Рішення від 09 жовтня 2025 р. у справі №753/3206/25 — Дарницький районний суд міста Києва

Суд: Дарницький районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 09 жовтня 2025 р.

Справа: №753/3206/25

Суддя: Маркєлова В. М.

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3206/25

провадження № 2/753/5121/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Шепко А.А.,

представника позивачки - адвоката Мельниченка М.С.,

спеціаліста (оцінювача) - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

13.02.2025 до Дарницького районного суду м. Києва звернувся представник позивачки адвокат Мельниченко М.С. із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить стягнути з відповідачки на користь позивачки:

-матеріальні збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пов?язані з пошкодженням транспортного засобу, - у розмірі 264 369,57 грн

-та понесені судові витрати у загальному розмірі 38 643,70 грн, а саме: судовий збір у розмірі 2 643,70 грн; витрати на проведених оцінки вартості матеріальних збитків у розмірі 6 000,00 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

11.12.2024 о 20:40 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Lanc Rover Range Rover Evogue» д.н.з. НОМЕР_1 на пр-ті Бажана, 1-а в м. Києві, в порушення п.2.3 б), 10.1, 12.1, 12.3, 2.10 а) ПДР України не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагувала на її зміну, при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, не вибрала безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, та, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце пригоди.

Дорожньо-транспортна пригода, в результаті, якої було пошкоджено автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв?язку з грубим порушенням водієм самоскиду «Lanc Rover Range Rover Evogue» д.н.3. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність водія самоскиду «Lanc Rover Range Rover Evogue» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди забезпечена полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 218747016. Зазначений договір страхування укладений 03.01.2024 страховиком АТ СК"АРКС", страхова сума за шкоду життю та здоров`ю 320 000,00 грн, страхова сума за шкоду майну - у розмірі 160 000,00 грн, франшиза - у розмірі 0 грн.

Обґрунтування розміру матеріального збитку завданого позивачу.

В результаті ДТП автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками. «Volvo 560» д.н.з. НОМЕР_3 на праві власності належить позивачу ОСОБА_2 .

11.12.2024 з метою оцінки нанесеного в результаті вищевказаної ДТП шкоди автомобілю «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 звернулась до суб?єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 (сертифікат суб?єкта оціночної діяльності № НОМЕР_9 від 24.09.2024), та отримала Звіт № 81/19.01.25 про оцінку вартості матеріального збитку від 06.01.2025, згідно якого:

- Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 становить - 479 251,20 грн.

- Вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_4 становить - 774 774,92 грн.

- Ринкова вартість КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , до пошкоджень, становила - 479 251,20 грн.

Згідно звіту № 81/19.01.25/С від 06.01.2025 ринкова вартість КТЗ марки «Volvo S д.н.3. НОМЕР_3 , після пошкодження, становить - 57 081,63 грн.

За проведення та виготовлення Звіту позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 81/19/0 від 06.01.2025.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, виходячи з положень пункту 30.1 ст. 30 Закону № 1961-IV, автомобіль «Volvo S60» д.н.3. НОМЕР_3 , є фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу значно перевищує його ринкову вартість, що підтверджується висновками Звіту № 81/19.01.25 від 06.01.2025 та № 81/19.01.25/С від 06.01.2025.

Після дорожньо-транспертної пригоди, автомобіль позивача «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , було евакуйовано з місця пригоди. Позивач понесла витрати, пов?язані з евакуацією автомобіля з місця ДТП, в розмірі - 2 200,00 грн. Вказана обставина підтверджується Актом виконаних робіт від 11.12.2024, укладеним між ФОП " ОСОБА_4 " та ОСОБА_2 , а також фіскальним чеком № 3546166768 від 16.12.2024, призначення платежу: «послуги вантажного автомобільного перевезення (маніпулятор)».

З огляду на зазначене, загальний розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , становить 424 369,57 грн (479 251,20 грн (вартість автомобіля до пошкодження) - 57 081,63 грн (вартість автомобіля після пошкодження) + 2200,00 грн (витрати пов?язані з евакуацією автомобіля).

Отже, розмір страхового відшкодування, яке зобов?язане відшкодувати АТ СК"АРКС", в межах ліміту, згідно полісу обов?язкового страхування № 218747016 від 03.01.2024 становить 160 000,00 грн.

Згідно виписки з банківської карти ОСОБА_2 , 08.01.2025 на її рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 160 000,00 грн, призначення платежу: «страхове відшкодування згідно Акту №ARX4362610, без ПДВ».

Обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_3 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.01.2025 у справі № 753/25284/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винною. Таким чином, вина ОСОБА_3 у завданні шкоди автомобілю, яким керувала позивач, встановлена вишевказаною постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.01.2025 і не потребує доведення.

За змістом п.1 ч. 2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов?язана сплатити потерплому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону № 1961-IV, можлива лише за умов, якщо згідно із цим Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування , або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до Страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов?язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов?язку згідно зі ст. 1194 ЦК України з відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплтоюа (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від Страховика. Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 30.10.2019 справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/537/18, від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17, від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, Страховик виконав свої зобов?язання по Договору страхування, відшкодувавши позивачу суму страхового відшкодування в розмірі в межах ліміту, що підтверджується випискою по банківській картці ОСОБА_2 .

Розраховуючи розмір збитку, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 , позивачка виходить з наступного:

479 251,20 грн - ринкова вартість транспортного засобу до пошкодження;

57 081,63 грн - вартість транспортного засобу після ДТП;

2 200,00 - витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП;

160 000,00 грн - ліміт відповідальності АТ СК"АРКС";

160 000,00 грн - розмір страхового відшкодування АТ СК"АРКС".

Отже, загальний розмір матеріальних збитків, які підлягають стягненню на користь позивача, визначаються як різниця ринкової вартості автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 до та після ДТП, з урахуванням евакуації транспортного засобу та за вирахуванням розміру виплаченого страхового відшкодування.

Отже, з ОСОБА_3 підлягає стягненню: 264 369,57 грн (479 251,20 - 57 081,63 + 2 200,00 - 160 000,00).

Заподіяні матеріальні збитки, які виникли внаслідок ДТП, на момент звернення до суду з даним позовом не відшкодовані.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивачка просить стягнути витратм на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, у якості додатків долучено:

- ??копію Договору про надання правничої допомоги № 700/24 від 16.12.2024;

- ??докази оплати юридичних послуг - платіжна інструкція від 16.12.2024 на суму 2 000,00 грн, платіжної інструкції від 16.12.2024 на суму 28 000,00 грн;

- ??копію Акту приймання-передачі послуг за договором № 700/24.

Позивачка понесла у зв?язку із розглядом справи витрати, які складаються із: судового збору у розмірі 2 643,70 грн, витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 6 000,00 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06.08.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі: призначити в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 22.04.2025.

Відповідачка відзив не подавала.

Ухвалою від 22.04.2025 суд закрив підготовче провадження у справі: призначив судове засідання для слухання справи по суті на 19.05.2025.

19.05.2025 слухання справи по суті було відкладено за клопотанням представника відповідачки адвоката Коваля В.Б. - до 14.07.2025.

14.07.2025 представник відповідачки адвокат Коваль В.Б. подав письмові пояснення, у яких повністю заперечив проти задоволення позову.

Ухвалою від 14.07.2025, занесеною до протокола судового засідання, суд задовольнив клопотання представника відповідачки адвоката Коваля В.Б. про виклик в судове засідання оцінювача для роз`яснення звіту про оцінку, призначив засідання на 22.09.2025.

22.09.2025 слухання справи по суті було відкладено за клопотанням представника позивачки адвоката Мельниченка М.С. - до 01.10.2025.

22.09.2025 представник відповідачки адвокат Коваль В.Б. подав заяву про розгляд справи без його участі та без фіксації, за наявними в матеріалах справи документами.

В судове засідання 01.10.2025 представник відповідачки адвокат Коваль В.Б. не з`явився.

В судовому засіданні 01.10.2025 представник позивачки адвокат Мельниченко М.С. позов підтримав повністю. Оцінювач ОСОБА_1 щодо заперечень представника відповідачки, висловлених у письмових поясненнях від 14.07.2025, пояснив суду, що нормативними актами, які регулюють проведення оцінки матеріального збитку КТЗ, не заборонено оцінювачу залучати до огляду ТЗ іншого спеціаліста.

01.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Встановлені судом фактичні обставини справи. Мотиви, з яких виходив суд. Застосовані норми права та висновки Верховного Суду.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.01.2024 у справі № 753/25284/24, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 20.01.2025. Судом встановдено, що 11.12.2024 о 20:40 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Lanc Rover Range Rover Evogue» д.н.з. НОМЕР_1 на пр-ті Бажана, 1-а в м. Києві, в порушення п.2.3 б), 10.1, 12.1, 12.3, 2.10 а) ПДР України не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагувала на її зміну, при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, не вибрала безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, та, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце пригоди.

Ч. 6 ст. 82 ЦІК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у завданні шкоди автомобілю, яким керувала позивач, встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.01.2025 у справі № 753/25284/24 і не потребує доведення.

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені ст. 1187, 1188 ЦК України.

Зокрема, ст. 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них. Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, є обов?язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 180082425, регулюються Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - 3а № 1961-IV, Закон України «Про ОСЦПВ»).

Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV, обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю, майну третьої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95с20) зроблено наступні висновки. Покладання обов`язку з відшкодування у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування та сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

- Вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_4 становить - 774 774,92 грн.

- Ринкова вартість КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , до пошкоджень, становила - 479 251,20 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (пункт 59), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/14 (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринково вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону № 1961-IV.

Відповідно до ст. 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Якщо потерпілий звернувся до Страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов?язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов?язку згідно зі ст. 1194 ЦК України з відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від Страховика. Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 30.10.2019 справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/537/18, від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17, від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про ОСЦПВ»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 22 ЦК України. особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підставі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистім немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розраховуючи розмір збитку, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 , суд виходить з наступного:

479 251,20 грн - ринкова вартість транспортного засобу до пошкодження;

57 081,63 грн - вартість транспортного засобу після ДТП;

2 200,00 - витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП;

160 000,00 грн - ліміт відповідальності АТ СК"АРКС";

160 000,00 грн - розмір страхового відшкодування АТ СК"АРКС".

Загальний розмір матеріальних збитків, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки, визначаються як різниця ринкової вартості автомобіля «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 до та після ДТП, з урахуванням евакуації транспортного засобу та за вирахуванням розміру виплаченого страхового відшкодування.

Отже, з ОСОБА_3 підлягає стягненню: 264 369,57 грн (479 251,20 - 57 081,63 + 2 200,00 - 160 000,00).

Оскільки заподіяні матеріальні збитки, які виникли внаслідок ДТП, на момент звернення до суду з з позовом не відшкодовані, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із положенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, згідно з яким визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).

Згідно усталеної судової практики при розгляді аналогічних спорів, зокрема у постанові Верховного Суду України від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, в котрій колегія виснувала наступне: «…визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

На переконання представника відповідачки адвоката Коваля В.Б., поданий Позивачкою звіт є недостовірним, неналежним та недопустимим доказом у справі з огляду на наступні причини:

- КТЗ під час проведення оцінки матеріального збитку безпосередньо оглядав не той оцінювач, який складав звіт - ОСОБА_1 , а інший оцінювач - ОСОБА_5

- у звіті відсутнє зазначення вартості утилізаційних залишків.

Доводи представника відповідачки адвоката Коваля В.Б., що з огляду на те, що КТЗ під час проведення оцінки матеріального збитку безпосередньо оглядав не той оцінювач, який складав звіт - ОСОБА_1 , а інший оцінювач - ОСОБА_5 суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки відповідно до ст. 30 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» - «Права суб`єктів оціночної діяльності», Суб`єкти оціночної діяльності мають, зокрема, право: залучати додатково у разі необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб`єктів підприємницької діяльності. Тому оцінювач, який складав звіт - ОСОБА_1 мав право залучити іншого оцінювача ОСОБА_5 до участі у проведенні оцінки майна, враховуючи, що обидва оцінювача мають право здійснювати оцінку КТЗ і мають відповідну кваліфікацію.

Доводи представника відповідачки адвоката Коваля В.Б. щодо відсутності у звіті вартості утилізаційних залишків не впливають на правильність визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачці, з огляду на наступне. Суд враховує роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», а саме, встановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, керуючись статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постановив судам нове роз`яснення (постанова №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»). Пленум Верховного Суду України від 01 березня 2013 року №4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, якщо пошкоджений транспортний засів не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 757/22936/19-ц) у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Такий підхід до визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, який ґрунтується на тому, що розмір збитків повинен відповідати реальній вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, є усталеним та сформований у цілому ряді постанов. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року (справа № 752/16797/14-ц) зазначено, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. У зв`язку із наведеним, у відповідності до ст. 76-80 ЦПК України, позивачем подано докази про вартість транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, шо дозволяє визначити різницю між ними, а відтак позивачкою обґрунтовано розмір заподіяних збитків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК Укаїни)є

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Посилання представника відповідачки адвоката Коваля В.Б. про необхідність відмови у позові через незазначення у звіті про оцінку, наданому позивачкою, вартості утилізаційних залишків пошкодженого внаслідок ДТП КТЗ, суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки зустрічні позовні вимоги про передачу відповідачці як особі, відповідальній за скоєння ДТП, утилізаційних залишків пошкодженого внаслідок ДТП КТЗ позивачки, у цій справі заявлено не було. Також стороною відповідачки не заявлено клопотання про проведення судової експертизи для спростування наданого позивачкою звіту про оцінку, зокрема, і не було заявлено клопотання щодо визначення вартості утилізаційних залишків пошкодженого внаслідок ДТП КТЗ, не надано власного звіту про оцінку на спростування звіту сторони позивача, який відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395, тому суд кладе його в основу рішення.

Ухвалюючи рішення по суті справи, суд одночасно здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ціну позову та повне задоволення вимог, з відповідачки на користь позивачки суд стягує 2 643,70 грн судового збору.

За проведення та виготовлення Звіту позивачкою сплачено грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 81/19/0 від 06.01.2025, які суд стягує з відповідачки на користь позивачки.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 4 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ac18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).Зазначені витрати мають бути документально Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, у якості додатків до позову позивачкою долучено:

- ??копію Договору про надання правничої допомоги № 700/24 від 16.12.2024;

- ??копію Акту приймання-передачі послуг за договором № 700/24.

Отже, загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 30 000,00 грн.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд вважає, що представник позивачки - адвокат Мельниченко М.С. документально підтвердив фактично понесені позивачкою витрати в розмірі 30 000,00 грн, розмір цих витрат є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову; заяву про зменшення розміру судових витрат сторона відповідача не заявляла, тому суд не вправі без клопотання відповідачки зменшувати цей розмір. Тому заява про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою), задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 різницю між розміром фактичних збитків та страховим відшкодуванням у розмірі 264 369,57 грн, судовий збір у розмірі 2 643,70 грн, витрати на проведення Звіту про оцінку у розмірі 6 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - у розмірі 30 000,00 грн, разом до стягнення - 303 013,27 грн.

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНOKПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_6 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 , НОМЕР_8 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні 01.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Рішення ухвалено 10.10.2025.

Повний текст рішення складено 31.12.2025.

Суддя В.М. Маркєлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua