Постанова від 21 грудня 2025 р. у справі №170/185/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 170/185/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрілець Н. В.

Провадження № 22-ц/802/1441/25 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

з участю представника позивача Здоровця С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» про захист прав споживача, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на рішення Шацького районного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який, обґрунтовує тим, що 17.02.2022 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 43/320 385, за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність ОСОБА_1 , а останній у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов`язався прийняти й оплатити техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, яка є додатком до цього договору.

Згідно специфікації до договору, продавець зобов`язався передати у власність покупця трактор «Беларус 82,1» загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ.

Покупець належним чином та у повному обсязі виконав свої грошові зобов`язання по оплаті товару, але на момент подання позовної заяви свій товар не отримав, що порушує його майнові права як учасника цивільних правовідносин, а також споживача.

Невиконання своїх зобов`язань відповідачем призвело до необхідності позивача звертатися до суду за захистом своїх прав.

Так, рішенням Шацького районного суду Волинської області від 12.10.2023 було ухвалено внести зміни до договору купівлі-продажу № 43/320 385 від 17.02.2022, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Техноторг-Дон», а саме викласти п. 3.1.1 вказаного договору в наступній редакції: «3.1.1 Зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою Харківська обл., смт. Мала Данилівка, Кільцевий шлях, 6, або за будь-яким іншим місцем на території України, яке не є тимчасово окупованим, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару». Також було ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 28 250 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог (зобов`язання передати товар у відповідності до нової редакції п. 3.1.1 договору) було відмовлено (справа № 170/499/23).

Постановою Волинського апеляційного суду від 12.12.2023 рішення Шацького районного суду Волинської області від 12.10.2023 в частині відмови у позовних вимогах було скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення – про зобов`язання ТОВ «Техноторг-Дон» передати у відповідності до умов п. 3.1.1 договору купівлі-продажу № 43/320 385 від 17.02.2022, з урахуванням внесених змін, у власність ОСОБА_1 оплачений товар – трактор «Беларус 82,1», шляхом його поставки ОСОБА_1 на умовах самовивозу. У решті рішення суду залишено без змін.

У тій справі № 170/499/23 судами було, зокрема, встановлено, що представництво відповідача в смт. Мала Данилівка Харківського району Харківської області продовжувало здійснювати свою діяльність з 30.04.2022 по даний час, у цьому представництві не було в наявності тракторів «Беларус 82,1», однак трактори такої марки були в наявності у інших представництвах фірми на території України.

Незважаючи на ухвалення такого рішення та відкриття виконавчого провадження, зобов`язання за договором купівлі-продажу №43/320 385 від 17.02.2022 на момент подання цього позову залишалося невиконаним, а ТОВ «Техноторг-Дон» продовжував користуватися його грошовими коштами, сплаченими ним у повному розмірі на умовах попередньої оплати.

Лише 31 грудня 2024 року відповідач виконав умови договору купівлі-продажу та передав йому товар.

Ураховуючи наведене, відповідно до вимог ст. ст. 536, 693 ч. 3 ЦК України, на підставі заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.09.2025, позивач просив стягнути з ТОВ «Техноторг-Дон» на свою користь 241 601,24 грн процентів за період з 24.09.2022 по 30.12.2024 та 150 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Справа уже розглядалася судами.

Останнім рішенням Шацького районного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами за період з 24.09.2022 по 30.12.2024 у розмірі 241 601,24 грн та 35 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ТОВ «Техноторг-Дон» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 932,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Техноторг-Дон», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову у позові.

Зазначає, що у договорі купівлі-продажу сторони не передбачили ні права покупця, ні порядку нарахування процентів за користування грошовими коштами, як того вимагають ст. ст. 536, 693 ЦК України. Суди при попередньому розгляді справи встановили, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу не містить жодної умови про платність користування грошима позивача. Таким чином, плата за «правомірне користування грошима» не може нараховуватися, оскільки не має ні правової підстави, ні відповідного виду зобов`язання.

Грошове зобов`язання у продавця виникає лише після пред`явлення покупцем вимоги про повернення грошових коштів (ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 530 ЦК України). У даному випадку, позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати, тому грошове зобов`язання у відповідача не виникло.

Заявлені позивачем вимоги є надмірними, оскільки в справі № 170/332/22 з відповідача на користь позивача було стягнуто 97 474,60 грн, у справі № 170/499/23 – 77 250 грн, а загалом 174 724,60 грн.

У цій справі суд першої інстанції стягнув 241 601,24 грн.

У підсумку позивач отримує від відповідача фактично майже повну вартість вже отриманого ним товару, зберігаючи при цьому сам товар у своєму користуванні.

Вважає, що така поведінка позивача має ознаки зловживання правами та прагнення безпідставного збагачення.

Щодо відшкодування судових витрат, то вважає, що витрати за попередній розгляд справи не розподіляються, а тому стягненню не підлягають.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 35 000 грн.

Зазначає, що позиція відповідача не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, вже отримала правову оцінку під час касаційного перегляду справи та була обґрунтовано відхилена.

Проценти, заявлені позивачем, не можуть бути ототожнені з неустойкою. Розмір процентів є пропорційним періоду безпідставного прострочення виконання товариством зобов`язання з передачі оплаченого покупцем товару, тобто періоду користування коштами позивача.

Усі судові витрати здійснює суд, що ухвалює остаточне судове рішення у справі, тому суд першої інстанції правомірно здійснив розподіл понесених позивачем судових витрат в судах усіх інстанцій.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив і просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, відповідач свого представника у судове засідання не направив і його неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Вдруге надіслане клопотання представника відповідача Махнової О. В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням її перебування у відрядженні – визнано апеляційним судом не поважною причиною повторної неявки представника відповідача у судове засідання.

Відповідачем є юридична особа, яка самостійно вирішує питання організації своєї діяльності і вправі була направити у судове засідання будь-якого іншого представника.

Крім того, представник ОСОБА_3 не була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, як про це сама і просила у попередньо поданому клопотанні.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що 17.02.2022 між ОСОБА_1 і ТОВ «Техноторг-Дон» було укладено договір купівлі-продажу №43/320 385, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався передати у власність ОСОБА_1 , а останній у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов`язувався прийняти й оплатити техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, яка є додатком до цього договору.

Згідно специфікації до договору, продавець зобов`язався передати у власність покупця трактор «Беларус 82,1» загальною вартістю 565 000 грн (з ПДВ).

ОСОБА_1 належним чином та у повному обсязі виконав свої грошові зобов`язання по оплаті товару, але зазначений трактор не отримав.

Згідно п. 2.2 Договору покупець зобов`язується сплатити загальну вартість товару (565 000 грн (з ПДВ) у наступному порядку:

п.2.2.1/ у сумі, що дорівнює 70 % від загальної вартості товару – протягом 3 календарних днів з моменту підписання Договору;

п.2.2.2/ у сумі, що дорівнює 30 % від загальної вартості товару – протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.

Із копій квитанцій № 37193801 від 17.02.2022 на суму 390 000 грн та № 37533039 від 15.04.2022 на суму 175 000 грн встановлено, що покупець ОСОБА_1 свої зобов`язання виконав.

Згідно п. 3.3.1 Договору Продавець зобов`язаний поставити товар Покупцю на умовах самовивозу зі складу Продавця за адресою: Харківська область, смт. Мала Данилівка, Кільцевий шлях, 6 протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати Покупцем загальної вартості товару.

Разом із тим, Продавець умови договору у визначені у ньому строки не виконав, про доставку товару Покупця не повідомив, трактор у власність ОСОБА_1 не передав.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, ОСОБА_1 звертався до суду для захисту своїх порушених прав і рішенням Шацького районного суду Волинської області від 02.02.2023 у справі № 170/332/22 було зобов`язано ТОВ «Техноторг-Дон» передати у відповідності до умов договору купівлі-продажу № 43/320 385 від 17.02.2022 у власність ОСОБА_1 оплачений товар – трактор «Беларус 82,1» загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ, шляхом його поставки ОСОБА_1 ..

Постановою Верховного Суду від 19.06.2024 рішення Шацького районного суду Волинської області від 02.02.2023 в цій частині залишено в силі.

Це судове рішення відповідач виконав (повернув трактор) лише 31.12.2024.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як визначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

До правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 693 ЦК України, яка передбачає нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві.

Наданий позивачем розрахунок процентів за період з 22.09.2022 по 30.12.2024 відповідачем не спростовано, а судом вірно його взято до уваги, оскільки у зв`язку із відсутністю у договорі купівлі-продажу умови про виплату процентів за користування коштами попередньої оплати товару, цей розмір процентів позивачем визначено на рівні облікової ставки Національного банку України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що стягнення процентів за користування коштами у порядку, встановленому ч. 3 ст. 693 ЦК України буде вважатися подвійним та надмірним стягненням – відхиляються апеляційним судом, оскільки такі проценти не нараховуються як неустойка та не ототожнюються з нею. Стягнення судом коштів в інших справах мають іншу правову природу, не пов`язані між собою та не свідчать про зловживання позивачем своїми правами, оскільки право на звернення з позовом до суду є безумовним, а у випадку, якщо суд визнає такі позовні вимоги обґрунтованими, то ухвалене за результатами розгляду такої справи рішення суду після набрання ним законної сили підлягає обов`язковому виконанню.

Для застосування до правовідносин норми ч. 3 ст. 693 ЦК України не обов`язкова наявність у сторін договору статусу суб`єктів господарювання, однак важливим є факт наявності попередньої оплати товару до договором купівлі-продажу, неналежне виконання обов`язку продавця передати покупцю товар у визначені договором строки та не заявлення покупцем вимоги до продавця повернути йому внесену ним попередню оплату (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 752/16778/22).

В матеріалах справи відсутні докази того, що покупець звертався до продавця із вимогою повернути йому попередню оплату товару, а відповідач (продавець) належними та допустимим доказами протилежного не довів.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1 і 2 статті 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку, якщо суд касаційної інстанції скасовує судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законом повноважень здійснив розподіл судових витрат з урахуванням усіх поданих сторонами заяв, сплачених сум та витрат, які очікується понести, тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 35 000 грн із посиланням на встановлення такого розміру у договорі про надання правничої допомоги, як фіксованого розміру гонорару.

Апеляційний суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що такі витрати є фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим та вважає розумним до задоволення розмір таких витрат у сумі 10 000 грн, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» залишити без задоволення, а рішення Шацького районного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді