930 від 24.02.2021 на загальну суму 65025,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №3526930 від 24.02.2021 на суму 65025,00 грн, а також судові витрати по справі.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" 65025,00 гривень заборгованості за договором про споживчий кредит № 3526930 від 24 лютого 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" судовий збір в розмірі 2422,40 грн та 8000,00 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 через представника адвоката Явтушенко І.В. подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим у результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що нею не отрмано ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 06.10.2025 про відкриття провадження у справі, вона не ознайомлена з вимогами позивача, що позбавило її можливості вчинити необхідні процесуальні дії. Укладення кредитного договору відбулося не з її волевиявлення, а внаслідок шахрайських дій, 24.02.2021 вона зателефонувала в поліцію та повідомила про кримінальне правопорушення за фактом шахрайських дій невідомої особи з використанням її персональних даних для отримання грошових коштів, та подала відповідне письмове повідомлення. 09.03.2021 вона зверталась з запитом до ВП № 2 (м. Ірпінь) Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області щодо результату розгляду її заяви, але відповіді не отримала. Позов не визнає, оскільки жодного наміру на отримання кредиту не мала, а лише хотіла заробити гроші виконуючи додаткову роботу віддалено, але стала жертвою шахраїв у цих пошуках. В договорі, в графіку платежів відсутні підписи сторін, в тому числі і електронні. В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості. Крім того, в договорі визначено строк кредитування – 11.03.2021, після якого позичальник повинен повернути кредитні кошти в сумі 15000,00 грн, відсотки за користування кредитом в розмірі 1,50%. Жодних доказів на підтвердження продовження строку кредитування матеріали справи не містять. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову та стягнути з позивача в користь відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 15000,00 грн.

10.12.2025 відповідач подала клопотання про приєднання до матеріалів справи документів та витребування доказів.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18.12.2025 в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 , поданого представником ОСОБА_2 , про приєднання до матеріалів справи та витребування письмових доказів відмовлено.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що відповідачем подано документи, які підтверджують факт її звернення до поліції, а не вчинення кримінального правопорушення чи відкриття кримінального провадження. На підтвердження факту укладення договору позивачем надано копію підписаного електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору про споживчий кредит № 3526930, відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту. Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, то обсяг виконаних представником відповідача робіт не співмірний із сумою стягнення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

18.12.2025 відповідач подала клопотання про витребування в позивача оригіналу електронного доказу “Договір про споживчий кредит № 3526930 від 24.02.2021”. Суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 83 ЦПК України, відмовляє в задоволенні клопотання.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3526930, який відповідач підписав електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

Відповідно до умов договору кредит надається в сумі 15 000,00 грн (п.1.2 договору), строком на 15 днів до 11.03.2021 (п.1.3, п.1.4 договору); комісія за надання кредиту 1650,00 грн, яка нараховується за ставкою 11% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору); проценти за користування кредитом 3 375,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору); стандартна процентна ставка 5 % в день (фіксована) (п.1.6, п.1.7 договору).

У відповідності до п.2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору в термін (дату), вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п.2.3 договору.

Згідно п.2.2.2 договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору.

Відповідно до п.2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 договору процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня, наступного за днем, визначеним п.1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 договору.

Згідно п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору.

Факт переказу грошових коштів відповідачу відповідно до умов договору №3526930 підтверджується копією платіжного доручення №40285766 від 24.02.2021, інформацією АТ КБ «ПриватБанк».

14.05.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова Компанія «Кредит Капітал" уклали договір про відступлення прав вимоги №68-МЛ, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №3526930 від 24.02.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 14.05.2021 до договору про відступлення прав вимоги №68-МЛ, ТОВ "Фінансова Компанія «Кредит Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3526930 від 24.02.2021 в сумі 65025,00 грн.

Електронний кредитний договір у цій справі укладено у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і він не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України.

Договір містить інформацію щодо особи позичальника, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Стороною відповідача не спростовано факту отримання кредитних коштів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ “Про електронну комерцію” електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За ч. 1, ч. 12 ст. 11 ЗУ “Про електронну комерцію” пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частина 1 ст. 12 ЗУ “Про електронну комерцію” визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Заперечення апеляційної скарги щодо неотримання відповідачем ухвали суду першої інстанції від 29.08.2025 про відкриття провадження у справі спростовуються матеріалами справи, так в матеріалах справи наявний конверт та рекомендоване повідомлення про надіслання вказаної ухвали ОСОБА_1 з відміткою Укрпошти “адресат відмовився від отримання”, а відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про не укладення нею кредитного договору та вчинення щодо нею невстановленою особою шахрайських дій, то відповідачем надано докази на підтвердження факту її звернення до поліції, а не вчинення кримінального правопорушення чи відкриття кримінального провадження.

ОСОБА_1 своїми діями сприяла використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні оперції, на її рахунок надійшли кредитні кошти, що підтверджується довідкою Приватбанку. Довідкою ТОВ "Мілоан" підтверджується ідентифікація.

Доказів того, що банківська карта на яку отримано кредитні кошти не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надала.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 15000,00 грн заборгованості за тілом кредиту є підставною. Що стосується стягнення процентів, то суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки кредитні кошти надавались строком на 15 днів - до 11.03.2021, то стягненню з відповідача в користь позивача підлягає 3375,00 грн процентів за користування кредитом (15000,00 грн х 1,5 % х 15), які нараховуються в межах передбаченого кредитним договором строку кредитування. Суд першої інстанції не врахував, що нарахування процентів поза строком кредитування законодавством не передбачено. Підставною є вимога про стягнення комісії у сумі 1650,00 грн, оскільки вона ґрунтується на умовах договору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК).

Позов пред`явлено про стягнення 65025,00 гривень, судом стягується 20025,00 грн, тобто позов задоволено на 30,8%. Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 2422,40 грн судового збору. Отже, стягненню з відповідача в користь позивача підлягає 746,10 грн сплаченого позивачем судового збору за подачу позовної заяви.

Відповідачем за подачу апеляційної скарги сплачено 2907,00 грн судового збору. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу задоволено частково, отже, стягненню з позивача в користь відповідача підлягає 2011,64 грн судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги.

За п. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню позивача на користь відповідача підлягає 1265,54 грн (2011,64 грн – 746,10 грн) судового збору.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки часткове задоволення позовної заяви та апеляційної скарги відповідача здійснено апеляційним судом з урахуванням норм діючого законодавства, а не вимог позовної заяви чи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне витрати на надання правничої допомоги позивачу та відповідачу в суді першої та апеляційної інстанції залишити за сторонами.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Явтушенко Іриною Владиславівною, задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" 20025,00 грн (двадцять тисяч двадцять п`ять гривень 00 коп.) заборгованості за кредитним договором № 3526930 від 24.02.2021 з яких 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) – заборгованість за тілом кредиту, 3375,00 грн (три тисячі триста сімдесят п`ять гривень 00 коп.) – заборгованість за процентами, 1650,00 грн (одна тисяча шістсот п`ятдесят гривень 00 коп.) заборгованість за комісією.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" на користь ОСОБА_1 1265,54 грн грн (одну тисячу двісті шістдесят п`ять гривень 54 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 грудня 2025 року.

Головуючий - суддя

Судді